ГОЛОВНІ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ HOMO ERECTUS
Трініль, о. Ява. Пітекантроп яванський представлений черепною коробкою і зубами. Вперше ці знахідки відкрив Ежен Дюбуа в 1891- 1892 рр. Пізніше, в 1931-1941 роках на Яві працював Ральф фон Кьонігсвальд, ще пізніше - індонезійський антрополог С.
Сартоно. Е. Дюбуа виявив кісткові рештки гомініда в центральній частині острова, в місцевості Трініль на правому березі р. Соло, 35 км північно-західніше від м. Мадіун. Дослідник дав йому видову назву “пітекантроп прямоходячий” - Pithekanthropus erectus. В подальшому ці знахідки увійшли в світову антропологічну літературу під назвою “Пітекантроп Г. Він мав зріст 165-175 см, невисоке склепіння черепа з об’ємом мозку 780 см3, надбрівний валик. Характерними рисами були відсутність підбородочного виступу на нижній щелепі та наявність діастеми - проміжку між зубами. Сьогодні вчені визначають його вік у 780 тис. р. тому.“Знахідка пана Дюбуа безсумнівно належить до тієї посередньої групи між мавпою і людиною, існування якої я передбачав уже в 1866 р., називаючи цих представників пітекан тропами, - сказав Е. Геккель на IV-ому Міжнародному зоологічному конгресі в Кембриджі в 1898 р. - Знахідка Дюбуа є власне тією “бракуючою ланкою" в ланцюгу еволюції гомінідів, яку ми так довго шукали” (цитата за: Kondratow, 1983, s. 75].
Моджокерпю. Знахідки гомінідів трапилися на острів Ява в Індонезії, ЗО км північно-західніше від м. Сурабайя. У 1936 р. Ральф фон Кьонігсвальд описав дитячий череп без лицевої частини, названий пітекантропом моджокертським. В наш час знахідка датована 1,6-1,8 млн. р. тому і віднесена до роду Homo erectus.
Сангіран - місцезнаходження за 12 км на північ від Суракарта, 15 км східніше від р. Соло, на о. Ява в Індонезії. Дослідження в 1936- 1941 роках відкрили рештки понад 40 гомінідів - erectus і meganthropus, що становить майже 50 % усіх еректусів в сві ті.
Це знахідки в осадових породах, поділених на формації: Пуканган (l,5-O,5 млн. р. тому), Кабух (0,5-0,25 млн. р.), Нотопуро (250-11 тис. р. тому). В 1930-х роках Ральф фон Кьонігсвальд виявив гомініда, якого названо “Пітекантроп И” (знахідка 1937 р.). Це була жінка з об’ємом мозку 815 см3. “Пітекантроп 1V',(знахідка 1939 р.) представлений фрагментом крупного товстостінного черепа об’ємом 908 см3, масивною верхньою щелепою з проміжком (діастемою) між іклом і різцем. У 1969 р. індонезійський вчений С. Сартоно на цьому місцезнаходженні відкрив майже повний череп об’ємом мозку 1004 см3.3 останньою формацією пов’язана стоянка Нгандонг. Сьогодні ці рештки датуються часом 1,6-1,8 млн. р. тому і віднесені до Homo erectus.Самбунгмакан - місцезнаходження також на Яві, поблизу Полойо, на р. Соло (неподалік Нгандонгу). Виявлено кістки черепа, тазу та ін. - це кілька пам’яток віком від 100 тис. до 1,5 млн. р. їх оцінюють як перехідні форми. Вважається, що первісно острів Ява мав сухопутний зв’язок з Азією і лише пізніше був ізольований від материка. Відомі палеоантропологи Тобайяс та Кьонігсвальд вбачають багато спільних рис між африканськими хабілісами і яванськими пітекантропами.
У палеоантропологічній систематиці “erectus” є азіатською формою архантропа (пітекантропа). В Африці - це вид Homo ergaster, в Європі - Homo heidelbergensis. За найновішими даними, знахідки з Азії, що відкриті дослідженнями американських вчених у 1990-х роках на о. Ява, датуються 1,8 млн. р. тому. Два людські черепи з Сангірану віднесено до 1,6 млн. р. тому. Такі давні датування сприймають не всі дослідники, однак загальноприйнятою є думка, що Ява була заселена уже 1,5 млн. р. тому [Denuel et Roebroeks, 2005]. За іншою версією, перші люди у Південно-Східній Азії могли з’явитися не раніше 1 млн. р. тому [Corviπus, 2004].
Друга проблема полягає в тому, що разом з кістяками Homo erectus на Яві не було знайдено жодного виразного знаряддя і ми не знаємо характеру кам’яної індустрії цих ранніх людей.
Мова йде передусім про галькові знаряддя і відщепи, ОСКІЛЬКИ рубил тут НІКОЛИ не бу^б-фХя територія знаходиться південніше від т. зПч ' лінії Мовіуса” (1948), яка поділила Старий Світ за наявністю чи відсутністю рубил на північно-західну і південно-східну частини. Правда, існують спекулятивні теорії, що тут замість кам’яної існувала так звана "бамбукова індустрія”.
Китайські знахідки. Найдавнішою стоянкою в Китаї є Лонгупо в провінції Січуань (датується 1,9 млн. р.). Це т. зв. Печера Кісток Дракона, в якій в 1995 р. виявлено фрагмент щелепи із зубом. Поряд - 92 види плейстоценової фауни, кам’яні нуклеуси і знаряддя праці. Ці знаряддя є давнішими навіть за примітивні артефакти з Дманісі в Грузії, тому вони стали підставою для висунення гіпотези про автохтонне походження китайських людей, незалежно від Африки [Wu et аі.» 2004]. Гомініда з цієї стоянки запропонували називати Homo erectus wuchanensis.
Дещо молодшою є стоянка в Маюангоу в Північному Китаї, яку датують від 1,6 до 1,3 млн. р. тому. Поряд з “артефактами” штучний характер яких не доказаний, знаходилися кістки тварин.
Особливо важливою є пам'ятка Гонгван- глін (Ланьтянь в Південному Китаї), де поряд з рештками черепа Homo erectus знайдено матеріали з каменю, що датовані часом 1,5 млн. р. тому, хоч є й інші цифри, наприклад, 800 тис. р. Багато знахідок з Китаю не мають точного датування, оскільки неможливо знайти конкретного місця їхньої локалізації.
Одне з безсумнівних місць проживання стародавньої “китайської людини’’ - селище Джоукоудянь (Чукутянь), 40-50 км південно- західніше від Пекіну, в долині річки з вапняковими пагорбами, в печері Юань-жень-Дун. Тут були знайдені кістки знаменитого синантропа. Печера це відкрита тріщина у схилі пагорба з потужністю відкладів до 50 м, у яких знайдено величезну кількість кісток тварин, кам’яні вироби первісних людей та їхні остеологічні рештки.
Знаряддя праці представлені грубо оббитими чоперами чи рубилоподібними інструментами, виготовленими з кварциту, пісковику і роговика.
Траплялися також справжні нуклеуси - кам’яні жовна, з яких відколювали відщепи і пластини, що мали дуже гострі леза і використовувалися як ножі. Крім знарядь, виявлено потужні лінзи попелу та вугілля від залишених в давні часи вогнищ. Багаття горіли, мабуть, безперервно, оскільки синантропи ще не уміли
Рис. 59 Реконструйований череп синантропа (Homo erectus)
штучно добувати вогонь. Підтвердженням цьому є товщина одного з "попелищ”, що нараховує б метрів потужності.
Вперше відкрив цю печеру в 1918 р. шведський геолог та антрополог Й. Андерсон і в цьому ж році знайшов зуби гомініда. У 1924 р. И. Андерсон публічно заявив про свої знахідки. В 1927 р. шведський вчений Бергер Болін відкрив тут нижній корінний зуб людини, на основі чого в 1929 р. канадський анатом Девідсон
Рис 60 Синантроп (Homo erectus). Реконструкція зовнішнього вигляду за М. Герасимовим
Блек організував систематичні розкопки, що призупинилися з його смертю. Пізніше розкопки були продовжені И. Андерсоном та палеонтологом Пей Вен ь-Джуном (з 1929 по 1937 р.), які виявили останки понад 40 особин первісних істот (з них - 15 дітей). Це фрагменти 14 черепів, 14 нижніх щелеп, 150 зубів та кісток скелету.
На основі кісткових решток вчені реконструювали зовнішній вигляд синантропів. Вони мали низькі широкі черепи, відносно дрібні зуби без діастем, короткі нижні щелепи. Об’єм їхнього мозку становив 880-1220 см3, зріст - в середньому 163 см. Проживали вони приблизно 500-400 тис. р. тому.
У 1949-1954 рр. знайдено ще 5 зубів та уламки кісток, в 1959 р. нижню щелепу. Особливо результативними стали дослідження Карла Вандейрейха. В наш час відкриті знахідки ранніх китайських людей, що датуються часом понад і млн.
р.У печері Джоукоудянь знайдено дуже багато кісток тварин. Поселенці полювали переважно на кабанів, бізонів, оленів, газелей, коней, носорогів. Існує також думка, що ці люди були канібалами, хоч більшість вчених вважає, що роздроблені кістки самих людей є результатом дії гієн, а не їхніх сусідів {Ламберт, 1991, с. 133].
Ще одне відоме місцезнаходження в Китаї - Ченьяво, в місцевості Шансі, в провінції Ланьтянь, від чого й пішла назва бокової гілки синантропів - ланьтянська людина. Влітку 1963 р. 50 км від м. Слань знайдена нижня щелепа архантропа. Об’єм мозку 780 см3. Знахідку опрацював антрополог Й. By, який поєднав ці рештки з черепом з Гонгвангліну. Череп мав товсті сгінки і масивний надочний валик. Вік знахідки від 500 тис. до 1 млн. р. тому. В Китаї відомі й інші важливі пам’ятки цього часу: Нармада, Юаньмоу, Лук Йєн, Юнцзи, Наньчжао, Пекін, Хецзян. На стоянці Нанїнг (печера Хулу) в 1993-1994 рр. відкрито череп людини, поряд з яким знаходилася вели+ка кількість плейстоце- нових тварин. Датовано на 400-350 тис. р. тому.
Цікавою палеоантропологічною знахідкою в Азії є т. зв. азихантроп, рештки якого трапилися у 1968 р. в Азихській печері на території Нагірного Карабаху в Азербайджані. Автор відкриття - Мамедалі Гусейнов під час розкопок
Рис. 61. Головні місця знахідок Homo erect?s і Homo ergaster
разом з примітивною індустрією кам’яних знарядь виявив нижню щелепу, ймовірно, ЖІНКИ. Її датування виявилося проблематичним, оскільки не зовсім точно датований культурний шар, до якого належала знахідка. Сьогодні існують цифри, що коливаються від 50 до 500 тис. р. Більшість дослідників вважають цю істоту перехідною формою від еректуса до пренеандер- тальця?
Homo ergaster в Африці. Уже згадувалось, що у шарі Іі Олдувая в 1960 р. виявлено численні рештки пітекантропа/Ното erecιus (череп місткістю - 1000 см3), а також значну кількість різних рубил ашельського типу та знарядь праці на відщепах.
Однією з найважливіших морфологічних рис олдувайського пітекантропа є його різко виражений далеко виступаючий надбрівний валик (найбільший серед усіх відомих арха- тропів).Ще однією ‘‘ранньою африканською людиною” є Homo rudolfensis, рештки скелету якого виявлені в 1967 р. і датовані 1,9 мли. р. тому. У 1972 р. Річард Лікі в Кообі-Фора (Кенія) відшукав череп за № KNM-ER 1470, що мав об’єм мозку 780 см\ Знахідку датовано калій-аргоновим методом на 2,6 млн. р. тому. Спочатку його віднесено до роду Ното без видового визначення [М. Дей, 1973]; пізніше названо Homo rudolfensis (від колишньої назви озера Рудольфа, тепер - Туркана).
Через рік (1973) над озером Туркана знайдено інший череп, подібний до гомініда, але його об'єм мозку становив 500 см\ У 1993 р. опублікована нижня щелепа зі стоянки Урага в Малаві (Центральна Африка), що датована часом 2,5-2,3 млн. р. тому. В. Бунак назвав цей вид “Гомо віллафранкський кообіфорійський” (Homo villafrancicus koobiforensis). Тепер усі ці знахідки віднесені до виду ергастерів.
У 1984 р. відкрита стоянка Наріокото- ме III (Туркана) - KNM-WT 1500. Тут відомим шукачем скам’янілостей Камоя Кімеу (Катоуа Kimeu) знайдено майже повний скелет підлітка (більше 90 % збережених кісток), вік якого приблизно 9-12 років, зріст 1,68 м, об’єм .мозку 900 см3). Кістяк датований часом 1,6 млн. р. тому. Вчені підрахували, що у дорослому7b∏⅛ цей хлопець мав би зріст до 1,8-1,9 м. Знахідка
Рис 62. Порівняння черепів азійських еректусів
Рис 64. Схема еволюції ранніх Ното
дуже популярна в літературі і відома під назвою “Турканський хлопчик” чи “Туркана бой”.
До ергастерів тепер відносять вид атлантропа (терніфінської людини) з Північно-Західної Африки (Алжир, Марокко). Французький палеонтолог К. Арамбур та німецький археолог В. Хоффштеттер у 1954-1956 рр. біля с. Палікао, 17 км на схід від м. Маскар, відкрили кісткові рештки атлантропів (три неповні нижні щелепи і фрагмент черепної коробки). Разом з ними знайдено багато кісток теплолюбної фауни і значна кількість ручних рубил ашельського типу. Усі три щелепи характеризуються масивністю і відсутнісію підбородочного виступу. Відзначені великі розміри щелеп та корінних зубів. Пам’ятка Терніфін датується 700-600 тис. р. тому.
Появившись в Африці 1,6 млн. p., Ното ergaster розселився по усій Євразії. Існував до 400-200 тис. р. тому. Змінив його уже Ното sapiens. Така схема існувала до недавнього часу, але нові відкриття в Грузії (Дманісі) на початку ХХІ-го століття поставили низку проблем, оскільки примітивні істоти в Дманісі (щось посереднє поміж хабілісами та еректусами) датуються часом 1,75 млн. р. тому. Тобто, якщо вони також походять з Африки, то цей процес - первісний вихід з африканської колиски - відбувся значно раніше, ніж 1,6 млн. р. тому.
Особливо показовими є знахідки в Кообі- Фора в Кенії, на березі оз. Туркана, де виявлено череп з великим надочними валиками, що належить до найдавніших представників Ното ergaster.
3.6.