БОКОВІ АЗІАТСЬКІ ГІЛКИ ЛЮДИНОПОДІБНИХ ІСТОТ
В Азії зафіксовано два види цих величезних гоміноїдних істот: гігантопітек Блека (Gigaπtopithecus Blacki) і гігантопітек гігантський(Gigantopithecus giganteus). Ще в 1935 р.
Ральф Кьонігсвальд випадково натрапив в аптеках Гонконгу на зуби, що були подібні до людських, але набагато більші за розмірами. Зуби виявилися скам'янілими і їхній геологічний вік був невідомий. І лише через 21 рік, в 1956 р, при і дослідженні карстових печер провінції Туансі"' зуби гігантопітека виявлені в непорушеномугеологічному шарі. Поряд знаходилися рештки викопної фауни. Через деякий час тут виявлено щелепи і кілька сотень зубів. На основі видового складу фауни та деяких абсолютних датувань гігантопітеки проживали в період від 1,2 до 0,25 млн. р. тому. Це були істоти зростом більше 2 м, важили кілька сотень кілограм і мали багато мавпячих рис, хоч правдоподібно пересувалися на чотирьох кінцівках, а за необхідності - на двох ногах. Проживали на теренах таких сучасних країн, як Китай, Індія, В’єтнам.
Останки гігантопітека гігантського походять з Індії та Непалу (Сиваликське та Солоне горбогір’я). Досліджуючи величезний корінний зуб з цього місцезнаходження, Ральф Кьоніг- свальд дійшов висновку, що він належав до особливого виду мавп - т. зв. ідіопітеків, що були предками гігантопітеків. У 1968 р. в горах Сива- лик знайдено майже комплектний череп ідіопі- тека - представника бічної, високоспеціалізова- ної гілки розвитку гомінід. Він трохи менший за розмірами від типового гігантопітека і жив уже 7-8 млн. р. тому. Вважається, що цей вид, ймовірно, походить від сіва/рамапітеків, які у цей період перестали існувати. Можливо також, що первісно гігантопітеки походили від якоїсь гілки горилолодібних істот і проживали ще в часи Homo erectus [Smachel, 2005, р. 12].
2.8.