“Гострі розлади травлення та недостатність харчування у дітей”

Тема “Гострі розлади травлення та недостатність харчування у дітей”

Гострі захворювання органів травлення за частотою і тяж­кістю посідають одне з перших місць у структурі захворюва­ності дітей раннього віку.

Гострі розлади травлення і живлення спричинюються по­рушенням харчових чинників, режиму та догляду за дитиною, при цьому певне значення має порушення нормальної мікро­флори кишечника. Безладне годування, раптовий перехід з грудного до штучного вигодовування, неадаптована до віку ди­тини їжа можуть зумовити гострий розлад травлення. До цих причин може приєднатися інфекція ентерального або паренте­рального походження (патогенні стрептококи, кишкова па­личка, сальмонела, протей, цитробактер, клебсієла, дизен­терійна паличка, віруси, гриби).

Кишковий токсикоз розвивається у дітей з поширенням ін­фекції в кишковому тракті, він може виникнути через огріхи у дієтотерапії, режимі й догляді за дитиною.

Білково-енергетична недостатність - недостатнє живлення дитини, що проявляється затримкою збільшення маси тіла, зниженням підшкірно-жирової основи, розладами функцій травної системи, обміном речовин.

Недостатність харчування призводить до гіпертрофії, яка має ступені тяжкості:

I ступінь — дефіцит маси 11—20 % ;

II ступінь — дефіцит маси 20—ЗО % ;

III ступінь — дефіцит маси ЗО % .

Здійснення догляду за дітьми з недостатністю харчування та з гострими розладами травлення. Навички

Білково-енергетична недостатність (гіпотрофія) — недо- ( гатність живлення дитини. Такий стан характеризується зу­пинкою або сповільненням збільшення маси тіла. У дитини появляється:

— зниження підшкірно-жирової основи, яке прогресує;

— порушення пропорцій тіла;

— розлад функції травлення, обміну речовин;

— послаблення імунного захисту та схильність до розвитку інших захворювань;

— затримка нервово-психічного та фізичного розвитку.

На тлі недостатності живлення з порушенням толерант­ності до харчових продуктів проявляються симптоми діареї не- шфекційної та інфекційної етіології.

Оцінка недостатності живлення у дитини відбувається за класифікацією:

• гіпотрофія І ступеня — дефіцит тіла 11—20 % ;

• гіпотрофія II ступеня — дефіцит тіла 20—ЗО % ;

• гіпотрофія III ступеня — дефіцит тіла більше ЗО % .

Клінічні критерії гіпотрофії оцінюються за:

— оцінкою фізичного статусу дитини;

— оцінкою соматичного та емоційного станів;

— оцінкою шкірних покривів та слизових оболонок (блідість, сухість, наявність афт, молочниці тощо);

— оцінкою тургору тканини;

— визначенням ступеня зникнення підшкірно-жирового шару (спочатку на животі, потім на кінцівках, потім на облич­чі).

Діарея у дітей проявляється зригуванням, рясним і частим блюванням, профузним проносом, метеоризмом, кишковою колькою. Ці прояви призводять до токсикозу з ексикозом.

Клінічні критерії цього стану:

— суха шкіра, знижений тургор тканин, палаючі та сухі слизові оболонки, запалі очні яблука, зменшений діурез;

— може бути гіпертермія, судоми, порушення свідомості.

Залежно під втрати маси тіла дитини під час діареї розріз­няють 3 ступені ексикозу (табл. 8):

Таблиця 8. Визначеппя ступенів ексикозу

Допомога дітям з гіпотрофією надається у відділеннях для лікування дітей грудного віку. Дітей з проявами діареї ліку­ють в діагностичних відділеннях соматичного стаціонару або в дитячій інфекційній лікарні, при харчових отруєннях — у ре­анімаційному відділенні.

Техніка промивання шлунка

Проблема.

Показання. Попередити всмоктування токсичних речовин у травному каналі при отруєннях, а також продуктів жит­тєдіяльності мікроорганізмів.

Протипоказання. Промивання шлунка не проводиться при виразковій хворобі.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра стаціонару.

Місце проведення. Дитячий стаціонар, вдома.

Оснащення робочого місця. Склянка з перевареною водою температурою 20—24 °С для промивання шлунка (2—3 л), дві стерильні склянки для взяття промивних вод на аналіз, клейон­частий фартух, пелюшки, мірна склянка, стерильний шпа­тель, марлева серветка, лоток, стерильний шлунковий зонд, лійка або циліндр шприца, рушник.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. На халат одягнути поліетилено­вий продезінфікований фартух, а також шапочку, маску. Руки обробити і надягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду. Для промивання шлунка підготувати розчини: переварену воду з відварами трав — ро-

машки, звіробою, 2 % розчин соди, несолодкий чай. Загальна кількість рідини від 2 до 5 л, що залежить від віку дитини. Ра­зову порцію рідини відливають у мірну склянку (табл. 9).

Таблиця 9. Визначення разової порції рідини відповідно до віку дитини

Температура рідини для промивання шлунка 20—24 °С.

Підготовка дитини. Помічник сідає і бере на руки дити­ну, а ноги дитини тримає між своїми ногами. Однією рукою по­мічник фіксує руки і тулуб дитини, притискаючи п до себе, другою рукою підтримує голову дитини.

II. Основний етан.

1. Натиснути на обидві щоки дитини на рівні зубів великим і середнім пальцями. Дитина відкриває рот, в цей момент швидко ввести шпатель, який обгорнути бинтом.

2. Стати справа від дитини, в правій руці тримати зволоже­ний зонд на відстані 10 см від кінця. Лівою рукою обхопити шию дитини.

3. Покласти зволожений зонд на корінь язика, ввести його до позначки. Дітям старшого віку запропонувати робити ков­тальні рухи і глибоко дихати.

Модуль III

4. Після введения зонда у вільний кінець його ввести нако­нечник циліндра шприца. Тримати його нижче рівня шлунка дитини, нахилити циліндр шприца і заповнити його рідиною із мірної склянки, щоб не попало повітря.

5. Повільно піднімати заповнений рідиною циліндр шпри­ца і, якщо вода поступає в шлунок, доливати рідину з мірної склянки.

6. Стежити за тим, щоб рівень води в шприці не був ниж­чий шийки шприца. Після введення першої порції рідини в шлунок опустити циліндр шприца нижче рівня шлунка і про­мивні води зібрати в першу склянку для аналізу.

7. Наповнити знов циліндр шприца рідиною і повторити процедуру. Промивні води наступних порцій зливати у миску з кришкою.

8. Об’єм введеної рідини повинен збігатися з об’ємом про­мивних вод. Якщо об’єми різні, то зонд введений не правильно і треба змінити його положення.

9. Промивання шлунка проводити до чистих промивних вод, в середньому 8—10 порцій.

10. При введенні останньої порції рідини в шлунок, промив­ні води зібрати у другу склянку на аналіз.

11. Від’єднати шприц від зонда і покласти його у лоток.

12. Затиснути зонд марлевою серветкою біля рота дитини і швидким рухом вивести його. Зонд промити під проточною во­дою і покласти у лоток.

III. Завершальний етап.

Зонд промити під проточною водою і покласти у дезінфек­ційний розчин на 60 хв, потім зонд знову промити під проточ­ною водою і покласти у лоток. Склянки з першою і останньою порціями промивних вод закрити і відправити в лабораторію. Виписати направлення.

Примітка. Увага! Якщо під час промивання шлунка в зонд попадає слиз, шматочки їжі і вода в шлунок не поступає, зонд треба продути за допомогою шприца.

Техніка проведення очисної клізми

Проблема. Закреп. Метеоризм, гази не відходять. Рідкі часті випорожнення зі слизом, частками неперетравленої їжі.

Показання. Попередити всмоктування токсинів через сли­зову оболонку кишківника. Очисна клізма проводиться перед лікувальною клізмою.

Протипоказання. Позитивний аналіз калу на приховану кров. Пацієнт хворий на дизентерію.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого відділення.

Місце проведення. Вдома, дитячий стаціонар.

Оснащення робочого місця. Гумовий балончик з м’яким наконечником, кружка Есмарха з твердим наконечником, склянка з водою, температура води 22—24 °С для дітей старшо­го віку, 28—ЗО С для дітей раннього віку, клейонка, пелюшка, клейончастий фартух, лоток, вазелінове масло, стерильний пінцет, ватні кульки.

І. Попередній етан.

Підготовка медсестри. На халат одягнути поліетилено­вий продезінфікований фартух, а також шапочку, маску. Руки обробити і надягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду. Для очисної клізми підго­тувати розчини: 2 % розчин соди, розчин з відварами трав: ро­машки, звіробою, переварену воду. Кількість рідини залежить від віку дитини згідно з даними, наведеними в таблиці 10.

Таблиця 10. Визначення кількості рідини відповідно до віку ди­тини

Температура розчинів для дітей раннього віку 28—ЗО °С, для дітей старшого віку 22 — 24 °С.

Підготовка дитини. Дитину раннього віку покласти на спину з припіднятими догори ногами. Підстелити клейонку з

пелюшкою. Дитину старшого віку покласти на лівий бік на клейонку з пелюшкою, ноги зігнути в колінних і стегнових суглобах та підтягнути їх до живота. Перед процедурою гумо­вий балончик, наконечник для кружки Есмарха продезінфіку­вати в автоклаві. З бікса стерильні речі викласти на стериль­ний лоток.

II. Основний етап.

Техніка проведення очисної клізми дітям раннього віку.

1. Стиснути гумовий балончик і витиснути з нього по­вітря.

2. Набрати рідину у гумовий балончик.

3. Натиснути великим пальцем на дно гумового балончика і витиснути повітря — з наконечника повинна виходити рідина.

4. Не змінюючи положення правої руки, яка тримає балон­чик, змастити наконечник вазеліновим маслом ватною куль­кою за допомогою пінцета. Наконечник можна змочити, поли­ваючи його вазеліновим маслом.

5. Дитині, яка лежить на спині з припіднятими догори но­гами, лівою рукою розвести сідниці, а правою рукою ввести на­конечник у пряму кишку на 4—5 см.

6. Спочатку вводити наконечник в напрямку пупка, а потім змінити напрямок введення - паралельно куприку.

7. Повільно стиснути гумовий балончик, ввести рідину і не розтискуючи пальців, вивести його з прямої кишки.

8. Лівою рукою затиснути сідниці і притримати їх в такому положенні декілька хвилин.

Техніка проведення очисної клізми дітям старшого віку.

1. Перевірити герметичність кружки Есмарха і гумової трубки довжиною 1,5 м, в діаметрі 1 см.

2. На вільний кінець трубки одягнути наконечник довжи­ною 8—10 см, який повинен мати рівні краї, бути цілим, про­стерилізованим.

3. Закрити кран на кінці гумової трубки і заповнити круж­ку Есмарха підготовленою рідиною.

4. Відкрити кран, спустити рідину в лоток і заповнити гу­мову трубку водою, витискаючи повітря, після чого закрити кран.

5. Наконечник змастити вазеліновим маслом.

6. Дитині, яка лежить на лівому боці з притиснутими до живота ногами на клейонці з пелюшкою, лівою рукою розвести сідниці, а правою рукою ввести наконечник у пряму кишку.

7. Перші 3—4 см наконечника вводити в напрямку пупка, и потім 5—8 см — паралельно куприку.

8. Підвісити кружку Есмарха на штатив, на висоту 1 м від хворого.

9. Відкрити кран на кінці гумової трубки і стежити за тим, щоб вода під тиском поступала в пряму кишку.

10.Швидкість введення води в кишківник регулювати висо­тою положення кружки Есмарха. Вода не повинна вводитися швидко, бо це викличе у хворого акт дефекації.

11.Залишити в кружці невелику кількість рідини, закрити кран, вивести наконечник з прямої кишки. Стежити за тим, щоб у кишківник не потрапило повітря.

III. Завершальний етап.

Хвора дитина повинна утримувати воду протягом 5-10 хв. Потім медична сестра забезпечує умови для звільнення киш- кіиника. Після акту дефекації треба провести підмивання ди­тини, для дітей раннього віку користуються присипкою, дитя­чою олійкою “Baby” для обробки сідниць і пахвинних скла­док.

Примітка. Увага! Дітям для промивання шлунка і киш- кінника не можна використовувати розчин перманганату калію. Для дітей до 3-х років температура води для очисної клізми повинна бути 28—ЗО °С, бо кімнатна температура води (22—24 °С) призводить до спазму прямої кишки, що погіршує стан дитини.

Техніка проведення лікувальної клізми

Проблема. Запалення слизової оболонки прямої кишки ін­фекційної етіології (колі-інфекція, сальмонельоз, кишковий стафілокок тощо).

Показання. Зняти запальний процес у прямій кишці. Вве­дення лікарських препаратів per rectum.

Протипоказання. Випадання прямої кишки. Вроджені де­фекти прямої кишки.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого відділення.

Місце проведення. Дитячий стаціонар, вдома.

Оснащення робочого місця. Стерильний лоток, стерильний шприц, тонкий шлунковий гумовий зонд, вазелінове масло, стерильний пінцет, ватпі кульки, склянка з розчином лікар­ських препаратів температури 36 °С, клейонка, пелюшка.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. На халат одягнути поліетилено­вий продезінфікований фартух, а також шапочку, маску. Руки обробити і надягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду. Підготувати розчин для лікувальної клізми залежно від показань: відвар ромашки, звіробою, шалфею, розчини лікувальних препаратів: 50 % роз­чин анальгіну — 0,2—0,3 мл в 5 мл перевареної води, таблетка фуразолідона або фталазола, розчинена в 5 мл перевареної води. Кількість розчинів — 2—3 мл для новонароджених ді­тей, 5 мл — для дітей 1 року, 10 мл — для дітей старших 1 року. Температура розчинів для лікувальної клізми 36 °С.

Відрізати від тонкого шлункового зонда гумову трубочку 20—25 см, з заокругленим кінцем. Прокип’ятити цю гумову трубочку 20 хв і покласти в стерильний лоток. У шприц набра ти підігрітий розчин лікарських препаратів і теж покласти в лоток.

Підготовка дитини. Дитину покласти на спину з ирипід- нятими догори ногами. Підстелити клейонку з пелюшкою.

II. Основний етан.

1. Змастити кінець гумової трубочки вазеліновим маслом ватною кулькою за допомогою пінцета.

2. Дитипі, яка лежить на спині з пришднятими догори но­гами, лівою рукою розвести сідниці, а правою рукою ввести обертовими рухами гумову трубочку в пряму кишку на 10— 15 см.

3. Приєднати до гумової трубочки шприц з набраним роз­чином лікарських препаратів, температури 36 °С.

4. Повільно вводити розчин в пряму кишку, підняти гумо­ву трубочку доверху, щоб увесь розчин попав в пряму кишку.

5. Затиснути лівою рукою гумову трубочку біля сідниць, від’єднати шприц і вивести гумову трубочку з прямої кишки. 126

6. Затиснути сідниці і притримати їх в такому положенні .10 хв.

III. Завершальний етап.

Дитину мати носить на руках ЗО хв, при цьому стискає сід- іі и ці дитини своєю рукою.

Діти старшого віку повинні полежати у ліжку, медична сес­тра показує пацієнтові як потрібно стиснути сідниці, щоб уник- нути дефекації. За ЗО хв введений теплий розчин всмоктуєть­ся, і досягається лікувальний ефект.

Примітка. Увага! Введення лікарських препаратів за до­помогою лікувальної клізми, після очисної клізми, можна за­мінити введенням ректальних свічок.

Техніка взяття калу для бактеріологічного дослідження

Проблема. Диспепсичні розлади. Контакт з хворим на киш­кове інфекційне захворювання.

Показання. Уточнення діагностики кишкового інфекцій­ного захворювання.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Медсестра кабінету інфекційних захворювань (1C ІЗ) або приймального відділення дитячого стаціонару.

Місце проведення. Дитячий стаціонар, соматичний або ін­фекційний.

Оснащення робочого місця. Штатив для пробірок, стериль­ні пробірки з металевою петлею і з харчовим середовищем, чашка Петрі з харчовим середовищем, клейонка, пелюшка.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Руки обробити і одягнути стериль- ні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду. Аналіз калу на бактеріо­логічне дослідження дає можливість діагностувати дизентерій- пу, кишкову паличку, сальмонельоз, тиф, кишковий стафіло­кок, паратифи.

Отримати в лабораторії стерильні пробірки з металевою петлею і з харчовим середовищем. Матеріал для бактеріологіч­ного дослідження з діагностичною метою треба брати до засто­сування протимікробного лікування. У стаціонарах матеріал

Модуль III

для першого бактеріологічного дослідження беруть у хворого у приймальному відділенні.

Підготовка дитини. Дитину раннього віку покласти на спину з припіднятими догори ногами. Підстелити клейонку :і пелюшкою. Дитину старшого віку покласти на лівий бік на клейонку з пелюшкою, ноги зігнути і підтягнути до живота.

II. Основний етап.

1. Узяти у праву руку металеву петлю з стерильної пробір­ки, яка розміщена у штативі для пробірок.

2. Дитині, яка лежить на спині з припіднятими догори но­гами, лівою рукою розвести сідниці, а правою рукою ввести, обертовими рухами, металеву петлю в пряму кишку на 3—4 см.

3. Після введення петлі в пряму кишку зробити напівобер- товий рух і вивести петлю з прямої кишки.

4. Вставити металеву петлю в стерильну пробірку з харчо­вим середовищем, не торкаючись стінок пробірки.

5. Виписати направлення і пробірку з матеріалом для бак­теріального дослідження занести в лабораторію.

6. Після виведення металевої петлі з прямої кишки можна зробити безпосередньо посів на харчове середовище чашки Петрі.

III. Завершальний етап.

Чашку Петрі заклеїти стрічкою паперу, виписати направ­лення і занести до лабораторії.

Примітка. Пробірки з харчовим середовищем, з петлею після взяття матеріалу для дослідження, можуть бути відправ­лені до бактеріологічної лабораторії протягом 2 год.

Увага! Якщо відразу металевою петлею, з матеріалом для дослідження, робити посів на чашку Петрі, то користуються методикою: умовно середовище чашки Петрі ділять на дві по­ловини, на одній половині роблять часті поперекові штрихи, на другій половині роблять рідкі повздовжні штрихи петлею з матеріалом.

Техніка взяття калу для копрологічного дослідження Проблема. Диспепсичні розлади.

Показання. Уточнення діагностики кишкового інфекцій­ного захворювання.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Медсестра КІЗу або приймального відділення ди тячого стаціонару.

Місце проведения. Дитячий стаціонар, вдома.

Оснащення робочого місця. Стерильна склянка, закрита лощеним папером, дерев’яна паличка або шпатель, клейонка, пелюшка, горщик.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Після дезінфекції рук, одягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду. Підготувати стерильну склянку, яка закривається кришкою, а також одноразовий шпатель для забору випорожнень для аналізу.

Підготовка дитини. Кал на копрологію треба брати тіль­ки у свіжому вигляді, одразу після дефекації. Можна брати або з пелюшки, або з горщика, який добре вимитий під проточною водою і перед проведенням аналізу оброблений окропом (дезза- соби не застосовуються).

Не дозволяється обробляти горщик дезінфекційними роз­чинами!

II. Основний етан.

1. У стерильну склянку відібрати грудочки калу зі слизом та іншими патологічними домішками — 10 г. При цьому ко­ристуватися дерев’яною паличкою або дерев’яним шпателем.

Грудочки калу з кров’ю не відбирати!

2. Склянку щільно закрити вощеним папером, або криш­кою, виписати направлення в лабораторію.

III. Завершальний етан.

До лабораторії доправити матеріал для копрологічного до­слідження протягом ЗО хв.

Примітка. Увага! Якщо копрологічне дослідження прово­диться з метою діагностування лямбліозу, то склянка з відібра- іі и ми грудочками свіжого калу одразу ставиться на водяну пінію, і її треба негайно доправити в лабораторію.

Допомога дитині при харчовому отруєнні

Проблема. Прояви кишкового токсикозу, причиною якого стало попадання токсичних речовин (отрути побутової хімії, медикаментів, грибів тощо).

Показання. Виведення токсинів з організму.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра приймали ного відділення дитячого стаціонару.

Місце проведення. Вдома, дитячий стаціонар, палата ін­тенсивної терапії, реанімаційне відділення.

Оснащення робочого місця. Комплект для промиванні! шлунка, комплект для очисної клізми, стерильний СТОЛИК, 1111 якому підготовлені пінцети (3—4 піт.), ватні кульки (20— 25 шт.), 70 % спирт — 10 мл, одноразові шприци, стерильний лоток, лоток для забруднених пінцетів, препарати у флаконах: 10 % розчин глюкози, гемодез, реоиоліглюкін, фізіологічний розчин, препарати в ампулах: седативні, аналептичні, глюко кортикоідні, серцеві глікозиди, антибіотики, діуретини, анти доти: білкова вода, лимонна вода, унітіол, 1 % розчин иілокар піну, рослинна олія, активоване вугілля, магнію сульфат, 2 стерилізатора з 3 % розчином хлораміну для промивання і за­мочування шприців на 1 год, апарат ШВЛ, киснева подушка, апарат Боброва, система для краплинного введення рідини.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. На халат одягнути поліетилено­вий продезінфікований фартух, а також шапочку, маску. Руки обробити і одягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду, інструментарію. Підго­тувати все необхідне для промивання шлунка, очисної клізми, проведення дезінтоксикаціиної терапії, тобто систему для кра­пельного введення рідини, шприци, лікарські препарати.

Підготовка дитини. Дитина з отруєнням повинна бути госпіталізована до стаціонару. Під наглядом лікаря 1—2 доби перебуває в стаціонарі. Якщо встановлене отруєння або є підо­зра на нього, почати підготовку до промивання шлунка, необ­хідно викликати блювання штучним методом, частіше ме ханічним подразненням зіва, кореня язика, м’якого піднебні ня, після того, як дитина випила 1 склянку теплої води з сіллю

|,Ч чайні ложки солі на 1 склянку води). Вода з сіллю викликне подразнення слизової оболонки шлунка і впливає на закриття сфінктера пілоричного відділу.

II. Основний етап.

Виведення отрути з травного каналу.

1. Після введення змащеного вазеліновим маслом зонда у шлунок відсмоктати шприцом шлунковий вміст, відправити його на хімічний аналіз.

2. Промивати шлунок до чистих промивних вод теплим Ізотонічним розчином натрію хлориду, враховуючи вік дити­ни.

3. Після закінчення промивання ввести через зонд анти­дот.

4. Після промивання шлунка провести очисну клізму.

5. Дати послаблювальний препарат, краще магпію сульфа­ту у дозі 0,5 г на 1 кг маси, розчинити цю дозу в 50—100 мл поди.

Застосування антидотів при різних видах отруєння.

1. При отруєнні кислотами промивання шлунка проводити білковою водою (білок 4 яєць розчиняється віл води), непри­меним молоком або через зонд ввести воду з милом (10 г мила на 500 мл води).

2. При отруєнні жиророзчинними речовинами через зонд вводити рослинну олію або парафінову олію — 3 мл на 1 кг маси.

3. При отруєнні основами провести промивання шлунка оцтом, розведеним водою — 1:4. Розчином лимонної кислоти 11 —2 чайні ложки на 200 мл води), білковою водою, лимонною подою (1 лимон на 1 склянку води). Ці речовини можна вводи­ти через зонд після промивання шлунка.

4. При отруєнні нітратами після промивання дати сольову нослаблювальну речовину або вазелінове масло.

5. При отруєнні отруйними грибами, солями металів, з’єднаннями хлору після промивання шлунка вводити через зонд активоване вугілля — 1 г на 1 кг маси. Якщо кількість от­рути визначена, то у співвідношенні 8:1 (в 1 склянці води роз­чинити 1—2 чайні ложки активованого вугілля). Універсаль­ний антидот для внутрішньовенного, внутрппньом’язового введення є унітіол 2,5 мг на 1 кг маси, 3—6 днів.

6. При отруєнні лікарськими препаратами з дією атропіну промити шлунок, ввести 100 мл 1 % розчину таніну. Дати ак­тивоване вугілля або сольову послаблювальну речовину. Під­шкірно вводити антидот — 1 % розчин пілокарпіну — 0,2 мг на 1 кг маси кожні 20—ЗО хв до покращення стану.

7. При отруєнні кісточками фруктових плодів проводити промивання шлунка 1 — 5 % розчином тіосульфату натрію, З % розчином переоксиду водню, який розводиться водою у співвідношенні 1:5. Дати активоване вугілля.

8. При отруєнні барбітуратами внутрішньовенно вводити антидот бемегрид 1 мг на 1 кг маси. Бемегрид вводиться обе­режно під контролем лікаря через можливу зупинку дихання.

9. При отруєнні будь-якими речовинами через травний тракт проводити ентеросорбщю: полісорб, ентерогель, сорбо- гель 300 мг/кг на добу.

III. Завершальний етап.

Проведення симптоматичної терапії. Призначають препа­рати: седативні, аналептичні, антибіотики, глюкокортикоїди, діуретини. Проводять оксикогенотерапію, ШВЛ.

Примітка. Увага! Специфічні антидоти у дітей мають від­носне застосування, тому головним напрямом у лікуванні піс­ля очищення травного тракту є виведення отрути з крові. Для дезінтоксикації використовують: гемодилюцію, форсування діурезу, форсування дихання, замісне переливання крові, ге­мосорбцію, гемодіаліз, перитонеальний діаліз, кишковий діа­ліз, плазмаферез.

Догляд за дітьми з недостатністю живлення

(гіпотрофією)

Проблема. Зупинка або сповільнення збільшення маси тіла.

Показання. Дефіцит маси від 11 % — 20 % при І ступені гінотрофп, 20—ЗО % при II ступені, більше ЗО % при III сту­пені.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Медсестра відділення для дітей грудного віку.

Місце проведення. Дитячий стаціонар.

Оснащення робочого місця. Адаптовані молочні суміші, стерильна пляшечка з соскою, стерильний столик, на якому підготовлені: пінцети (3—4 шт.), ватні кульки (20—25 піт.), 70 % спирт — 10 мл, одноразові шприци, стерильний лоток, ноток для забруднених пінцетів, препарати у флаконах: 10 % розчин глюкози, гемодез, реополіглюкін, фізіологічний роз­чин, препарати в ампулах: седативні, аналептичні, глюкокор- тикоїдні, серцеві глікозиди, антибіотики, діуретини, антидо- ти: білкова вода, лимонна вода, унітіол, 1 % розчин пілокарпі­ну, рослинна олія, активоване вугілля, магнію сульфат, 2 сте­рилізатора з 0,2 % розчином дезактину для промивання і замо­чування шприців на 1 год, третя посудина з 0,2 % розчином дезактину для замочування використаних ватних кульок.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Руки обробити і одягнути стериль­ні гумові рукавички. При виконанні внутрішньовенних Ін’єкцій одягнути окуляри, маску, на халат одягнути продезін­фікований поліетиленовий фартух. Після цього, перед ін’єк­цією, обробити руки в рукавичках стериліумом.

Підготовка предметів догляду, інстру мептарію. Підго­тувати все необхідне для проведення збалансованого, адапто­ваного годування дитини. Підготувати систему для крапельно­го введення рідини, шприци, лікарські препарати.

Підготовка хворої дитини. Обов’язково провести лабора­торні дослідження: загальний аналіз крові, загальний аналіз течі, аналіз калу на дисбактеріоз.

У разі потреби провести додаткове обстеження: імунограм- му, біохімічні аналізи (загальний білок, альбумін, рівень елек­тролітів тощо), генетичне обстеження, конрологію, бактеріо­логічне обстеження калу, УЗД черевної порожнини, фіброгаст- роекошю.

Провести розрахунок білків, жирів, вуглеводів, калорій в парчовому раціоні за складеною меню-розкладкою: при гіпо­трофії І ступеня — на належну масу тіла, при гіпотрофії II сту­пеня — білки і вуглеводи на належну масу тіла, а жири на фак- шчну, при гіпотрофії III ступеня — білки і вуглеводи на фак- іочну масу +20 %, а жири на фактичну.

II. Основний етап.

1. При гіпотрофії І ступеня організувати догляд і лікуван­ня дитини в домашніх умовах, а саме:

— раціональне годування;

— застосування вітамінів, ферментів, пробіотиків;

— масаж, ЛФК;

— максимальне перебування на свіжому повітрі.

2. При гіпотрофії II і III ступенів лікування проводиться у стаціонарі, а саме:

— параентеральне харчування (розчин амінокислот, жи­рові емульсії, тощо);

— дієтотерапія із застосуванням спеціалізованих лікуваль­них молочних та безмолочних сумішей, лікувальних продук­тів на основі соєвого білка, гідролізату білка тощо;

— застосування харчових добавок: білків та амінокислот, вітамінів, макро- та мікроелементів;

— корекція дисбіозу (пробютики — біфідумбактерш, лак- тобактерін, біфіформ, симбітер тощо);

— фізіотерапія (парафін на ділянку живота);

— масаж (комплекс № 20).

3. Патогенетичне лікування ускладнень.

III. Завершальний етап.

Лікування в стаціонарі триває 28—ЗО днів. Диспансерний облік після виписування із стаціонару — 6—8 тижнів до досяг­нення фізичного та нервово-психічного розвитку відповідно до віку дитини. Організувати огляд спеціалістів — педіатра, не­вропатолога, хірурга, ортопеда за показаннями.

Примітка. Увага! Перший місяць після виписування із стаціонару педіатр обстежує дитину 5 разів, потім — коли