5.4. НЕРХНЬОПААЕОАІТИЧНІ АНТРОПОЛОГІЧНІ типи
Сьогодні в Європі відомі сотні розкопаних станок верхнього палеоліту, що датуються часом від 40 до 10 тис. тому. В межах верхнього плейстоцену вони відповідають останньому періоду зледеніння - вюрму.
В культурному відношенні найдавніші скелетні рештки належать до оріньяку, селету чи перигору І. Територіально рештки неоантропів найбільше зосереджені у Франції, Чехії, Словаччині, Моравії, Італії та Росії. В Росії відзначено тільки два райони достовірних поховань людей верхнього палеоліту - на Дону біля Воронежа (Костьонківська група) і на Клязьмі біля Владимира (Сунгір).
Рис. 111. Порівняння черепів з Пшедмості (1) - Ното sapiens і Ля Феррасі (2) - Homo πeandertha∣ensis
Сьогодні більшість дослідників підтримують думку про існування двох основних типів верхиьопалеолітичної людності у Європі в період завершення останньої льодовикової епохи. Виділяють: 1) комб-капельський -шанселад- ський (західний); 2) косгьонківський (східний) типи. Ранні оріньяцькі форми з Пшедмості та інші визначаються як перехідний оріньяцький тип, не до кінця сформований тип Homo sapiens [Сегеда, 2001]. Із загального масиву верхньо- плейстоценових черепів різко виділяються дві форми. Це жіночий череп з “Гроту Дітей” біля Ментони і юнацький череп з Костьонок XIV, які характеризуються досить розвинутим прогнатизмом. Ці черепи отримали назву негроїдних, меланезоїдних чи бушменоїдних. Деякі автори називають верхньопалеолітичні варіанти пале- орасами і бачать в них основу для формування пізніших антропологічних варіантів.
Окрім двох основних типів - фактично східного і західного, серед європейських неоантропів виділяють три морфологічні варіанти - кроманьйонський, грімальдійський та брюн- ський.
Кроманьйонець був відкритий у 1868 р. у долині р.
Везер (Франція) у місцевості Кро- Маньйон. Тут зафіксовано 5 скелетів, знаряддя праці і прикраси. В 1974 р. відомий палеонтолог Картфраж опублікував опис трьох черепів, які мали видовжену, широку і низьку коробку, з виступаючими лобними і тім’яними частинами, з невиразним надбрів’ям, широким, злегка прогнаним лицем, з високим і вузьким носовим отвором. В ньому були присутні як розвинуті риси сучасної людини, так і деякі архаїчні ознаки, поєднання яких і визначило ранній орі ньяцький тип людини-кроманьйонця, подібні якому знайдені в різних куточках Європи. Чеський антрополог Є. Влчек відносить до кроманьйонського типу младечські черепи (1967).Кроманьйонці мали значний об’єм мозку - 1700-1800 см’, прямий лоб, чіткий підборідний виступ, не мали надбрівного валика. Були дуже високими на зріст. У 1872-1894 рр. у м. Ментоні (Італія) знайдено 5 кістяків, зріст яких 179- \ 194 см. “Тропічні” пропорції тіла - це відносно велика довжина передпліччя та гомілки порівняно з плечовою та стегновою кістками. Вва-
Рис. 112 Захоронения палеолітичної людини в Костьонках на Дону (Маркіна гора)
жається, що такі пропорції з’явилися внаслідок постійного навантаження на ікроножні м’язи (кроманьйонці полювали на прудких тварин - північних оленів, кіз, коней).
Грімальдійський тин представлений “Гротом Дітей” поблизу Ментони. В 1901 р. тут виявлені жінка та хлопець, можливо, мати з сином. Простежується виразна доліхокранія - широке обличчя, широкий ніс, масивна нижня щелепа з помірним підборідним виступом, виразна прогнати їсть верхньої щелепи, невисокий зріст (155-157 см) [ Сегеда, 2001].
У 1954 р. на стоянці Маркіна Гора в Костьонках, що на Дону (Росія), знайдений оригінальний скелет жінки, у якому спостерігається поєднання кроманьйонських та негроїдних рис. Г. Дебец вважав цей тип найдавнішим.
Бркшськии тил (назва походить від м. Ьрно в Моравії, німецькою мовою - Брюнн).
В кінці XIX - на поч. XX ст. тут виявлені знахідки неоантропів біля Брюкса та Пржедмосця. Знайдено два чоловічих і один жіночий черепи, яким властива видовжена вузька і висока мозкова коробка з розвинутим надбрівним рельєфом,
Рис. 113 Вигляд жінки з Маркіної Гори в Костьонках (реконструкція М. Герасимова)
Рис. 115. Ранні люди у порівнянні з сучасною людиною
слабкішим виступом носа. Проступає тяжіння до морфології неандертальця (на думку М. Ма тейка). У Східній Європі знахідки брюнського варіанту виявлені поблизу П’ятигорська та Москви, на Волзі (Хорошеньський острів), а також найвідоміші поховання уСунгірі біля Владимира (сучасні люди).
Очевидно, не було різкої антропологічної І рані між 40-30 тис. р. тому - Homo sapiens з’явився в Європі задовго до цього і розвивав ся різними шляхами. Ми уже відзначали, що на стоянці Сен-Сезар у Франції трапилося неймовірне поєднання верхньопалеолітичного інвентарю з рештками неандертальця, що датується часом ЗО тис. р. тому.
Виділяють окремо африканський (бойсоп- ський чи койсанський) тип [Сегеда, 2001], що є подібним до сучасних бушменів - довга та низька черепна коробка, широкий ніс. Антропологічні знахідки відомі в Асселярі (Алжир), Сінга (Судан), Фіш-Хука (ПАР), Флорисбад, Кеп-ФлАс (Південна Африка).
Верхньопалеолітичні популяції Азії мають кілька варіантів одного протоморфного типу. Цікавий індивід з Джоукоудяня - чоловік зрілого віку з монголоїдними рисами. В морфології черепів азійських знахідок трапляються меланезійський (австралоїдний) компонент та ескімоські риси.
Найвідоміші знахідки з Азії: Афонюва Гора біля Красноярська, де знайдені кістки людини, що властиві монголоїдам; печера Міногама в Японії - череп, подібний до синантропа; печера Ніа на острові Калімантан (Індонезія) - жінка 15-17 років, що датується 40-38 тис. р. тому і є схожою до сучасних папуасів. Черепи з Вадья- ка на індонезійському острові Ява мають сильний розвиток надбрівних дуг та альвеолярний прогнатизм. Черепи зі стоянок Тальгай, Когу на, Кейлор демонструють яскраві австралоїдні ознаки.