<<
>>

ГОЛОВНІ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ HOMO ERECTUS

Трініль, о. Ява. Пітекантроп яванський представлений черепною коробкою і зубами. Вперше ці знахідки відкрив Ежен Дюбуа в 1891- 1892 рр. Пізніше, в 1931-1941 роках на Яві пра­цював Ральф фон Кьонігсвальд, ще пізніше - ін­донезійський антрополог С.

Сартоно. Е. Дюбуа виявив кісткові рештки гомініда в центральній частині острова, в місцевості Трініль на право­му березі р. Соло, 35 км північно-західніше від м. Мадіун. Дослідник дав йому видову назву “пітекантроп прямоходячий” - Pithekanthropus erectus. В подальшому ці знахідки увійшли в світову антропологічну літературу під назвою “Пітекантроп Г. Він мав зріст 165-175 см, неви­соке склепіння черепа з об’ємом мозку 780 см3, надбрівний валик. Характерними рисами були відсутність підбородочного виступу на нижній щелепі та наявність діастеми - проміжку між зубами. Сьогодні вчені визначають його вік у 780 тис. р. тому.

“Знахідка пана Дюбуа безсумнівно нале­жить до тієї посередньої групи між мавпою і людиною, існування якої я передбачав уже в 1866 р., називаючи цих представників пітекан тропами, - сказав Е. Геккель на IV-ому Міжна­родному зоологічному конгресі в Кембриджі в 1898 р. - Знахідка Дюбуа є власне тією “бра­куючою ланкою" в ланцюгу еволюції гомінідів, яку ми так довго шукали” (цитата за: Kondratow, 1983, s. 75].

Моджокерпю. Знахідки гомінідів трапилися на острів Ява в Індонезії, ЗО км північно-західні­ше від м. Сурабайя. У 1936 р. Ральф фон Кьоніг­свальд описав дитячий череп без лицевої части­ни, названий пітекантропом моджокертським. В наш час знахідка датована 1,6-1,8 млн. р. тому і віднесена до роду Homo erectus.

Сангіран - місцезнаходження за 12 км на північ від Суракарта, 15 км східніше від р. Соло, на о. Ява в Індонезії. Дослідження в 1936- 1941 роках відкрили рештки понад 40 гомінідів - erectus і meganthropus, що становить майже 50 % усіх еректусів в сві ті.

Це знахідки в осадо­вих породах, поділених на формації: Пуканган (l,5-O,5 млн. р. тому), Кабух (0,5-0,25 млн. р.), Нотопуро (250-11 тис. р. тому). В 1930-х роках Ральф фон Кьонігсвальд виявив гомініда, яко­го названо “Пітекантроп И” (знахідка 1937 р.). Це була жінка з об’ємом мозку 815 см3. “Піте­кантроп 1V',(знахідка 1939 р.) представлений фрагментом крупного товстостінного черепа об’ємом 908 см3, масивною верхньою щелепою з проміжком (діастемою) між іклом і різцем. У 1969 р. індонезійський вчений С. Сартоно на цьому місцезнаходженні відкрив майже повний череп об’ємом мозку 1004 см3.3 останньою фор­мацією пов’язана стоянка Нгандонг. Сьогодні ці рештки датуються часом 1,6-1,8 млн. р. тому і віднесені до Homo erectus.

Самбунгмакан - місцезнаходження також на Яві, поблизу Полойо, на р. Соло (непода­лік Нгандонгу). Виявлено кістки черепа, тазу та ін. - це кілька пам’яток віком від 100 тис. до 1,5 млн. р. їх оцінюють як перехідні форми. Вважається, що первісно острів Ява мав сухо­путний зв’язок з Азією і лише пізніше був ізо­льований від материка. Відомі палеоантропо­логи Тобайяс та Кьонігсвальд вбачають багато спільних рис між африканськими хабілісами і яванськими пітекантропами.

У палеоантропологічній систематиці “erectus” є азіатською формою архантропа (піте­кантропа). В Африці - це вид Homo ergaster, в Європі - Homo heidelbergensis. За найновішими даними, знахідки з Азії, що відкриті досліджен­нями американських вчених у 1990-х роках на о. Ява, датуються 1,8 млн. р. тому. Два людські черепи з Сангірану віднесено до 1,6 млн. р. тому. Такі давні датування сприймають не всі дослід­ники, однак загальноприйнятою є думка, що Ява була заселена уже 1,5 млн. р. тому [Denuel et Roebroeks, 2005]. За іншою версією, перші люди у Південно-Східній Азії могли з’явитися не ра­ніше 1 млн. р. тому [Corviπus, 2004].

Друга проблема полягає в тому, що разом з кістяками Homo erectus на Яві не було знайде­но жодного виразного знаряддя і ми не знаємо характеру кам’яної індустрії цих ранніх людей.

Мова йде передусім про галькові знаряддя і від­щепи, ОСКІЛЬКИ рубил тут НІКОЛИ не бу^б-фХя те­риторія знаходиться південніше від т. зПч ' лінії Мовіуса” (1948), яка поділила Старий Світ за на­явністю чи відсутністю рубил на північно-захід­

ну і південно-східну частини. Правда, існують спекулятивні теорії, що тут замість кам’яної іс­нувала так звана "бамбукова індустрія”.

Китайські знахідки. Найдавнішою стоян­кою в Китаї є Лонгупо в провінції Січуань (дату­ється 1,9 млн. р.). Це т. зв. Печера Кісток Драко­на, в якій в 1995 р. виявлено фрагмент щелепи із зубом. Поряд - 92 види плейстоценової фауни, кам’яні нуклеуси і знаряддя праці. Ці знаряддя є давнішими навіть за примітивні артефакти з Дманісі в Грузії, тому вони стали підставою для висунення гіпотези про автохтонне походження китайських людей, незалежно від Африки [Wu et аі.» 2004]. Гомініда з цієї стоянки запропонува­ли називати Homo erectus wuchanensis.

Дещо молодшою є стоянка в Маюангоу в Північному Китаї, яку датують від 1,6 до 1,3 млн. р. тому. Поряд з “артефактами” штуч­ний характер яких не доказаний, знаходилися кістки тварин.

Особливо важливою є пам'ятка Гонгван- глін (Ланьтянь в Південному Китаї), де поряд з рештками черепа Homo erectus знайдено матері­али з каменю, що датовані часом 1,5 млн. р. тому, хоч є й інші цифри, наприклад, 800 тис. р. Багато знахідок з Китаю не мають точного датування, оскільки неможливо знайти конкретного місця їхньої локалізації.

Одне з безсумнівних місць проживання стародавньої “китайської людини’’ - селище Джоукоудянь (Чукутянь), 40-50 км південно- західніше від Пекіну, в долині річки з вапняко­вими пагорбами, в печері Юань-жень-Дун. Тут були знайдені кістки знаменитого синантропа. Печера це відкрита тріщина у схилі пагорба з потужністю відкладів до 50 м, у яких знайдено величезну кількість кісток тварин, кам’яні виро­би первісних людей та їхні остеологічні рештки.

Знаряддя праці представлені грубо обби­тими чоперами чи рубилоподібними інструмен­тами, виготовленими з кварциту, пісковику і роговика.

Траплялися також справжні нуклеуси - кам’яні жовна, з яких відколювали відщепи і пластини, що мали дуже гострі леза і викорис­товувалися як ножі. Крім знарядь, виявлено потужні лінзи попелу та вугілля від залишених в давні часи вогнищ. Багаття горіли, мабуть, безперервно, оскільки синантропи ще не уміли

Рис. 59 Реконструйований череп синантропа (Homo erectus)

штучно добувати вогонь. Підтвердженням цьо­му є товщина одного з "попелищ”, що нараховує б метрів потужності.

Вперше відкрив цю печеру в 1918 р. швед­ський геолог та антрополог Й. Андерсон і в цьому ж році знайшов зуби гомініда. У 1924 р. И. Андерсон публічно заявив про свої знахідки. В 1927 р. шведський вчений Бергер Болін від­крив тут нижній корінний зуб людини, на осно­ві чого в 1929 р. канадський анатом Девідсон

Рис 60 Синантроп (Homo erectus). Реконструкція зо­внішнього вигляду за М. Герасимовим

Блек організував систематичні розкопки, що призупинилися з його смертю. Пізніше розкоп­ки були продовжені И. Андерсоном та палеон­тологом Пей Вен ь-Джуном (з 1929 по 1937 р.), які виявили останки понад 40 особин первісних істот (з них - 15 дітей). Це фрагменти 14 черепів, 14 нижніх щелеп, 150 зубів та кісток скелету.

На основі кісткових решток вчені рекон­струювали зовнішній вигляд синантропів. Вони мали низькі широкі черепи, відносно дрібні зуби без діастем, короткі нижні щелепи. Об’єм їхнього мозку становив 880-1220 см3, зріст - в середньому 163 см. Проживали вони приблизно 500-400 тис. р. тому.

У 1949-1954 рр. знайдено ще 5 зубів та уламки кісток, в 1959 р. нижню щелепу. Осо­бливо результативними стали дослідження Карла Вандейрейха. В наш час відкриті знахідки ранніх китайських людей, що датуються часом понад і млн.

р.

У печері Джоукоудянь знайдено дуже бага­то кісток тварин. Поселенці полювали переваж­но на кабанів, бізонів, оленів, газелей, коней, носорогів. Існує також думка, що ці люди були канібалами, хоч більшість вчених вважає, що роздроблені кістки самих людей є результатом дії гієн, а не їхніх сусідів {Ламберт, 1991, с. 133].

Ще одне відоме місцезнаходження в Ки­таї - Ченьяво, в місцевості Шансі, в провінції Ланьтянь, від чого й пішла назва бокової гіл­ки синантропів - ланьтянська людина. Влітку 1963 р. 50 км від м. Слань знайдена нижня ще­лепа архантропа. Об’єм мозку 780 см3. Знахід­ку опрацював антрополог Й. By, який поєднав ці рештки з черепом з Гонгвангліну. Череп мав товсті сгінки і масивний надочний валик. Вік знахідки від 500 тис. до 1 млн. р. тому. В Ки­таї відомі й інші важливі пам’ятки цього часу: Нармада, Юаньмоу, Лук Йєн, Юнцзи, Наньчжао, Пекін, Хецзян. На стоянці Нанїнг (печера Хулу) в 1993-1994 рр. відкрито череп людини, поряд з яким знаходилася вели+ка кількість плейстоце- нових тварин. Датовано на 400-350 тис. р. тому.

Цікавою палеоантропологічною знахідкою в Азії є т. зв. азихантроп, рештки якого трапи­лися у 1968 р. в Азихській печері на території Нагірного Карабаху в Азербайджані. Автор від­криття - Мамедалі Гусейнов під час розкопок

Рис. 61. Головні місця знахідок Homo erect?s і Homo ergaster

разом з примітивною індустрією кам’яних зна­рядь виявив нижню щелепу, ймовірно, ЖІНКИ. Її датування виявилося проблематичним, оскіль­ки не зовсім точно датований культурний шар, до якого належала знахідка. Сьогодні існують цифри, що коливаються від 50 до 500 тис. р. Більшість дослідників вважають цю істоту пе­рехідною формою від еректуса до пренеандер- тальця?

Homo ergaster в Африці. Уже згадувалось, що у шарі Іі Олдувая в 1960 р. виявлено чис­ленні рештки пітекантропа/Ното erecιus (череп місткістю - 1000 см3), а також значну кількість різних рубил ашельського типу та знарядь праці на відщепах.

Однією з найважливіших морфо­логічних рис олдувайського пітекантропа є його різко виражений далеко виступаючий надбрів­ний валик (найбільший серед усіх відомих арха- тропів).

Ще однією ‘‘ранньою африканською люди­ною” є Homo rudolfensis, рештки скелету якого виявлені в 1967 р. і датовані 1,9 мли. р. тому. У 1972 р. Річард Лікі в Кообі-Фора (Кенія) відшу­кав череп за № KNM-ER 1470, що мав об’єм моз­ку 780 см\ Знахідку датовано калій-аргоновим методом на 2,6 млн. р. тому. Спочатку його від­несено до роду Ното без видового визначення [М. Дей, 1973]; пізніше названо Homo rudolfensis (від колишньої назви озера Рудольфа, тепер - Туркана).

Через рік (1973) над озером Туркана зна­йдено інший череп, подібний до гомініда, але його об'єм мозку становив 500 см\ У 1993 р. опублікована нижня щелепа зі стоянки Урага в Малаві (Центральна Африка), що датована часом 2,5-2,3 млн. р. тому. В. Бунак назвав цей вид “Гомо віллафранкський кообіфорійський” (Homo villafrancicus koobiforensis). Тепер усі ці знахідки віднесені до виду ергастерів.

У 1984 р. відкрита стоянка Наріокото- ме III (Туркана) - KNM-WT 1500. Тут відомим шукачем скам’янілостей Камоя Кімеу (Катоуа Kimeu) знайдено майже повний скелет підліт­ка (більше 90 % збережених кісток), вік якого приблизно 9-12 років, зріст 1,68 м, об’єм .моз­ку 900 см3). Кістяк датований часом 1,6 млн. р. тому. Вчені підрахували, що у дорослому7b∏⅛ цей хлопець мав би зріст до 1,8-1,9 м. Знахідка

Рис 62. Порівняння черепів азійських еректусів

Рис 64. Схема еволюції ранніх Ното

дуже популярна в літературі і відома під назвою “Турканський хлопчик” чи “Туркана бой”.

До ергастерів тепер відносять вид атлан­тропа (терніфінської людини) з Північно-Захід­ної Африки (Алжир, Марокко). Французький палеонтолог К. Арамбур та німецький археолог В. Хоффштеттер у 1954-1956 рр. біля с. Палікао, 17 км на схід від м. Маскар, відкрили кісткові рештки атлантропів (три неповні нижні щеле­пи і фрагмент черепної коробки). Разом з ними знайдено багато кісток теплолюбної фауни і зна­чна кількість ручних рубил ашельського типу. Усі три щелепи характеризуються масивністю і відсутнісію підбородочного виступу. Відзна­чені великі розміри щелеп та корінних зубів. Пам’ятка Терніфін датується 700-600 тис. р. тому.

Появившись в Африці 1,6 млн. p., Ното ergaster розселився по усій Євразії. Існував до 400-200 тис. р. тому. Змінив його уже Ното sapiens. Така схема існувала до недавнього часу, але нові відкриття в Грузії (Дманісі) на почат­ку ХХІ-го століття поставили низку проблем, оскільки примітивні істоти в Дманісі (щось по­середнє поміж хабілісами та еректусами) дату­ються часом 1,75 млн. р. тому. Тобто, якщо вони також походять з Африки, то цей процес - пер­вісний вихід з африканської колиски - відбувся значно раніше, ніж 1,6 млн. р. тому.

Особливо показовими є знахідки в Кообі- Фора в Кенії, на березі оз. Туркана, де виявлено череп з великим надочними валиками, що на­лежить до найдавніших представників Ното ergaster.

3.6.

<< | >>
Источник: Ситник Олександр. Культурна антропологія: походження людини і суспільства. Навч. посібник. - Львів: Видавництво Львівської політехніки,2012. - 180 с.. 2012

Еще по теме ГОЛОВНІ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ HOMO ERECTUS:

- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -