5.5. ЛЮДИ З ОСТРОВА ФЛОРЕС. HOMO FLORESIENSIS

Сенсаційне повідомлення про знахідки скелетів мініатюрних людей (в популярній літе­ратурі їх прозвали “гобітами”, наслідуючи Тол- кіена) на острові Флорес в Індонезії з’явилося спочатку на сторінках преси та популярних видань.

Острів Флорес знаходиться між Азією та Австралією в Індонезії і має довжин уЗбО км. Ві- нрозташований 100 км від Яви, поміж острова-

ми Балі, Целебес, Тімос. У його західній частині, в провінції Мангара знаходиться печера Ліанг- Буа.

Ще у 1960-х роках священик Теодор Верхо­вій, аматор від археології, відкрив тут, у запади­ні Соа, серію кам’яних виробів, що знаходилися поряд з кістками стегодонів (мініатюрних сло­нів вагою 360 кг). Крем'яні знаряддя Т. Верховій датував 750 тис. р. тому, періодом, коли поруч на о. Ява проживали Homo ercctus. У 1990-х роках спеціалісти-археологи в основному підтверди­ли цс датування, уточнивши його до 840 тис. р. тому. Виходить, що сректуси дійсно якимось чином добралися з Яви на Флорес, перетнувши протоку у 24 км, яка ніколи не була сухопутним мостом. Самих решток Homo erectus вчені тоді не знайшли.

У 2001 р. на о. Флорес в печері Ліанг-Буа розпочала археологічні дослідження спільна експедиція австралійських та індонезійських вчених під керівництвом Майка Морвуда (Уні­верситет Нової Англії в Армідалі). З ним працю­вали археологи Том ас Сутікна (Індонезійський археологічний центр в Джакарті), Вайу Сапто- мо, біогеограф Марк Домоліно, палеонтолог і археолог Петер Браун (Університет Нової Англії в Армідалі), Річард Робертс (Університет Вол- лонгонг, Австралія), Кріс Стрінгер та ін. В екс­педиції працювало ще 35 робітників - місцевих жителів.

У печері над високим і широким входом ви­сять сталактити, а всередині вона нагадує собор. Жителі острова тисячоліттями використовува­ли печеру як кладовище - тут знайдено багато поховань з різних археологічних періодів, але вчені шукали найдавніші сліди перебування лю­дини на острові.

До вересня 2003 р. печеру прокопано на глибину 6 м, практично до її дна. І лише за кіль­ка днів до завершення експедиції доля усміхну­лася’- трапилися кістки і череп гомініда. Спо­чатку подумали, що то дитина, але сильно стерті кутні зуби вказували на дорослий вік. Дослідни­ки уже тоді зрозуміли, що зробили колосальне відкриття, оскільки гомінід був не подібний на жоден із відомих до цих пір. Повну розчистку кісток зроблено уже в Джакарті, де І Іетер Браун .за будовою тазу визначив жіночу стать, за стер-

Рис 116 Місцезнаходження острова Флорес

Рис. 117. Людина з острова Флорес в Індонезії (художня реконструкція)

тими корінними зубами - дорослий вік особи­ни, За виглядом череп нагадував гомо еректуса - похилий лоб, виступаючі надбрівні валики, масивна нижня щелепа. Але вражали незвичай­но малі розміри: зріст до 1 м при вазі 25 кг, об’єм мозку я середньому 380 см\ що менше, ніж в шимпанзе. Це вигляд трирічної дитини. Череп лриплюснутий у височній долі і подібний до еректусів з Дманісі, що датуються 1,8 млн. р. Де­які морфологічні риси ще примітивніші, ніж у "Люсі” з Афарськоі долини в Африці. У зв’язку з цим иайдивовижнішим виявився справжній вік жінки з Флорес 18 тис. р. тому, тобто тоді, коли Homo sapiens заселили усі континенти і були єдиними представниками людей на усій планеті.

Можливо, ці мініатюрні люди походять від тих перших еректусів, що залишили знаряддя, датовані 840 тис. р. тому? На середину 2004 р. знайдено уже не менше 6 особин “гобітів”, що датовані часом від 95 до 13 тис.

Рис 116 Жінка з острова Флорес у порівнянні з сучасною жінкою

тих дат немає. Існує думка, що сотні тисяч років ізоляції на острові загальмували ріст. Подібна “карликовість” часто трапляється в острівних ссавців, але у людей це виявлено вперше. На та­ких островах живе мало хижаків, тому еволюція спрямовувалася на відбір менших і менших осо­бин, оскільки харчів було обмаль, а велике тіло важче прогодувати. Краще зменшитися в розмі­рах, аніж загинути від недоїдання.

Так сталося й зі стегодонами - карликовими азіатськими слонами, що мали розміри звичай­ного бика, на яких полювали Homo floresie∏sis. Але зі щурами і варанами метаморфоза сталася прямо навпаки. Вони збільшилися в розмірах в 2-3 рази.

Отже, інколи змінюються принципи при­родного відбору і деякі види зменшуються у розмірах, а інші збільшуються. На Сицилії, Кри­ті і Мальті вчені розкопали скелети первісних слонів, які були в 20 разів менші від їхніх роди­чів на материках.

Ці примітивні і мініатюрні люди, виявля­ється, уміли виготовляти досить складні зна­ряддя праці з вулканічного матеріалу і чорного кременю, навіть наконечники до списів. Вони знали вогонь, спілкувалися за рахунок мови.

12 тис. р. тому на острові сталося велике виверження вулкану, після чого "гобіти" пере­стали існувати, а И тис. р. тому на о. Флорес прибули сучасні люди Homo sapiens. Чи могли тодішні поселенці знати про існування карликів на о. Флорес? Мабуть, що так, адже на сусідніх островах знайдені рештки Homo sapiens, напри­клад, на о. Борнео (45 тис. р. тому)» в Австралії (40 тис. р. тому),

Деякі археологи (Марта Лар, Роберт Фолі з Кембриджського університету) скептично став­ляться до думки, що гомо флоресіенсіс виготов­ляв такі складні знаряддя і знав вогонь, полював на стегодонів. Ці рештки матеріальної культури вони приписують сучасним людям, які співіс­нували з примітивними карликами на острові. Те, що не знайдено самих кісток гомо сапіенса 30-10 тисячного віку, то це звичайне явище - сотні і тисячі стоянок верхнього палеоліту по

/' / I^іI ^,∣І

усьому світу не мають антропологічних зна-

/ х._ /

хідок. Можливо, що відкриття сапієнс разом із флоресіенсіс - це лише питання часу?

Між 40 та ЗО тис. р. тому з’являються люди фактично сучасного фізичного типу, які по­ступово повністю витісняють архаїчних Ното sapiens та неандертальців. Від сучасних людей вони відрізнялись лише дещо більшим розмі­ром зубів та масивнішими черепами. Європей­ських представників цих ранніх Homo sapiens називають кроманьйонцями. За геологічними масштабами розповсюдження ранніх сучасних людей відбулось миттєво. Майже одночасно (в межах кількох тисяч років) вони розселились на території від Франції до Індонезії та Мису До­брої Надії. Минуло ще трохи часу і вони про­сунулись в Австралію, в Північну і Південну Америку.

5.6.