ΠΑΛΕΟΛ ЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО В ЗАХІДНІЙ І ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЄВРОПІ
Наведемо коротку характеристику найважливіших пам’яток палеоліту а рештками мистецьких творів.
Альтаміра. Північна Іспанія, Кантабрія. Окраїна містечка Сантільяна дель Мар. Печера відкрита ще у 1868 р.
місцевим мисливцем Модесто Пересом. Живописні твори відкриті Марією (віком 9 років) дель Саутуола (дочка Марселіно - місцевого крупного землевласни ка) у 1879 р. Печеру досліджували М. Саутуола, А. Брейль, Г. Обермайєр, П. Тейяр де Шарден, А. Леруа-Гуран. Довжина - 500 м. В заповненні печери простежено культурні шари мустьє, солютре, мадлен. Найвідоміші фігури бізонів, антропологічні зображення, силуети рук. Датування - 15-13 тис. р. тому. Галерея тягнеться на 250 м, багато просторих залів. Окремі місця склепіння печери обвалилися ще в період раннього залізного віку. Вважається, що найкраще спостерігати за малюнками, лежачи на спині на підлозі печери!Брасемпуї. Печера у Франції, відкрита в 1881 р. Е. П’єтом. Розкопки проведені в 1894 р. Пізніше пам’ятку досліджували Е. П’єт, А. Дель- порт, А. Брейль, А. Лямінь-Амперер, А. Леруа- Гуран. Виявлені культурні горизонти мустьєр- ської, солютрейської, мадленської та азильської культур. Найважливішими були 10 жіночих і невизначених фігурок, а також заготовок з бивня мамонта. Знаменита “Дама в капюшоні" - статуетка голівки молодої жінки/дівчини, виготовленої з бивня мамонта, 3,7 см висотою.
Лоссель. Печера в Дордоні, Франція. Відкрита у 1908 р. Г. Лалан. Пам’ятку досліджували А. Брейль, А. Лямінь-Амперер, А. Леруа-Гуран. У культурному шарі зафіксовані рештки життя первісної людини від ашеля до мадлену. Трапились статуетки жінок, тварин. Знаменита кам’яна плита з барельєфом “Венери з рогом достатку”, 43 см висотою.
Леспюг. Печера у Верхній Гароні, Франція. Досліджували А. Брейль, А. Лямінь-Амперер, А. Леруа-Гуран. Культурний шар насичений матеріалами від ашеля до верхнього палеоліту.
Звідси походить знаменита “Венера” з бивня мамонта, що має дуже підкреслені жіночі ознаки і стилізовані обриси фігури. Знайдені також інші предмети дрібної пластики.Дольні Вестоніце. Одна з найвизначніших стоянок з палеолітичним мистецтвом відкрита в 192(1 р в Моравії, біля Мікулова, 40 км на південь від Брна. Головні польові дослідження проводили К. Абсолон (1924), А. Бомерс, Б. Клі- ма. Знайдено багато предметів дрібної пластики. Найвідомішою є “Венера Вестоніцкд” що виготовлена зі спеціальної маси - розтертих у порошок кісток тварин. Фігурка зображує ого-
Рис. 144 Гравірування на кам’яних плитках зі стоянки ГІя Марш (Франція)
лену жіночу постать з підкресленими жіночими ознаками статі (грудьми, стегнами) і зовсім не прокресленими рисами обличчя (лише виділене волосся).
Приблизно подібне оформлення мають більшість жіночих фігурок від Костьонок на Дону в Росії до печери Леспюг у Франції та Ві- ллендорф в Австрії, що також належать до класичних "Венер"верхньопалеолітичної доби.
Пам’ятка датована в межах 29-26 тис. р. тому. На особливу увагу заслуговує скульптура звіра з бивня мамонта, а також дуже схематично-абстрактна постать жінки, що вигравірувана на бивні за допомогою геометричних фігур - трикутників, овалу, кіл.
До надзвичайно рідкісних знахідок слід віднести фігурки з випаленої глини - фактично першої кераміки у Європі. Серед фігурок найцікавішими е оригінальне контурне відтворення мамонта, скульптурних голівок ведмедів, рисі, сови.
а
ла
Крім того, в Дольніх Вестоніцах у 1949 р. виявлено захоронения жінки, досить високої на зріст як на той час - 159 см, що лежала на боку в скорченій позиції (згідно з тогочасними ритуалами). На лівій долоні знаходилось 20 зубів лисиці, а під нижньою щелепою - κρί конечних до стріли.
Гріб був прикрити! великими лопатками мамонта, одна з яких була легко орнаментована вохрою.
Рис. 145. Людська фігура з місцевості Галгенберг в Австрії. 32 тис. р. тому
Рис. 146 Списометалка з рогу північного оленя, прикрашена різьбленою фігурою коня. Стоянка Брюнігель у Франції
Коске.Ардеш. Французький середземноморський берег поблизу гирла р. Рони. Печера відкрита у 1991 р. Цікаво, що без акваланга і доброго вміння плавати у цю підземну галерею не добратися - вона фактично відрізана від зовнішнього світу рівнем води у морі. Проте, власне це забезпечило добре збереження фресок. Датується часом 27-26 тис. р. тому. Тут представлені живописні зображення коней, бізонів, хижаків. Чорні відбитки рук. Ці твори заповнюють хронологічну паузу між ранніми творами Шове (32-30 тис. р.) і наступним малярським періодом, що датується часом 25 тис. р.
Кусак.Аквітанія, Франція. Департамент Дордонь, за ЗО км від м. Бержерак, за 15 км від знаменитого центру палеолітичного мистецтва Лез Ейзі-де Тайяк. Відкрив її знаменитий спелеолог Марк Делюк у вересні 2000 р. Через невеликий отвір увійшов він до великого залу, в кінці якого знаходився завалений камінням коридор. Після того, як завал був розібраний, з’явилася можливість увійти до нового залу із палеолітичними рисунками на стінах і навіть на підлозі. Вчені задокументували в ній понад 100 графічних зображень мамонтів, носорогів, оленів, коней, бізонів (найбільші з цих фігур сягають 4 м висоти). Крім того, в цій печері відкрито рідкісні для мистецтва палеоліту зображення птахів, фігури жінок, відбитки пальців палеолітичної людини. За стилем виконання рисунки датуються граветським часом - приблизно 28-22 тис. р. тому. Ця пам’ятка оригінальна серед інших печер насамперед тим, що тут представлені лише графічні зображення - прокреслені лінії на стінах і на глиняному дні залу і жодних кольорових малюнків.
Її інколи називають “Графічна Ляско”. Цікавим доповненням є знахідки людських скелетів, які знаходилися в ямах на дні печери, що були вириті, очевидно, печерними ведмедями (люди використали ці ями для поховання небіжчиків). Під деякими кістяками знайдені рештки фарби - вохри.Шове-понт-д’Арк (Шове). Департамент Ардеш, південь Франції. Печера відкрита слелео- логом-аматором Жаном-Марі Шове у 1994 р. і відразу ж стала сенсацією в кругу'c∏e⅛¼∕j[icτiB і громадськості Європи, оскільки досконалі живописні твори тут датуються понад 32 тис. р.
Рис. 147. Схематизовані профілі жіночих фігур: 1-9- Мізин; 10-11 - Петерсфельс; 12 -Сірей, 13 - Тюрсак; 14 - Пекарна; 15 - Мауер; 16 - Красний Яр, 17- ГІожері; 18 - Єлесеєвичі; 19-20 - Піндаль; 21 - Ніо;
22 - Ля Рош Лаленд; 23 - Холенштейн; 24 - Романеллі
тому - т.за. оріньяцький період» у якому, як вважалося раніше, могли бути лише схематично прокреслені контури тварин. Однак, виявилося, що мистецтво з'являється одразу і у всіх своїх жанрах. Це відкриття змусило спеціалістів з палеолітичного мистецтва відмовитися від попередньої думки, що наскальні зображення палеоліту розвивалися в еволюційному напрямку від найпростіших схематичних рисунків (стиль І оріньяцької доби) до високохудожніх реалістичних поліхромних малюнків мадленськоі доби (стиль JV).
Найяскравіше в печері нарисовані реа- дієтичні фігурні композиції носорогів (близько 50), левів (близько 40), мамонтів (40), бізонів. Представлені досить рідкісні в мистецтві палео-
літу зображення печерного ведмедя, гієни, сови. Всього на стінах печери інвентаризовано понад 450 малюнків. Досконало передано динаміку фігур, що дало підстави вважати ці розписи найкращими серед усіх інших європейських палеолітичних печер. На підлозі знайдені рештки факелу, яким освітлювали галерею під час малювання.
У 2003 р. Поль Петіт і Поль Бан в кварталь- нику “Antiquiti” опублікували спростування загальноприйнятого віку печери Шове і висловили аргументи в користь досить пізньої дати існування цієї мистецької галереї - 16-15 тис, р. тому. Однак відомі дослідники Елен Валідас і Жан Клоте відкинули ці спростування, вказуючи, що для датування печерних малюнків зроблено понад 40 датувань радіовуглецевим методом і всі вони потрапляють у відрізок часу 32,5-30 і 27-26 тис. р. тому [Wisniewski, 2003, s. 34].
6.4.