“Догляд за дітьми із захворюваннями органів дихання”

Захворювання верхніх дихальних шляхів частіше почи­ти ться гостро, з підвищенням температури, звертають на себе мин у симптоми: нежить, затруднено носове дихання, носовий шд пнок голосу при аденоїдах, набряку мигдаликів, гаймориті, г ніпель нагадує гавкання, афонія голосу при захворюваннях і орташ, сухий, нападоподібний кашель уночі при фарингітах і ■ рнхеїтах, різкий неспокій дитини та тимчасовий крик при ні и ті середнього вуха.

Допомога дітям з такими захворюваннями надається в со­матичних стаціонарах, обов’язково проконсультувати дитину у отоларинголога, допомога при голосному стенозувальному ларинготрахеїті надається в реанімаційних відділеннях

До захворювань верхніх дихальних шляхів належать: го­стрий нежить, ангіна, хронічний тонзиліт, гострий ларинго­трахеїт, і’острий бронхіт.

Гострий нежить — запальний процес слизової оболонки носа, який може поширюватись на носову частину глотки. Тому у дітей 1-го року життя нежить розглядається як ринофа- рингіт.

Ангіна — гостре інфекційне захворювання всього організ­му з місцевими проявами переважно в піднебінних мигдали­ках.

Хронічний тонзиліт — хронічне запалення піднебінних мигдаликів, яке може призвести до ураження різних органів і систем, розвивається на тлі зміненої реактивності дитячого ор­ганізму.

Гострий ларинготрахеїт — запалення слизової оболонки гортані, трахеї, найхарактернішою ознакою якого є набряк иідголосової порожнини, що призводить до гострого порушен­ня дихання.

Гострий бронхіт — запальний процес слизової оболонки бронхів, при відсутності ознак ураження легеневої тканини. Бронхіт є однією з найпоширеніших патологій дитячого віку.

До захворювань органів газообмінну (легенів і бронхів) від­носять тяжкі хвороби, при яких головним симптомом є задиш­ка, розлад зовнішнього дихання, що призводить до гіпоксії ор­ганів і тканин організму дитини.

Пневмонія — гостре інфекційно-запальне захворювання, при якому вражаються всі структурні елементи легеневої тка­нини, у тому числі альвеоли.

Бронхіальна астма — хронічне рецидивне обструктивне за­хворювання легенів, яке характеризується підвищеною чут­ливістю бронхів до різноманітних подразників, запаленням слизової оболонки дихальних шляхів, що призводить до на­падів ядухи й задишки, які повторюються.

Дітям із захворюваннями органів дихання надають допомо­гу у спеціалізованих стаціонарах. При тяжких станах з про-

я вами гострої дихальної і серцево-судинної недостатності діти потребують надання невідкладної допомоги.

Здійснення догляду за дітьми із захворюваннями органів дихання. Навички

Визначення частоти дихання

Проблема. Задишка.

Показання. Встановлення типу задишки, визначення сту­пеня тяжкості захворювання.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра або медсестра стаціо­нару.

Місце проведення. Дитячий стаціонар, поліклініка, вдома.

Оснащення робочого місця. Фонендоскоп.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Гігієнічна обробка рук.

Підготовка предметів догляду. Сповивальний столик, по­передньо оброблений 0,2 % розчином дезактину, застелити пе­люшкою. Над столиком розмістити лампу “Променеве тепло”.

Підготовка дитини. Покласти дитину на сповивальний столик, звільнити грудну клітку від одягу. У новонароджених і дітей раннього віку діафрагмальний тип дихання. З 5—6 років з’являється грудний тип дихання, а з періоду статевого дозрівання у хлопчиків змінюється тин дихання на черевний. Визначення частоти дихання краще проводити, коли дитина спить.

II. Основний етап.

1. У дітей раннього віку підрахувати кількість дихань за І хв за допомогою фонендоскопа. Приставити фонендоскоп до носа дитини і рахувати кількість дихань. Такий спосіб зруч­ний, бо не потрібно роздягати дитину.

2. Покласти свою руку на грудну клітку дитини, на місце проекції діафрагми. Підрахувати кількість дихань за 1 хв.

3. У дітей старшого віку можна рахувати кількість дихань, спостерігаючи за екскурсією грудної клітки або черевної стін­ки живота.

4. Визначити зміни між частотою дихання і пульсу.

III. Завершальний етап.

Порівняти підраховану у дитини кількість дихань з серед­німи показниками частоти дихання, що залежить від віку ди­тини (табл. 12).

Таблиця 12. Визначення частоти дихання відповідно до вису ди­тини

Примітка. Увага! Якщо кількість дихань збільшена, тре­ба визначити, до якого виду належить задишка:

а) інспіраторна задишка — затруднения дихання при вди­хові, спостерігається при стенозувальному ларингіті;

б) експіраторна задишка — затруднения дихання на види­хові, спостерігається при обтураційному бронхіті, астматично­му стані;

в) змішана задишка — експіраторно-інспіраторна, спос­терігається при бронхітах і пневмонії.

Техніка накладання зігрівального компресу на вухо

Проблема. Біль у вусі.

Показання. Тільки за призначенням отоларинголога, після його консультативного огляду порожнини вуха.

Протипоказання. Гнійні процеси в порожнині вуха.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра стаціонару, мати дитини.

Місце проведения. Дитячий стаціонар, вдома.

Оснащення робочого місця.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Гігієнічна обробка рук.

Підготовка предметів догляду. Підготувати 20 % спир­товий розчин для дітей 1 року життя, ЗО % спиртовий розчин для дітей дошкільного віку, 40 % спиртовий розчин для дітей шкільного віку, тобто зробити розведення 70% спирту 1:3, 1:2, 1:1. Спирт розвести гарячою водою, щоб розчин у лотку був 40 °С. Марлеву серветку згорнути у 6—8 шарів і зробити в середині отвір за розміром вуха дитини. Підготувати для дру­гого шару компресу вощений папір, для третього шару — вату. Кожен попередній шар менший на 2 см від наступного.

Підготовка дитини. Покласти дитину на сповивальний столик, який вкритий пелюшкою. Зняти шапочку. Повернути голову дитини на бік.

II. Основний етап.

1. Змочити серветку, згорнуту в 6—8 шарів, з отвором в се­редині, у 20 % спиртовому розчині, температура якого 40 °С.

2. Віджати серветку і покласти на шкіру навколо хворого вуха.

3. Зразу ж зверху покласти восковий папір, а потім шар вати таким чином, щоб кожен наступний шар перекривав по­передній на 2 см.

4. Зафіксувати компрес широким бинтом на голові дити­ни.

III. Завершальний етап.

Компрес залишити на 4—6 год. Через 2 год перевірити, чи правильно накладено компрес. Якщо під усі шари підвести па­лець і тепло відчувається, то компрес накладено правильно.

Примітка. Увага! Спиртовий компрес можна замінити су­хим теплом або застосувати лампу-солюкс.

Техніка накладання гірчичників

Проблема. Катаральні прояви гострого респіраторно-вірус­ного захворювання.

Показання. Сухий кашель.

Протипоказання. Наявність у дитини підвищеної темпера­тури тіла.

Виконавець. Патронажна медсестра або медсестра стаціо­нару, мати дитини.

Місце проведення. Дитячий стаціонар, вдома.

Оснащення робочого місця. Лоток, гаряча вода температу­рою 45 °С, гірчичники, марлева серветка або широкий бинт, бавовняні пелюшки.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Гігієнічна обробка рук.

Підготовка предметів догляду. Дітям раннього віку на­кладати гірчичники можна на марлеву серветку, папір або зво­ротнім боком. У лоток налити гарячої води температурою 45 С, саме при цій температурі виділяються ефірні масла, які мають лікувальний ефект. Гірчичники перевірити, врахувати термін їх зберігання. Підготувати теплу згорнуту пелюшку для на­кладання поверх гірчичників.

Підготовка дитини. Покласти дитину на живіт, оглянути шкіру спини, грудної клітки. Врахувати стан шкіри, нідвище- ну чутливість до дії гірчичників.

II. Основний етап.

1. На спину дитині покласти один шар марлевої серветки або широкого бинта.

2. Змочити гірчичник в підготовленій теплій воді і наклас­ти поверх бинта, таким чином накласти й другий гірчичник.

3. Накладати гірчичник між хребтом і лопатками.

Забороняється накладати гірчичники на хребет!

4. Зразу ж покласти на гірчичники підготовану теплу пе­люшку, згорнуту в декілька шарів.

5. Повернути дитину на спину, рукою підтримуючи теплу пелюшку з гірчичниками.

6. Покласти один шар бинта на правий бік грудної клітки і зверху накласти, змочений у теплій воді гірчичник.

7. Вільним кінцем теплої пелюшки обгорнути дитину по­верх гірчичників.

8. Вкрити дитину ковдрою.

9. Зняти гірчичники через 7—10 хв при появі гіперемії шкіри.

III. Завершальний етан.

1. Протерти шкіру ватним тампоном, змоченим у теплій ноді, просушити пелюшкою і змастити дитячим кремом.

2. Під час накладання гірчичників спостерігати за дити­ною, у разі підвищеної чутливості до гірчиці зняти гірчичники через 3—5 хв.

Примітка. Увага! Замість гірчичників можна використо­вувати гірчичні пакети, у яких суху гірчицю треба розиоділи- і іі рівномірно. У разі використання гірчичних пакетів не треба на шкіру дитини класти папір або один шар марлевої серветки (пинта).

Техніка проведення гірчичного обгортання

Проблема. Тривалий сухий кашель.

Показання. Глибоке прогрівання грудної клітки.

Протипоказання. Наявність у дитини підвищеної темпера­тури тіла.

Виконавець. Патронажна медсестра або медсестра стаціо­нару, мати дитини.

Місце проведення. Дитячий стаціонар, вдома.

Оснащення робочого місця. Бавовняні пелюшки, ковдра, розчин гірчиці: 2—3 столових ложки сухої гірчиці на 1 л теп­лої води, папір, суха гірчиця, соняшникова олія, мед, борош­но, гаряча вода, лотки.

I. Попередній етан.

Підготовка медсестри. Гігієнічна обробка рук.

Підготовка предметів догляду. Для загального гірчично- і о обгортання готується теплий розчин температурою 40 С: на І л теплої води додається 2—3 столових ложки сухої гірчиці. Для місцевого гірчичного обгортання готується гірчичний компрес: в однакових пропорціях підготувати суміш: суха гір­чиця, мед, соняшникова олія, додати борошна і замішати теп- '∣oιo водою. Цією сумішшю намастити шар чистої тканини або наперу.

Підготовка дитини. Звільнити тіло дитини від одягу, по­класти її на сповивальний столик, вкритий пелюшкою. Обгор- іііііня дитини можна проводити у ліжку.

II. Основний етан.

Загальне обгортання.

1. Бавовняну пелюшку змочити у піді'отовленому розчині гірчиці, віджати її.

2. Загорнути цією теплою пелюшкою дитину і зверху вкри­ти ковдрою.

3. Розгорнути дитину через 7 —10 хв, витерти шкіру, одяг­нути в теплий одяг.

Місцеве гірчичне обгортання.

1. Підготовлений теплий гірчичний компрес на тканині або папері покласти дитині на спину.

2. Зверху компресу покласти теплу пелюшку, згорнуту в 4 рази, і повернути дитину на спину.

3. Провести вільний кінець гірчичного компресу під правою рукою дитини і покласти його на правий бік грудної клітки.

4. Зверху обгорнути дитину пелюшкою, згорнутою в 4 ша­ри, вкрити ковдрою.

5. Гірчичний компрес залишити на 2—4 год.

III. Завершальний етап.

Зняти гірчичний компрес, протерти шкіру і змастити її ди­тячим кремом.

Примітка. Подібне гірчичне обгортання можна зробити, коли є гірчичники. Гірчичники накладають на один шар тка­нини, яка змочена теплою олією, і знімають при виникненні стійкої гіперемії, через 20—ЗО хв.

Увага! Не можна використовувати гірчичне обгортання при висипах на шкірі інфекційного та неінфекційного похо­дження.

Проведення інгаляцій

Проблема. Катаральні прояви.

Показання. Запальний процес дихальних шляхів вірусно- бактеріальної етіології.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра або медсестра стаціо нару, мати дитини.

Місце проведения. Дитячий стаціонар, вдома.

Оснащения робочого місця. Паровий інгалятор, протипя брякова суміш:

1 мл 5 % розчину ефедрину гідрохлориду, 1 мл 0,1 % роз­чину адреналіну гідрохлориду, 0,3 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, 1 мл 2 % розчину супрастину, 1 мл 2,5 % розчину іііпольфену, 25 мг гідрокортизону, 2 мг хімотрипсину в 1 мл розчину, ізотонічного розчину натрію хлориду до 15 мл, роз­чин відвару відхаркувальних трав: ромашки, мати-й-мачухи, оезсмертника, евкаліпта, подорожника, первоцвіту, фіалки, квіток липи, склянка з содою, склянка з перевареною водою.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Гігієнічна обробка рук.

Підготовка предметів догляду. Інгаляцію з відваром від­харкувальних трав краще проводити за допомогою парового інгалятора.

Підготовка дитини. Дитину мати тримає на руках перед паровим інгалятором. Інгаляцію з протинабряковою сумішшю можна проводити з парового інгалятора або через прилад Ма- хольда дітям старшого віку.

II. Основний етап.

Застосування парового інгалятора.

1. Відвари трав з 1 чайною ложкою соди або протинабря- кову суміш залити в склянку, яка є на бічному штативі інгаля­тора.

2. Склянку закрити кришкою з отвором.

3. Відкрити кришку інгалятора і металевої внутрішньої СКЛЯНКИ.

4. Наповнити металеву склянку водою до позначки і закри- і и її кришкою.

5. Насадити один кінець поліетиленової трубки на штур металевої склянки, другий кінець — пропустити через отвір в кришці бічної склянки з ліками. Завдяки цьому ліки змішу­ються з парою води.

6. Закрити кришку іпгалятора і насадити трубки для отри­мання і виділення пари з ліками.

7. Увімкнути інгалятор, чекати виділення пари.

8. Дитина дихає парою, проводити інгаляцію до 10 хв. При і острому стенозувальному ларингіті проводити інгаляцію 4 — 8 разів на добу.

Застосування препаратів інгаляційним способом через прилад Махольда.

1. Влити в лійкоподібний кінець трубки приладу Махольда 2 мл препаратів протинабрякової суміші.

2. Покласти нижню частину приладу в кружку з теплою водою.

3. Хворому взяти в рот трубку приладу і зробити вдих ро­том, втягуючи повітря через прилад.

4. Видихати повітря треба носом в бік.

5. Проводити інгаляцію до 5 хв.

III. Завершальний етан.

Після проведення інгаляції промити і висушити паровий інгалятор. Трубку-насадку обробити 70 % спиртом. Прилад Махольда після використання промити і продезінфікувати 70 % спиртом.

Примітка. За показаннями лікаря теплові інгаляції з па­рового стаціонарного інгалятора проводяться дітям із захвс рюваннями верхніх дихальних шляхів. Хворим на пневмонію проводяться інгаляції ліками з ультразвукового інгалятора.

Розведення антибіотиків і визначення дози дітям різного віку

Проблема. Кашель, нежить, задишка.

Показання. Тільки за призначенням лікаря. Запальний процес органів дихання вірусно-бактеріальної етіології.

Протипоказання. Лікар не призначив антибіотики.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого стаціонару.

Місце проведення. Вдома, стаціонар.

Оснащения робочого місця. Стерильний столик, на якому підготовлені стерильні лотки, пінцети, ватні кульки, робочий маніпуляційний столик, де є одноразові шприци, голки, сте рильні гумові рукавички в упаковці, флакони антибіотиків, 0,25 % новокаїну 200 мл або ізотонічний розчин натрію хлори ду 200 мл, або 0,25 % розчин новокаїну в ампулах по 10 мл, 70 % спирт — 10 мл.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки, надягти стерильні гумові рукавички.

Підготовка інстру ментарію та медикаментів.

1. Підготувати флакон антибіотика, розчинник; 5мл або К) мл одноразовий шприц і 2 голки. Перевірити термін збері­гання препаратів, цілість флакона, ампули.

2. Стерильними ножицями зняти алюмінієвий кружок ме­талевого ковпачка.

3. Обробити ватною кулькою, змоченою 70 % спиртом, гу­мову пробку флакона і поставити його на робочий столик.

4. Взяти ампулу розчинника (0,25 % розчин новокаїну — ІОмл), обробити шийку ампули ватною кулькою, змоченою 70 % спиртом.

5. Надпиляти шийку ампули. Ватною кулькою, змоченою 70 % спиртом, обгорнути шийку і розкрити ампулу.

6. Зібрати одноразовий 10 мл шприц і покласти його з гол­кою на стерильний лоток.

7. Взяти в ліву руку розкриту ампулу, в праву руку шприц а голкою і ввести голку в ампулу.

8. Набрати у шприц ІОмл розчину, поступово піднімати дно ампули для кращого всмоктування розчину у шприц.

9. Випустити повітря зі шприца, подивитися на поділки шприца, іцоб знати кількість розчинника.

10.Голкою цього шприца проколоти гумову пробку флако­на антибіотика.

11.Увести розчинник у флакон, від’єднати голку від шпри­ца (шприц покласти на стерильний лоток).

12. Під’єднати голку, яка введена у флакон зі шприцом, і набрати в нього необхідну кількість антибіотика, випустити зі шприца повітря.

13 Змінити голку на шприці, перевірити її прохідність, покласти шприц з голкою на стерильний лоток.

Підготовка дитини. Антибіотик для дитини розводиться, нкіцо в неї відсутня алергічна реакція після проби на індивіду­альну чутливість до антибіотика.

II. Основний етан.

Для розведення антибіотиків застосовується розведення 1:1, 1:2, 1:4.

Розведення 1:1.

1. У флакон з антибіотиком ввести таку кількість розчин- нпка, щоб в 1 мл розчину було ІОО’ООО ОД антибіотика (або 100 мг антибіотика). Наприклад: у флакон з І’ООО’ООО ОД антибіо-

тика внести 10 мл розчинника; у флакон з 500^,000 ОД антибіо­тика ввести 5 мл розчинника; у флакон з 250^,000 ОД антибіо­тика ввести 2,5 мл розчинника.

2. При розведенні 1:1 усі призначені дози антибіотиків тре ба поділити на ІОО’ООО.

Наприклад: доза антибіотика 150^,000 ОД - після розведен ня набрати в шприц 1,5 мл; доза антибіотика 80^,000 ОД - після розведення набрати в шприц 0,8.

Розведення 1:2.

1. У флакон з антибіотиком увести таку кількість розчин­ника, щоб в 1 мл розчину було 200^,000 ОД антибіотика (або 200 мг антибіотика).

Наприклад: у флакон з І’ООО’ООО ОД антибіотика ввести 5 мл розчинника; у флакон з 500^,000 ОД антибіотика ввести 2,5 мл розчинника; у флакон з 250^,000 ОД антибіотика ввести 1,25 мл розчинника.

2. При розведенні 1:2 усі призначені дози антибіотиків тре­ба поділити на 200^,000.

Наприклад: доза антибіотика 200^,000 ОД — після розве­дення набрати в шприц 1 мл; доза антибіотика 350^,000 ОД —\ після розведення набрати в шприц 1,75 мл.

Розведення 1:4 (в дитячій практиці застосовується рідко).

1. У флакон з антибіотиком ввести таку кількість розчин ника, іцоб в 1 мл розчину було 400^,000 ОД антибіотика (або 4011 мг антибіотика) 2,5 мл розчинника.

2. При розведенні 1:4 усі призначені дози антибіотиків тре ба поділити на 400^,000.

Наприклад: доза антибіотика 400^,000 ОД — після розне дення набрати в шприц 1 мл; доза антибіотика 600^,000 ОД після розведення набрати в шприц 1,5 мл.

Для розведення антибіотиків і визначення доз у дітей ран нього віку з малою масою тіла треба користуватися формулою! кількість розчинника, необхідного для розведення:

_v кількість антибіотика в ОД у флаконі

/ч —----------------------------------------------------------- --- — ------------ ;—

кількість антибіотика, призначена на 1 ін’єкцію

Наприклад: дитині призначено 25^,000 ОД антибіотика.

У флаконі — 250000 ОД ампіциліну.

250000

25000

= 10 мл

Доза для введення:

„ 250000 ,

Х=------------- —1 мл

250000

Висновок: у флакон треба ввести 10 мл розчинника, з фла­кона набрати в шприц 1 мл розчину.

III. Завершальний етан.

Антибіотики треба розводити з такою умовою, щоб діти з масою тіла до 1500 г отримали на 1 ін’єкцію 0,5 мл розчину, а ді ї н з масою тіла більшою 1800—2000 г — 1 мл розчину. Вка- ■11 на формула повністю відповідає таким умовам.

Примітка. Увага! Перед розведенням антибіотика необ­хідно вивчити інструкцію до препарату, подивитись який роз­чинник підходить до даного антибіотика. Розчинником може Пути 0,25 % розчин новокаїну, бідисцильована вода (вода для Ін'єкцій), 0,9 % розчин натрію хлориду.

Скарифікаційна діагностична проба на індивідуальну чутливість до антибіотиків

Антибіотики можна вводити: внутрішньом’язово, внутрпп- ні.онепно, в порожнину рота у вигляді аерозолей, крапель та Іінііііми способами. На будь-який спосіб уведення антибіотика можлива алергічна реакція. Щоб перевірити чутливість орга­нізму до дії антибіотика, слід зробити пробу на переносимість.

Проблема. Антибіотики є сильними алергенами для орга­ні їм і в з аномалією конституції.

Показання. Поставити пробу на антибіотик з метою уник­нення загальної алергічної реакції, можливого анафілактич- о шоку.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого і і и і і.і 1111 а р у.

Місце проведення. Маніпуляційний кабінет, вдома.

Оснащення робочого місця. Стерильний маніпуляційний ' IIІ чнк, на якому підготовлені стерильні лотки, шприци 1 мл,

10 мл, голки, гумові рукавички, робочий машпуляційний сто лик з шприцами та голками одноразового використання 1 мл, 10 мл в упаковках, пінцети в потрійному розчині, флакон з ан­тибіотиком, флакон з ізотонічним розчином натрію хлориду, 70 % спирт, лоток для використаних інструментів та ма теріалів, склянка з 0,2 % розчином дезактину для використа них ватних кульок, стерилізатори з 0,2 % розчином дезактину для промивання і замочування одноразових шприців на 1 год, набір лікарських препаратів для надання невідкладної допо­моги при виникненні алергічної реакції на введення антибіо­тика скарифікатор.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки, надягти стерильні гумові рукавички.

Підготовка інструментарію та лікарських препара тів.

1. Зробити розведення антибіотика для проведення діагнос тичної проби на індивідуальну чутливість організму до препа­рату.

2. Набрати в 1 г шприц 0,2 мл приготовленого розчину ан­тибіотика із флакона.

3. Набрати в другий однограмовий шприц 0,2 мл ізотоніч­ного розчину натрію хлориду.

4. Покласти шприци з набраними розчинами на стериль­ний лоток.

5. На цей лоток покласти ватні кульки, змочені у 70 % спирті.

Підготовка дитини. Зібрати у батьків хворої дитини алер­гологічний анамнез. Провести психологічну підготовку хворої дитини. Зручно посадити на стілець дитину, звільнити дві руки до ліктьового суглоба від одягу. Руки повинні розміщуватися на столі в зручному розігнутому положенні.

II. Основний етап.

1. Намітити місце ін’єкції у середній третині внутрішньої поверхні передпліччя, де відсутні судини та сухожилля.

2. Протерти місце ін’єкції спочатку однієї руки, а потім ін­шої стерильними ватними кульками, змоченими у 70 % спирті.

3. На шкіру передпліччя однієї руки нанести І’ООО ОД ан­тибіотика, розведеного ізотонічним розчином натрію хлориду. 152

(Розведення 1:1; у шприц взяти 0,1 мл розчину і дібрати 0,9 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.)

4. На шкіру другої руки для контролю нанести 0,1 мл ізо­тонічного розчину натрію хлориду.

5. У середині краплі скарифікатором зробити 2 подряпини до 5 мм.

6. Результат проби перевірити через 20 хв.

III. Завершальний етап.

При гіперемії, набряку, свербежі реакція вважається пози­тивною, отже, введення даного антибіотика хворому суворо за­боронене. У такому випадку слід обов’язково показати хворого лікареві. Якщо змін на шкірі немає, то реакція вважається не­гативною. Це означає, що введення даного антибіотика не про­типоказане.

Примітка. Увага! Якщо антибіотик таблетований, то про- ііу можна провести сублінгвально, тобто під язик покласти 1/8 ■таблетки. Через 20 хв враховується місцева реакція, а саме гі­перемія слизової оболонки, набряк сосочків язика.

Взяття мазків із зіва, носа на стафілокок, із задньої стінки глотки — на пневмокок

Проблема. Кашель, нежить, захриплість голосу, задишка.

Показання. Запальний процес органів дихання.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра або медсестра дитячо­го стаціонару.

Місце проведення. Дитячий стаціонар, поліклініка.

Оснащення робочого місця. Штатив для пробірок, стериль­ні пробірки з ватними тампонами на металевих стержнях, сте­рильні шпателі, склянка для забруднених шпателів.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Гігієнічна обробка рук. Надягну­ти стерильні гумові рукавички.

Підготовка інструментарію. На стерильних пробірках хімічним лабораторним олівцем ставиться номер, який пере­носиться у направлення в лабораторію, що буде виписуватися дитині.

Підготовка дитини. Маленьку дитину тримає на руках мати або помічник. Посадити дитину до світла спиною до себе, праву руку покласти на лоб дитини, а ліву руку — на її грудну клітку. Лівою рукою зафіксувати руки дитини, а її ноги зафік­сувати між своїми ногами. Мазок із зіва брати ранком до году­вання дитини, до проведення обробки ротової порожнини де зінфекційними розчинами. У термінових випадках можна бра ти мазок із зіва через 2—3 год після вживання їжі.

II. Основний етап.

Взяття мазків із зіва і носа на стафілокок.

1. У штатив поставити 3 пробірки із стерильними ватними тампонами.

2. У ліву руку взяти пробірку між V і IV пальцями, витяг­нути стержень з ватним тампоном і взяти його в ліву руку І і 11 другим пальцями.

3. У праву руку взяти шпатель, розкрити дитині рот, при­тримати шпателем язик.

4. Стерильним ватним тампоном на стержні взяти слиз з поверхні мигдаликів, піднебінних дужок, язика.

5. Стержень з ватним тампоном внести в пробірку, не тор каючись стінок, і поставити у штатив.

6. Лівою рукою тримати пробірку і стержень з ватним там попом. Правою рукою підняти кінчик носа дитини вверх.

7. З кожної ніздрі взяти мазок окремими тампонами.

8. Кожен ватний тампон із слизом внести в різні стерильні пробірки, не торкаючись стінок, поставити їх у штатив.

Взяття мазків із задньої стінки глотки на пневмокок.

1. У штатив поставити пробірку з стерильним ватним там ионом на металевому стержні, який на кінці зігнутий під ку том.

2. У ліву руку взяти пробірку між V і IV пальцями, а мета левий стержень з стерильним ватним тампоном тримати II і І пальцями.

3. Розкрити рот дитині і надавити шпателем на корінь язи ка.

4. У цей момент увести за корінь язика стержень із стерині, ним ватним тампоном і зняти слиз із задньої стінки глотки.

5. Ватний тампон внести в пробірку, не торкаючись eτiιιι∣ пробірки, і поставити її в штатив.

III. Завершальний етап.

1. Виписати направлення в лабораторно на аналіз мазків із и на і носа на стафілокок.

2. Виписати направлення в лабораторію на аналіз мазка на пневмокок із задньої стінки глотки.

Примітка. Пробірки з мазками здаються в лабораторію од­рину, дозволяється затримати відправлення не більше, ніж на 2 год.

Увага! Направлення, на яких поставлені відповідні номе­ри, на пробірки не прикріплюються, а здаються в лабораторію окремо.

Збирання харкотиння для дослідження

Проблема. Вологий кашель із відходженням харкотиння.

Показання. Установлення збудника запального процесу дихальних шляхів.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого стаціонару.

Місце проведения. Стаціонар.

Оснащення робочого місця. Чиста суха склянка з криш­кою, плювальниця із темного скла з металевою кришкою, чаш­ки Нетрі, холодильник, розчини: 2 % розчин соди, фурацилін

I .'>^,000 для обробки ротової порожнини, 0,2 % розчин дезак- ∣ пиу для знезаражування харкотиння.

І. Попередній етан.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки, надягти перильні гумові рукавички.

Підготовка інструментарію та предметів догляду. Дня збирання харкотиння підготувати посуд — плювальницю

II темного скла з металевою кришкою, яка загвиїшується. Для діібового збирання харкотиння підготувати склянку із світлого і кла з кришкою. Плювальниці і склянки ретельно миються під проточною водою і кип’ятяться ЗО хв у 2 % розчині гідро­карбонату натрію. Збір харкотиння для загального клінічного аналізу слід проводити ранком до вживання їжі, збір харко- іііпня на чутливість до антибіотиків проводити до початку ан- і піііотикотерапії, збір харкотиння на мікобактерії туберкульо-

зу за методом флотації слід збирати протягом 1 —3 доби. Перед тим, як зібрати харкотиння, хвора дитина повинна ретельно провести обробку ротової порожнини 2 % розчином соди або фурациліном 1:5’000.

Підготовка дитини. Пояснити пацієнтові, як потрібно збирати харкотиння.

II. Основний етап.

Збір харкотиння для загального клінічного аналізу.

1. Для загального клінічного аналізу хворий відкашляй харкотиння, збираючи його в суху чисту склянку — 3—5 мл (або в плювальницю — 3—5 мл).

2. Склянку закрити кришкою.

3. Направити в лабораторію протягом 2 год з моменту зби рання харкотиння. Виписати направлення в лабораторію.

4. До відправлення склянки з харкотинням до лабораторії зберігати її в холодильнику.

Збір харкотиння на чутливість до антибіотиків.

1. Для збирання харкотиння на чутливість до антибіотик ні хворий відкашлює харкотиння в стерильну чашку Петрі, яки принесена з бактеріологічної лабораторії.

2. Чашку Петрі закрити, заклеїти стрічкою паперу і ни стрічці виписати направлення в лабораторію.

3. Чашка Петрі з харкотинням одразу відправляється до лабораторії.

Збір харкотиння на виявлення мікобактерій тубер кульозу.

1. Збирати харкотиння для виявлення мікобактерій тубер кульозу методом флотації протягом 1—3 доби в плювальницю.

2. Зберігати харкотиння в плювальниці з закритою криш­кою в холодильнику.

3. До лабораторії відправити достатню кількість харкотим ня. Виписати направлення.

III. Завершальний етап.

Знезаражують харкотиння при звичайній мікрофлорі 0,2 % розчином дезактину на 60 хв, при збиранні харкотиння на ту беркульоз використовують 1 % розчин дезактину на 2 год. Дли знезаражування харкотиння, що збиралося на ВК, застосову ють тирсу або торф, який змішують з харкотинням в плювалі. ницях і спалюють.

Примітка. На склянках з харкотинням поставити лабора­торним олівцем номер, цей номер перенести в направлення. До паї (ораторії направлення здаються окремо від склянок.

Догляд за дітьми, хворими на гостру пневмонію

Проблема. Задишка без ознак бронхообструкції, блідість шкіри з пероральним ціанозом.

Показання. Наявність об’єктивних даних: перкуторно ви- 111 її чається притуплення перкуторного звука над місцем інфіль- і рації легеневої тканини, в цьому місці аускультативно буде послаблене дихання або жорстке, з’являються дрібно-пухир- цспі та крепітивні вологі хрипи.

Протипоказання. Після повного клінічного обстеження па- ції нта лікар відхилив діагноз пневмонії.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого стаціонару.

Місце проведення. Лікуванню в домашніх умовах підляга­ють діти: віком після 3 років; при неускладненому перебігу за- «норювання; за відсутності токсикозу; за відсутності дихаль­ної і серцевої недостатності; при достатньому рівні загальної і санітарної культури батьків.

Лікуванню у стаціонарі підлягають діти: у віці до 3 років; з ускладненим перебігом захворювання; при дихальній недо­статності, нестабільності гемодинаміки; при гіпотрофії; при вроджених вадах розвитку; при супутніх захворюваннях; з не­сприятливим преморбідним фоном; за несприятливих побуто­вих умов.

Оснащення робочого місця. Індивідуальне ліжко для дити­ни в окремій кімнаті, або у боксі дитячого стаціонару, предме- іи догляду, медикаментозні препарати.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Гігієнічна обробка рук. При вико­ті пні ін’єкцій використання дезрозчинів і стерильних гумо­вих рукавичок.

Підготовка іпструментарію та препаратів. ГІідготува- іп одноразові шприци, антибіотики, лікарські засоби для про­ведення симптоматичної терапії.

Підготовка дитини. Дитину заспокоїти, підтримувати нормальний емоційний стан дитини.

II. Основний етап.

1. Створити ліжковий режим.

2. Забезпечити достатнє провітрювання приміщення.

3. Положення дитини у ліжку — підвищене, при можли­вості змінювати положення у ліжку (дітей грудного віку носи­ти на руках).

4. Забезпечити дитині адекватне носове дихання.

5. Використовувати адаптовану за віком їжу, вона повиннії бути повноцінна, вітамінізована, легкозасвоювана. У раціон включити достатню кількість питва: соки, морси, чай.

6. У стаціонарі забезпечити регулярне опромінення боксу лампою УФО паралельно з провітрюванням, санітарно-гігієніч ■ ним прибиранням.

7. Проводити антибактеріальну терапію.

У більшості випадків гостру пневмонію лікують 7—10 днів, після досягнення ефекту лікування продовжити антибіотико- терапію на ще 2—3 дні.

Основні групи антибіотиків, які використовуються в такій послідовності: напівсинтетичні пеніциліни; напівсинтетичні пеніциліни з клавулановою кислотою; цефалоспорини; макро ліди; аміноглікозиди II і III покоління (використання гентамі цину не бажане); похідні метрошдазолу (метрошдазол, метро- гіл); фторхінолони (дітям нісля 12 років).

8. Відхаркувальні засоби: рефлекторна дія рослинних на­поїв (коріння алтея, трави богульника, коріння дев’ясилу, листки мати-й-мачухи, квіток фіалки тощо); препарати резор бтивної дії (калію йодид, натрію гідрокарбонат, ефірні масла); протеолітичні ферменти (трипсин, хемотрипсин); синтетичні муколітики (ацетилцистеїн, амброксол); протикашльові пре­парати (глаувент, тусин).

9. Жарознижувальні засоби використовувати дітям: до З років при температурі 38 °С і вище; при погіршенні стану дити ни, появі трясці, блідості шкіри та інших проявів токсикозу. Застосовувати парацетамол та ібупрофен.

10. Фізіотерапевтичне лікування починати із застосування електричного поля УВЧ, після курсу (10—15 сеансів), прово­дити ампліпульсофорез (найчастіше з речовинами: нікотине-

піно кислотою, хлоридом кальцію, сульфатом міді, магнієм та еуфіліном).

1 І. Лікувальну фізкультуру починати відразу після нор­малізації температури.

12. Спрямувати загальнозміцшовальну терапію на підви­щення захисних сил організму в період поліпшення і видужан­ня. Застосовувати адаптогени з комплексом вітамінів.

13. За клінічними показниками застосовувати імунні пре­парати, серцево-судинні, гепатопротектори, інфузійну тера­пію.

III. Завершальний етап.

Проводити спостереження за дітьми, давати оцінку ефек- і ііппості лікування: повний ефект — зниження температури нижче 38 °С за 24—48 год, покращення загального стану за 2 — І доби; частковий ефект — збереження лихоманки, відсутність негативних рентгенологічних даних. Лікування потрібно про­довжувати, коли відсутній ефект — погіршення загального етану, продовження лихоманки, поява нових вогнищ інфіль- ірату.

При цьому змінити антибіотик з урахуванням чутливості мікроорганізмів до антибіотиків.

Примітка. Увага! При адекватному виборі антибіотиків тривалість лікування 6—7 днів. Для пневмоній, що викликані пневмоцистами, курс збільшується — 2—3 тижні. У разі ускладнень пневмоній лікування антибіотиками становить 7— 8 тижнів (42—56 діб).

Надання допомоги при нападі бронхіальної астми

Проблема. Вимушене положення дитини, включення в акт дихання допоміжної мускулатури, затруднений видих, сухі свистячі хрипи, які чути на відстані або при аускультації.

Показання. Напад експіраторної задишки або ядуха.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого стаціонару.

Місце проведення. Вдома, у стаціонарі.

Оснащення робочого місця. Стерильний столик, на якому підготовлені стерильні лотки, пінцети (3—4 шт.), ватні куль-

ки у пакетах (20—25 піт.); робочий маніпуляційний столик, ни якому підготовлені 70 % спирт — 10 мл, одноразові шприци ти голки, стерильні гумові рукавички одноразового використав ня в упаковці, лікарські препарати в ампулах: 2 % розчин еуфіліну — 5 мл, 0,06 % розчин корглікону, ізотонічний роз чин хлориду натрію, 20 % розчин глюкози, кокарбоксилаза, 5 % розчин аскорбінової кислоти, 6 % розчин тіаміну — 1 мл, 2,5 % розчин рибофлавіну — 1 мл, 1 % розчин нікотинової кислоти — 1 мл, 0,5 % розчин седуксену — 2 мл, 20 % розчин натрію оскибутирату — 10 мл, лазикс — 1 мл, преднізолон — 2 мл; флакони лікарських розчинів: гемодез, реополіглюкін, 10 % розчин альбуміну або плазми, 5 % глюкози, антибіотики і розчинники для них (0,25 % розчин новокаїну, ізотонічний розчин натрію хлориду); склянка з 0,2 % розчином дезактину для замочування брудних ватних кульок; стерилізатори з 0,2 % розчином дезактину для промивання і замочування од­норазових шприців на 1 год, лоток для брудних пінцетів, кате тер для відсмоктування слизу, електровідсмоктувач, кисневії подушка, апарат Боброва, інгалятор, аерозолі: беротек, саль­бутамол, алупент, астмопент, тербуталін, ізадрин та ін.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки і надягти стерильні гумові рукавички.

Підготовка інстру ментарію та препаратів. На стериль­ний лоток викласти шприци для внутрішньовенного введення, підготувати систему для краплинного введення рідини. Підіб­рати препарати: перший ряд — бета-агоністи короткої дії; дру­гий ряд — холінолітики; третій ряд — препарати ксантинового ряду (теофіліни).

Підготовка дитини. Дитину заспокоїти, зняти з неї тіс­ний одяг, надати положення напівсидячи, забезпечити прилив свіжого повітря.

Провести оцінювання стану дитини за схемою: легкий сту­пінь тяжкості — задишка при фізичному навантаженні, по­мірна кількість сухих хринів, при наявності пікфлометрп реєструється швидкість і обсяг форсованого видиху (ОФВ), який при легкому ступені становить 80% норми; середній ступінь тяжкості — участь допоміжної мускулатури в акті по­диху, розсіяні сухі хрипи, тахікардія, фізична активність об-

Модуль I. Мал. 1. Доношена попона роджена дитина

Модуль I. Мал. 2. Здорова доношена дитина

Модуль І. Мал.З. Дитина в ліжечку

Модуль I. Мал.4. Недоношена дитина у кувезі

Модуль І. Мал.5. Підмивання хлопчика

Модуль І. Мал.6. Підмивання дівчинки

Модуль І. Мал.7. Після підмивання дитину кладуть на чисті пелюшки

Модуль І. Мал.8. Після оброблення шкірних складок олійкою на дитину надівають підгузник

Модуль I. Мал.9. На дитину надягають кофтинку

Модуль І. Мал.10. Сповита дитина

Модуль I. Мал.11. Очищен­ії я носових ходів ватними джгутиками, змоченими

вазеліновим маслом

Модуль І. Мал.12. Оброблення залишку пуповини

Модуль І. Мал.13. Оброблення пупкової ранки

Модуль І. МалЛ4. Користування кувезом

Модуль I. Мал.15. Зважування дитини грудного віку на лоткових вагах

9

10

Модуль І. Мал.19. Годування дитини груддю

Модуль І. Мал.20. Годування дитини з пляшечки і соски

11

Модуль I. Мал.21. Стерилізація сосок

А

Модуль I. Мал.22. Стерилізація пляшечок

Модуль II. Мал.23. Заповнення зонда материнським молоком

Модуль II. Мал.24. Початок годування через зонд

Модуль II. Мал.25. Продовження годування через зонд

Модуль II. Мал.27. Уведення катетера для відсмоктування слизу

мсжена, ОФВ становить 60—80% норми; тяжкий ступінь — піди піка в спокої, втягування яремної ямки, розповсюджені сухі хрипи, виражена тахікардія, фізична активність різко об­межена, ОФВ менший 60 % норми; вкрай тяжкий ступінь з за­грозою зупинки подиху — парадоксильний торакоабдоміналь- нпіі подих, відсутність хрипів у легенях, брадікардія, фізична активність різко обмежена, ОФВ оцінити неможливо.

II. Основний етап.

1. Легкий ступінь тяжкості: відволікальна терапія, інгаля- ι∣,ιιι 100 % киснем, амброксол (лазолван) 2,5—5 мл усередину, Інгаляція селективними бета-2-агоністами короткої дії — саль­пу тимол, вентолін, при недостатньому ефекті — беродуал або комбівент у дозі 0,5 мл (10 крапель) дітям до 6 років, 1 мл (20 крапель) дітям після 6 років.

2. Середній ступінь тяжкості: інгаляція 100 % киснем, ам- Проксол 2,5—5,0мл усередину, інгаляція аерозолями бета-2- агоіпстамичерезспейсер, додатиберодуалабокомбівент, 2,4 % еуфілін 1—3 мг на 1кг маси внутрішньовенно, преднізолон І 3 мг на 1 кг маси внутрішньовенно.

⅛f г»я ∏ "^rr °^e*M

3. Тяжкий ступінь: інгаляція 100 % киснем, інгаляція комбінованими холінолітиками, при відсутності ефекту — ін­галяції глікокортикоїдами (інгакорт), лазолван 0,5—2,0 мл іівпутрішньом’язовом або внутрішньовенно, внутрішньовенно попільно 0,9 % натрію хлориду 5—10 мл на 1 кг маси на 1 год.

Госпіталізація у пульмонологічне відділення.

III. Завершальний етап.

За відсутності ефекту дитина госпіталізується в реапіма- п.інне відділення, в/в вводиться преднізолон 2—3 мг на 1кг маси.

При подальшому збільшенні недостатності дихання слід проводити інтубацію трахеї і переводити на ШВЛ.

І Іотрібно нормалізувати реологію крові — інфузія сольових розчинів 10 мл на 1 кг за 1 год, лазолван 0,5—2,0 мл внутріш­ньовенно повільно.

Примітка. Перед інтубацією трахеї анестезіолог-реаніма- го.пог проводить премедикацію 0,1 % атропіном сульфатом (І, І мл на рік життя (не більше 0,5 мл) внутрішньовенно, кета- міном у дозі 5 мл на 1 кг внутрішньовенно (при збереженому спонтанному подиху у дозі 2—3 мл на 1 кг внутрішньовенно).

Допомога при гіпертермії

Проблема. Підвищення температури тіла більше 38,5 "С.

Показання. Інтоксикація організму на тлі ресніраторпого вірусного захворювання.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого стаціонару.

Місце проведения. Стаціонар, вдома.

Оснащення робочого місця. Стерильний столик, на якому нідготовлені ватні кульки (20—25 шт.), пінцети (3—4 шт,), 70% спирт — 10 мл, стерильний лоток, одноразові шприци, препарати в ампулах: ацелізін, 50 % розчин анальгіну, 2 % ни паверін, 0,5 % сібазон, ізотонічний розчин натрію хлориду) парацетамол, ібупрофен — в таблетках; лоток для забрудненим пінцетів; 2 стерилізатори з 0,2 % розчином дезактину для про мивання і замочування шприців на 1 год; міхур з льодом) склянка з розчином оцту 1:1; стерильний гумовий балончик для проведення очисної клізми; ректальні свічки з цефіконом

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки і надягти стерильні гумові рукавички.

Підготовка інструментарію та препаратів. На стерин і, ний лоток викласти шприци, взяти препарати нестероїднон протизапального ряду, спазмолітики, седативні.

Підготовка дитини. Заспокоїти дитину, покласти у лі ж ко. Якщо стан дитини раптово погіршується, шкірні покрики бліді, зростає тахікардія, занепокоєння, поверхневий подих, може з’явитися блювання, розвиваються судоми, негайно попі домити про це лікареві.

II. Основний етап.

1. Парацетамол 10—15 мг на 1кг, ібупрофен 5—10 мг ни 1 кг маси тіла дитини внутрішньо (ібупрофен призначаєті.ги дітям після 3 міс).

2. Ацелізін 0,1—0,2мл на рік життя або 50% аналиіп 0,1 мл на рік життя внутрішньом’язово або внутрішньовенно

3. При порушенні мікроциркуляції (холодні кінцівки при гіпертермії) ввести внутрішньом’язово 2 % папаверин у долі

її,.') мгна 1 кг, 0,5 % сібазон у дозі 0,2—0,3 мгна 1 кг (седуксен, реданіум, діазепам).

4. При відновленні мікроциркуляціі (шкіра гаряча, гіпере- мніована, кінцівки теплі) застосувати фізичні методи охоло­дження — розтерти дитину спиртовим розчином, зробити оц­інні обгортання, обдування вентилятором, накласти міхур з колодною водою на магістральні судини.

5. Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів, про­водити інгаляцію 100 % киснем.

III. Завершальний етап.

За показаннями проводити реанімаційні заходи.

Примітка. Температура тіла вища за 39—40 С може приз­нає ти до набряку мозку з порушенням життєво важливих фун­кцій організму дитини.

Допомога при стенозувальному ларинготрахеобронхіті (СЛТБ)

Проблема. Захриплість голосу, гавкучий кашель, гучний подих, в акті дихання бере участь допоміжна мускулатура.

Показання. Набряк гортані незапального характеру, алер- і ічпого походження, набряк гортані як ускладнення захворю­вання порожнини рота, ураження гортані при дифтерії, корі, скарлатині, парагрипі, грипі, термічні, хімічні, механічні ірпвми гортані, папіломатоз гортані.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого і гацюнару.

Місце проведения. Вдома, дитячий стаціонар, реанімацій­на відділення.

Оснащення робочого місця. Стерильний столик, на якому підготовлено: 70 % спирт — 10 мл, ватні кульки (20—25 піт.), пінцети (3—4 шт.), одноразові шприци, стерильний лоток, препарати в ампулах: преднізолон — 5 мл, 5 % розчин ефедри- ∣∣∖ —1 мл, 0,1 % розчин адреналіну — 1 мл, 2,5 % розчин пі­тнії.фену — 1 мл, 2,5 % розчин аміназину — 1 мл, 0,25 % роз­ціп новокаїну — 5 мл; паровий інгалятор, гірчичники; кисне­вії подушка, лоток для забруднених пінцетів, стерилізатори лчи промивання і замочування одноразових шприців в 0,2 %

розчині дезактину на 60 хв, ларингоскоп, поліетиленовий ка тетер для введення у трахею, термопластикова інтубаційпії трубка, інструменти для проведення трахеотомії.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки і надягну ти стерильні гумові рукавички.

Підготовка інструментарію, приміщення та лікарсь ких препаратів. Допомога при стенозувальному ларингіті зп лежить від ступенів стенозу. В приміщенні повітря ПОВИННІ, бути вологим і теплим.

Підготовка дитини. Провести обстеження дитини і нстп новити ступінь звуження просвіту гортані: І ступінь — незнач не втягування яремної ямки та міжреберних проміжні а; II ступінь — дитина збуджена, чути гучний подих, вираженії втягування яремної ямки і міжреберних проміжків; III ступінь — дитина збуджена або загальмована, гучний подих чути па відстані, виражений ціаноз, участь допоміжних м’язів в акті дихання; IV ступінь — асфіксія.

II. Основний етап.

При І ступені стенозу: провести інгаляцію киснем, інгалп цію травами з основою через стаціонарний інгалятор. Інгала ція травами (ромашки, безсмертника, евкаліпту, мати-й-мачу хи, подорожника, первоцвіту, фіалки) з додатком бікарбонату натрію за допомогою стаціонарного парового інгалятора, аби інгалятора Махольда. Інгаляції можна проводити лікарськії ми препаратами, які додаються до 0,9 % розчину натрію хло риду (використовують препарати для інгаляції: еуфілін, но шпу, адреналіну пдрохлорид тощо). Провести відволікальиу терапію, якщо у дитини нормальна температура тіла: зробиш ножні і ручні гірчичні ванни з температурою води 38 С проти гом 5—10 хв; накласти гірчичники на груди та шию або зігрі вальний компрес на 2—4 год. Марлеву серветку першого шару компресу змочити у теплому розчині, підготовленому з меду, соняшникової олії, 40 % спирту в однакових пропорціях. Ди тину напувати рідиною в достатній кількості: малиновим чаї м молоком, розчинами з настоями відхаркувальних трав: романі ки, безсмертника, евкаліпта, мати-й-мачухи, подорожника первоцвіту, фіалки, квіток липи. З теплими настоями дати ди тині 1 чайну ложку мікстури від кашлю з алтеєм, термопсисом

пін) бронхолітин, увести десенсибілізувальний препарат. Мож­ин застосувати суміш: 2,5 % розчин піпольфену — 1 мл, 2 % розчин папаверину пдрохлориду ■— 1 мл, 0,25 % розчин ново- кінну — 5 мл.

Суміш вводити внутрішньом’язово у дозі 0,1—0,15мл на І кг маси тіла дитини.

При II та III ступенях стенозу: проводити інгаляцію 100 % ніоложеним киснем, інгаляцію протинабряковою сумішшю:

І мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду, 0,3 мл 0,1 % роз­чину атропіну сульфату, 1 мл 2 % розчину супрастину, 1 мл 3,5% розчину піпольфену, 25 мг гідрокортизону, 2 мг хі- мотрипсину в 1 мл розчину, ізотонічного розчину натрію хло­риду до 15 мл. На інгаляцію взяти 2 мл суміші і проводити ін- і ііляцію 4—8 разів на добу. Використовувати для інгаляції му­кни ггичні препарати. Внутрішньовенно ввести преднізолон І 3 мг на 1 кг маси тіла дитини. Провести седативну терапію Іднізепам, сібазон, реланіум, седуксен), 0,5 % розчини у дозі 0,3 0,5 мг на 1 кгмаси тіла. При наростанні стенозу з гострою

дихальною недостатністю після проведення премедикації ПОР-лікар здійснює інтубацію трахеї або ургентну конікото- мію.

Стеноз IV ступеня є абсолютним показанням для І рихеотомії.

III. Завершальний етап.

При І ступені госпіталізувати хворого у інфекційне відді- чічиїя, при II—III ступенях — до відділення інтенсивної тера­пії (ВІТ).

11 римітка. Увага! При встановленні бактеріально-вірусної іпіології СЛТБ за призначенням лікаря проводиться антибак- н’ріальна або противірусна терапія.

Надання допомоги при гострій дихальній недостатності при пневмонії

Проблема. Задишка, тахікардія, ціаноз губ, акроціаноз, пн ильний ціаноз шкіри.

Показання. Пневмонія з ускладненням.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого стаціонару.

Місце проведення. Вдома, у стаціонарі.

Оснащення робочого місця. Стерильний столик, на якому підготовлені стерильні лотки, пінцети (3—4 шт.), ватні куль­ки у пакетах (20—25 шт.), лоток для брудних пінцетів, склян­ка з 0,2 % розчином дезактину для замочування брудних ват­них кульок; робочий маніпуляційний столик, на якому є 70 % спирт — 10 мл, одноразові шприци та голки, стерильні гумові рукавички одноразового використання в упаковці, лікарські препарати в ампулах: 2,4 % розчин еуфіліну — 5 мл, 0,06 % розчин корглікону, ізотонічний розчин хлориду натрію, 20 % розчин глюкози, кокарбоксилаза, 5 % розчин аскорбінової кислоти, 6 % розчин тіаміну — 1 мл, 2,5 % розчин рибофлаві ну — 1 мл, 0,5 % розчин седуксену - 2 мл, 20% розчин натрію оксибутирату - 10 мл, лазикс - 1 мл, преднізолон — 2 мл; флв кони лікарських розчинів: гемодез, реополіглюкін, 10% роя чин альбуміну або плазми, 5 % глюкози; антибіотики і розчин ники для них (0,25 % розчин новокаїну, ізотонічний розчин натрію хлориду); стерилізатори з 0,2 % розчином дезактину для промивання і замочування одноразових шприців на 60 хв, катетер для відсмоктування слизу, електровідсмоктувач, кис нева подушка, апарат Боброва, інгалятор.

І. Попередній етан.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки і надягну ти стерильні гумові рукавички.

Підготовка інстру ментарію та лікарських препаратні На стерильний лоток викласти одноразові шприци, набрати лі кувальні розчини, змочити 70 % спиртом ватні кульки. Підгої тувати одноразову систему для краплинного введення рідини

Підготовка дитини. Провести обстеження дитини і визнп чити ступінь дихальної недостатності: І ступінь — задишки, тахікардія при фізичному навантаженні (для немовлят при го дуванні) pθ₂ — 80 — 65 мм рт. ст. в артеріальній крові; II сту пінь — задишка, тахікардія при спокої. Ціаноз губ, акроціп ноз. Роздування крил носа, втягування міжреберних промів* ків. pθ₂ — 65—50 мм рт. ст. в артеріальній крові; III ступінь — задишка — 80—100 рухів за 1 хв при спокої. Загальний цін ноз шкіри та слизових оболонок. В акті дихання беруть учисп.

допоміжні м’язи. Розпивається церебральна гіпоксія (пору­шення свідомості, судоми). PO₂ — 50 мм рт. ст. в артеріальній крові.

II. Основний етап.

1. Проводити аеротерапію. Кисень подавати через катетер и носовій хід, дитина отримує 25 % — 35 % О₂протягом 2 — 10 год.

2. Підтримувати прохідність дихальних шляхів (покра­щення дренажної функції бронхів): використання муколіти- иів; покращення мікроциркуляції за рахунок еуфіліну 2,4 % розчину у дозі 0,1 мгна 1 кг маси тіла, після 1 року 1 мл на рік життя; проведення теплових інгаляцій.

3. Поліпшити гемодинаміку методом використання серце­вих глікозидів (строфантин, корглікон). Строфантин — 0,05 % розчин 0,1—0,15 мл 1—2 рази па добу до 1 року. Після 1 року доза строфантину 0,2—0,4 мл у 10% розчині глюкози, по­пільно.

4. При гіпоксії II—III ступенів уводити вітаміни внутріш­ні.овенно у складі глюкозовітамінного комплексу: 20—ЗО мл

10 -20 % розчину глюкози; 50—100 мгкокарбоксилази; 100— 300 мг аскорбінової кислоти; 5—10 мл 0,02 % розчину рибо­флавіну.

III. Завершальний етан.

У відділенні інтенсивної терапії (ВІТ) при дихальній недо-

11 в шості III ступеня на тлі м’язового розслаблення за рахунок дії седуксену роблять інтубацію трахеї з наступним промивап- іівм її ізотонічним розчином хлориду натрію (0,5—1 мг на 1 кг миси тіла) з антибіотиками. Після цієї процедури дітям при­шивають в першу добу седативні засоби.

II римітка. Увага! Строфантин можна замінити коргліко- іііїм — 0,06 % розчином у дозі 0,1 мл на рік життя дитини, не Шлі.іпе 0,5 мл. Для покращення тканевого дихання можна за- і іпсовувати вітаміни групи В, Е, РР, С. Кокарбоксилазу не слід ііінідити разом в одному шприці з вітаміном С.

__________________________________________________________________________________________________________________________ Модуль IV