“Догляд за новонародженими із хворобами, пов’язаними з перебігом пологів”

З перебігом пологів пов’язані важкі хвороби новонародже­них, які призводять до ускладнень, що різко знижують жит­тєдіяльність дітей, а в майбутньому можуть призвести до ін­валідності.

Тема “Асфіксія новонародженого”

Асфіксія новонародженого — це синдром, що характери­зується відсутністю дихання або окремими нерегулярними ди­хальними рухами при народженні.

За умови чистих За умови інтенсивного

навколоплідних вод забруднення вод меконієм

1. Покласти новонародженого під джерело променевого тепла на горизонтальну щільну повер­хню.

:і Швидко обсушити шкіру но­вонародженого за допомогою теплої пелюшки.

3. Забрати мокру пелюшку.

І. Забезпечити правильне поло­ження голови(помірна екстен­зія, як правило, під плечі під­кладають валик).

!>. Відсмоктати спочатку вміст порожнини рота, а потім — носо­вої частини глотки (не рекомен­дують глибоке та інтенсивне від­смоктування зондом; від’ємний тиск під час відсмоктування не повинен перевищувати 100 мм рт. ст.).

1. Катетером 10 Ег або відсмок­тати вміст порожнини рога, глот­ки і порожнини носа відразу піс­ля народження голівки дитини.

2. Як тільки новонародженого покладено під променевий обігрівач, негайно забезпечити йому правильне положення.

3. Під контролем прямої ларин­госкопії відсмоктати залишковий меконій з глотки, після чого інту- бувати трахею й відсмоктати ме­коній з нижніх дихальних шля­хів безпосередньо через ендотра- хеальну трубку за допомогою спе­ціального аспіратора.

4. Швидко обсушити шкіру но­вонародженого за допомогою теплої пелюшки.

5. Забрати мокру пелюшку.

Ь Провести нетривалу (не більше як 2 рази ) тактильну стимуля­цію новонародженого (постукування по п’ятці, поплескування по підошві).

7. Оцінити наявність і характер самостійного дихання. За відсут­ності самостійного дихання або наявності дихання типу гасиіиг: і) негайно розпочати ІІІВЛ з використанням 90—100 % кисню (частота 40—60 за 1 хв);

4 початковий тиск вентиляції звичайно становить ЗО—40 мм вод.ст.

За умови чистих За умови інтенсивного

навколоплідних вод забруднення вод меконісм

Якщо після накладання маски на обличчя дитини і проведення кількох вентиляцій грудна клітка не рухається, то рекомендують такі заходи:

а) повторно накласти маску, забезпечуючи її щільне прилягання до обличчя, і знову проводити вентиляцію; за відсутності ефекту послідовно виконати зазначені нижче заходи, кожного разу переві­ряючи ефективність вентиляції;

б) перевірити положення голівки;

в) перевірити наявність секрету у порожнині рота і в разі потреби відсмоктати його;

г) спробувати провести вентиляцію з напіввідкритим ротом з вико­ристанням повітроводу;

ґ) збільшити інспіраторний тиск.

За відсутності ефекту слід провести інтубацію трахеї і виключити наявність у дитини природжених аномалій розвитку. Через 2 хв після початку ІІІВЛ у шлунок слід увести зонд, щоб запобігти аспі­рації та роздуванню живота.

За наявності адекватного самостійного дихання треба відразу пере­ходити до п. 9.

8. Вентилювати 15—20 разів 100 % киснем із частотою 40—60 за 1 хв.

9. Визначити ЧСС схемою.

Визначення ЧСС у стані асфіксії новонародженого та на­дання йому реанімаційної допомоги можна представити у схе­мах (схеми 1, 2).

Схема І

Схема 2

Тема “Внутрішньочерепна пологова травма”

Внутрішньочерепна травма виникає під час пологів у ре­зультаті механічного здавлений черепа дитини кістками таза матері на тлі внутрішньоутробної гіпоксії плоду.

— енідуральні;

— субдуральні;

— внутрішньошлуночкові;

— внутрішньомозкові;

— змішані.

Здійснення догляду за новонародженими із захворюваннями, пов’язаними з перебігом пологів. Навички

Годування дитини через зонд

Проблема. Зниження або відсутність рефлексів у дитини.

Показання. Недоношеність II, III, IV ступенів. Хвороба но­вонародженого, при якій пригнічуються смоктання і ковтання.

Протипоказання. Добре виражені всі рефлекси.

Виконавець. Медсестра відділення патології новонародже­них.

Місце проведення. Палата відділення патологи новонаро­джених або відділення недоношених.

Оснащення робочого місця. Сповивальний столик, стериль­ні пелюшки, розчин 0,2 % дезактину з мийною речовиною, стерильний столик, на якому підготовлені одноразовий полі­етиленовий зонд, 20 г одноразовий шприц, марлева серветка, градуйована пляшечка з підігрітим молоком, лоток.

1. Попередній етан.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки, надягну­ти стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду. Перевірити прохідність зонда, відтягнути поршень в шприці і набрати повітря, приєд­нати шприц до зонда, натиснути на поршень і пропустити повітря через зонд. Від’єднати шприц від зонда, витягнути з 11 і,ого поршень, покласти циліндр шприца і зонд на стерильний ноток.

Підготовка дитини. Дитину сповити. Покласти на спови­вальний столик на пелюшку з підвищеним головним кінцем на правий бік. Поруч з сповивальним столиком поставити накри­тий стерильний столик.

II. Основний етан.

1. Заміряти відстань від перенісся до пупка поліетилено­вим зондом, не торкаючись до обличчя дитини та пелюшок.

2. Підготувати систему: 20 г шприц без поршня приєднати до одноразового поліетиленового зонда.

3. Змочити зонд молоком. Але можна заправити цю систе­му молоком і на рівні верхнього кінця зонда накласти затис­кач. (Молоко не витікатиме, і менше повітря потрапить в шлу­нок.)

4. Увести зонд через ніздрю дитини в шлунок до позначки.

5. Встановити шприц з нахилом на рівні горизонтального положення дитини, налити в шприц підігріте молоко 4—5 мл. Зняти затискач або відпустити зонд.

6. Піднімати повільно шприц. Якщо молоко потрапляє в шлунок і дитина спокійна, то влити в циліндр шприца решту молока.

7. Стежити за тим, щоб молоко повільно поступало в цілу­нок і рівень молока опинився біля шийки шприца.

8. Зонд пережати біля рота дитини і витягнути, щоб не по­пало повітря в шлунок.

III. Завершальний етап.

Дитину потримати 5—10 хв у вертикальному положенні.

Примітка. Можливі ускладнення при годуванні дитини .юндом:

а) молоко не поступає в зонд і шлунок. Спочатку треба змі­нити положения зонда або просунути його більше, або витягну-

ти на невелику відстань. Якщо молоко знов не поступає в шлу­нок, пережати біля рота дитини зонд і витягнути його. Переві­рити зонд на прохідність. За правилами вводити зонд ще раз;

б) дитина при введенні перших порцій молока стає не­спокійною, починає кашляти, синіти, хрипіти. Терміново при­пинити введення молока через зонд. Швидко витягнути зонд. Провести інгаляцію киснем 10 хв. Потримати дитину у верти­кальному положенні 5 —10 хв. При нормалізації стану дитини ще раз вводити зонд через ніздрю в шлунок дитини.

Відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів

Проблема. Відсутність дихання або нерегульовані і неефек­тивні дихальні рухи при народженні.

Показання. Гіпоксія плоду, що виникла до початку поло­гів, або гостра гіпоксія, яка розвинулася під час пологів.

Протипоказання. Здоровим доношеним дітям слиз не від­смоктується. Відсмоктування слизу у новонароджених з рото­вої порожнини і носоглотки може призвести до негативних на­слідків:

— розвиток аритмії і брадикардії;

— ларингоспазм;

— ризик інфікування.

Виконавець. Медсестра.

Місце проведення. Пологовий будинок.

Оснащення робочого місця. Стерильний столик, на якому підготовлено стерильний гумовий балончик, одноразовий сте­рильний поліетиленовий катетер, фізіологічний розчин натрію хлориду (50—100 мл), серветки (1—2 шт.), електровідсмокту- вач, стерильні пелюшки.

І. Попередній етан.

Підготовка медсестри. Одягнути стерильний одяг, як при пологах. Продезінфікувати руки, вдягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка до роботи електровідсмоктувача. Увімкну­ти електропровід в електромережу; під’єднати до посудини- збірника стерильний шланг пацієнта; перетиснути шланг і встановити необхідну величину вакууму (потрібно користува­тися показниками вакуумметра і регулятором вакууму);

v∣∣ιминути електровідсмоктувач за допомогою регулятора “Ви­микач”; за 90 с роботи вакуумметр повинен показати розрід­ження (вакуум) не менше 0,82 кгс/см², що вказує на герметич­нії гі» системи і добру роботу агрегату (регулятор вакууму пови­нен бути повністю закритий); такий показник на вакуумметрі дасть змогу створити в дихальних шляхах дитини розріджен­ії а, яке не перевищувало б 80 —100 см водного стовпчика. Ка­тетер, за своею конструкцією, повинен мати дистальні бокові і ітнори для запобігання присмоктування слизової оболонки ди­чал ьних шляхів до катетера.

Підготовка дитини. Дитину покласти горизонтально ни­жче рівня плаценти на обігрітий лоток, покритий стерильною і іє н юшкою. Прохідність дихальних шляхів забезпечити пра- апльним положенням дитини на спині з помірно розігнутою ціновою і валиком нід плечима.

II. Основний етап.

А. Якщо виникає необхідність забезпечити прохідність ди­чал ьних шляхів у здорового новонародженого, то слід застосу­вати гумову грушу. Відсмоктувати вміст ротової порожнини і носоглотки стерильною грушею з м’яким наконечником, ніі’смом 50 мл, оскільки при її використанні найменша вірогід­ність виникнення ускладнень.

І>. При встановленні діагнозу асфіксії необхідно очистити дихальні шляхи (порожнину рота, ротоглотки і носоглотки), при цьому треба уникати подразнення задньої стінки глотки, що провокує брадикардію і апное.

І. Взяти одноразовий поліетиленовий катетер з внутріш­нім діаметром 5 мм (катетер з’єднаний з трубкою електровід­смоктувача через трійник).

2 Катетер вводити на глибину, яка дорівнює відстані від часточки (мочки) вуха до кута рота, спочатку в ротову порож­нину, а потім в ніс.

3. Відсмоктувати слиз 7—10 с, при цьому стежити за по­казниками вакуумметра на відрегульованому приладі.

4. Катетер під час роботи електровідсмоктувача рухати з ме гою ефективного відсмоктування слизу.

III. Завершальний етап.

Якщо за ЗО—40 с після народження дитина не почала ди- ча ї и, їй проводять заходи первинної реанімації новонародже­ного.

Примітка. Увага! Забороняється видалення слизу з рото­глотки марлевими серветками. Неприпустимо введення кате­тера на більшу глибину, ніж вказано в попередньому етапі. Це може стати причиною передчасних перших вдихів при непід- готовлених дихальних шляхах.

Застосування міхура з льодом при внутрішньочеренній травмі

Проблема. Гіпертермія, порушення мозкового кровообігу.

Показання. Внутрішньочерепна травма, інфекційні захво­рювання з підвищенням температури тіла.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Медсестра відділення патології новонародже­них.

Місце проведення. Палата відділення патології новонаро­джених.

Оснащення робочого місця. Ліжко новонародженого, сте­рильні пелюшки, міхур з льодом, холодна вода, шматочки льоду.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Вимити руки бактерицидним ми­лом, обсушити індивідуальним рушником.

Підготовка предметів догляду. Наповнити міхур холод­ною водою і покласти у воду шматочки льоду. Покласти міхур з льодом на стіл і натиснути на нього, щоб випустити повітря. Коли рівень води підійде до отвору міхура, закрити його про­бкою, перевернути міхур отвором донизу і перевірити, ЧИ ВІН ЦІЛИЙ.

Підготовка дитини. Дитину сповити і покласти в ліжко з підвищеним головним кінцем.

II. Основний етап.

1. Розгорнути пелюшку і в її середину покласти міхур з льодом.

2. Зав’язати пелюшку протилежними кінцями.

3. Підвісити на 2 год над головою дитини на відстані 10 см.

4. Зробити перерву на 1 год, а потім знову підвісити міхур, змінивши холодну воду з шматочками льоду.

III. Завершальний етап.

Міняти воду і шматочки льоду в міхурі, утримувати міхур над головою дитини 2 доби в цілому, якщо новонароджений з и 11 утрішньочерепною травмою.

II римітка. Якщо міхур прикладається до голови у разі по- оної пухлини або кефалогематоми, то тривалість прикла­дання ЗО хв. Через 1 год прикладання можна повторити.

Гостре порушення церебрального гомеостазу. Судоми

Проблема. Судоми.

Показання. Набряк головного мозку, стан після гострої ас­фіксії, гостре підвищення внутрішньочерепного тиску.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Медсестра дитячого стаціонару.

Місце проведення. Палата відділення патології новонаро­джених.

Оснащення робочого місця. Стерильний столик, на якому одноразові шприци, пінцети (2 — Зшт.), ватні кульки в окре­мих пакетах (20—25 шт.), препарати в ампулах: 5% розчин і едуксену або реланіуму, 10 % розчин глюконату кальцію, ла­ні кс, вітаміни, 20 % розчин глюкози, 25 % розчин сірчанокис- пої магнезії.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки та одягну- іи стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду та інструментарію. На і герильний лоток викласти одноразові шприци, ватні кульки. I In столик покласти ампули препаратів, перевірити герметич­ність ампул, термін зберігання.

Підготовка дитини. Дитину покласти так, щоб попереди- і її травмування її при судомах. По можливості проводити інга- інцію киснем. Дати доступ свіжому повітрю. Проводити захо­ди для підтримання життєво важливих функцій за наявності інжазань до проведення серцево-легеневої реанімації.

II. Основний етап.

І. Створити підвищене положення верхньої частини тулу- (III під кутом 30°, що зменшує внутрішньочерепний тиск (ВЧТ) ни 10—15 мм рт. ст.

2. Запобігти діям, що можуть призвести до підвищення ВЧТ, таких як струс тулуба і голови.

3. Забезпечити доступ до венозного русла.

4. Терміново проводити лікування судом. Застосувати бен- зодіазеніни — це седуксен, сібазон, реланіум, діазепам 0,5 % розчини у дозі 0,3—0,5 мг/кг маси внутрішньовенно.

5. При неефективності застосувати 1 % розчин гексеналу або тіопентал натрію у дозі 3—5 мг/кг маси внутрішньовенно.

6. Проводити дегідратаційну терапію: лазикс 2—3 мг/кг внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

7. Проводити інгаляцію киснем через носовий катетер.

III. Завершальний етап.

Після зняття судом в/в краплинно вводити 20 % розчин ма- нитолу протягом 10—20 хв (1,5—2 г/кг на добу у 2—3 введен­ня). Обов’язково провести: консультацію у невропатолога, уль­тразвукове дослідження голови, електроенцефалографію, ком­п’ютерну томографію голови, при можливості — вимірювання внутрішньочерепного тиску, провести огляд очного дна.

Примітка. При коматозних станах II—III ступенів з пору­шенням дихання — після попередньо проведеної премедикації 0,1 % розчином атропіну сульфату 0,1 мл на рік життя дитини (не більше 0,5 мл) внутрішньовенно. Зробити інтубацію трахеї і перевести дитину на 11ІВЛ у режимі помірної гіпервентиляції з підтримкою pCO₂ — ЗО мм рт. cτ., pθ₂ — 100 мм рт. ст.

Проведення штучної вентиляції легенів і закритого масажу серця

Проблема. Порушення або зупинка дихання.

Показання. Асфіксія.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Медичний працівник реанімаційного відді­лення, швидкої допомоги.

Місце проведення. Дитяче спеціалізоване відділення.

Оснащення робочого місця. Електровідсмоктувач, поліети­леновий одноразовий катетер, стерильні серветки, апарат “Віта” або “Пенлон”.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки та надя­гнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка апаратів. Увімкнути електровідсмоктувач, перевірити показники вакуумметра, приєднати до трубки е чектровідсмоктувача через переходник поліетиленовий одно- рпзовий катетер. Підключити до мережі апарат ШВЛ, на табло відрегулювати показники частоти дихання, дихальний об’єм, порційний тиск подачі повітряної суміші.

Підготовка дитини. Покласти дитину горизонтально на І пішу з помірно розігнутою головою на тверду поверхню. ПІД- іі чисти валик під плечі. Голову закинути назад. Відсмоктати і неї з ротової порожнини, носоглотки, шлунка за допомогою є чектровідсмоктувача.

II. Основний етан.

Штучна вентиляція “рот у рот”, “рот у ніс” дитини.

1. Зафіксувати, вивести нижню щелепу вперед, одночасно під ізігнути її вниз.

2. Марлевою серветкою підтягнути язик уперед.

3. Ліву руку покласти на лоб, праву руку - на грудну кліт­ку дитини.

І. На рот і ніс дитини покласти марлеву серветку. Своїм ро­нім обхопити рот і ніс дитини і зробити швидкий і короткий ницих (1/3 власного видиху).

І». Видихи свої робити короткі, не поглиблювати своє ди- ИІІІІІЯ.

(>. Частота дихальних рухів — 40 на хвилину. Стежити за рухами грудної клітки.

Штучна вентиляція за допомогою апаратів Амбу, Неп лон.

1. Па рот і ніс дитини щільно накласти маску Амбу, попе­ре щи,о оброблену.

2. І Іроводити стискання мішка Амбу у ритмі 4 0 дихальних ручні іга 1 хв.

3. Стежити за роботою клапана, щоб видих дитини прохо- піп Ьез затримки.

І. Стежити за екскурсією грудної клітки.

Ill тучна вентиляція за допомогою апаратів ШВЛ.

1 При тяжких станах дитини реаніматор проводить інту- Ппііііо трахеї після проведеної премедикацп.

2 Починати проводити І1ІВЛ за допомогою апарата через Іп І уііпційну трубку.

3. Використовувати 90—100 % кисень, початковий тиск вентиляції становить ЗО—40 мм вод. ст.

4. Проводити вентиляцію з частотою 40—60 дихальних рухів за 1 хв.

5. Перевіряти ефективність вентиляції.

Закритий масаж серця.

1. Якщо реаніматор один, то при проведенні зовнішнього масажу серця треба стояти зі сторони голови дитини.

2. Підкласти під спину хворої дитини всі пальці обох кис­тей рук, крім перших.

3. Великі пальці обох рук помістити на межі середньої і нижньої третини груднини, обхопивши руками грудну клітку.

4. Робити компреси з частотою на 1 вдих — 3 компреси.

5. Проводити вдавлення груднини на 1 —1,5 см.

6. Якщо реаніматора два, то для зовнішнього масажу серця реаніматор стоїть праворуч від дитини.

7. Встановити два пальці (середній і вказівний) на межі се­редньої і нижньої третини груднини.

8. Проводити компресії з частотою на 1 вдих 3 компресії, робити вдавлення грудини — 1 —1,5 см.

III. Завершальний етап.

Через 2 хв після початку ІІІВЛ за допомогою мішка і маски у шлунок увести зонд, щоб запобігти аспірації та роздуванню живота. Оцінювати на моніторингу апарату ШВЛ такі пара­метри: частота і глибина дихання, ЧСС, AT. Стежити за кольо­ром шкіри. Для підтримки циркуляції об’єму крові одночасно з непрямим масажем серця лікар-реаніматор призначає вве­дення лікарських засобів.

Примітка. V дітей з незрілими і ураженими легенями тиск вентиляції при проведенні ШВЛ має становити 20—ч 40 мм вод. ст.

Увага! Залежно від віку дитини компресії проводять указів- ним пальцем; двома великими або трьома (вказівний, серед­ній, безіменний).