“Догляд за дітьми з патологією органів травлення та гельмінтозами”
Обстеження дитини старшого віку при захворюваннях орні 11 і в травлення і гельмінтозах має особливості. Хворі найчастіше скаржаться на порушення апетиту, болі в животі, печію, шдчуття тиснення, задишку, нудоту, рідше — блювання, від-
ставання в масі тіла, язик обкладений, живіт дещо здутий, нерідко температура тіла субфебрильна.
Диспепсичний синдром — один з постійних проявів хронічного гастриту, дуоденіту, виразкової хвороби, хронічного хо- лецистохолангіту, а також може проявитися при гельмінтозах,
Допомога при цих хворобах дітям надається в соматичних стаціонарах, спеціалізованих гастрологічних відділеннях. Велике значення в діагностиці хронічних захворювань орган і п травлення мають лабораторні аналізи, інструментальні дослідження.
Стоматит — запальне захворювання слизової оболонки ротової порожнини.
Хронічний гастрит — це хронічний дифузний або вогнище вий запальний процес слизової оболонки шлунка, який суиро воджується порушенням фізіологічної регенерації епітелію :і поступовим розвитком атрофії слизової оболонки.
Виразкова хвороба — хронічне рецидивне захворювання, що характеризується розвитком виразкового дефекту шлунки або дванадцятипалої кишки.
Дискінезія жовчних шляхів — хвороби, які характеризу ються порушенням моторної та евакуаторної функцій жовчного міхура і жовчних протоків.
Хронічний холецистохолангіт — це хронічний рецидивний запальний процес жовчного міхура і внутрішньопечінкових жовчних ходів, що супроводжуються порушенням моторики жовчних шляхів і змінами фізико-хімічного складу жовчі.
Коліт — це захворювання товстої кишки, в основі якого лн жить поєднання запалення та дистрофічних змін.
Панкреатит — це захворювання підшлункової залози, при якому проявляються запальні та дегенеративні зміни тканин цієї залози у разі дії активних протеолітичних ферментів.
Найчастіше в дитячому віці діагностуються такі захворій вання, як стоматити, виразкова хвороба, хронічний гастрит, дискінезп, хронічний холецистохолангіт, хронічний коліт, панкреатит.
Серед гельмінтозів найчастіші аскаридоз, ентеробіоз, три хоцефальоз.
Аскаридоз викликається аскаридами. Збудник має верети ноподібну форму, біло-рожевого кольору. Довжина самця 1 5 182
20 см, самки 25—40 см. Яйця аскариди дозрівають у вологому ґрунті протягом 2 тижнів при температурі 20—ЗО °С до стадії інвазійної личинки.
Потрапивши в кишки людини, личинки звільняються від оболонок, проникають через слизову оболонку в кровоносні судини — в русло ворітної вени, кровоносні судини печінки, звідти через нижню порожнисту вену потрапляють у праву половину серця і через легеневу артерію в легені. Личинки просвердлюють стінки альвеол, мігрують у бронхіоли, бронхи із харкотинням потрапляють у ротову порожнину і проковтуються, потрапляючи у шлунок і кишки. Цикл розвитку становить 2— 2,5 міс. Аскариди живуть у кишках протягом року. Після цього строку вони гинуть і виводяться з фекаліями на зовні.
Гострик є збудником ентеробіозу. Самка має довжину 9 — 12 мм і шилоподібний загострений хвостовий кінець. Самець має довжину 3—5 мм, його хвостовий кінець спірально загнутий. Головний кінець у гострика мас присоску, за допомогою нкої він фіксується до слизової оболонки кишок хазяїна.
Місце паразитування — нижній відділ тонкої кишки та верхній відділ товстої кишки, червоподібний відросток, де через 12—14 діб досягають статевої зрілості. Гельмінт живиться вмістом кишок, є факультативним гематофагом.
Тривалість життя гострика становить 20—ЗО діб. Самка відкладає яйця в періанальних складках (10—12 тис), які через 4 — 5 год стають інвазійними. Після відкладання яєць самки гине.
Трихоцефальоз. Збудником захворювання є волосоголовець. Довжина самця 30—40 мм, самки 35—55 мм. Головний кінець паразита тонкий, витягнутий, нагадує волосину. Задня чистина тіла потовщена, у самця нагадує годинникову пружину, у самки — дужку.
Місце паразитування: сліпа кишка і червоподібний відрости, а при масивній інвазії — по всій довжині товстої кишки і в дистальному відділі тонкої.
Живляться волосоголовці кров’ю, тому вважаються гема- тфагами. Тривалість життя — 5—6 років, іноді більше.
Здійснення догляду за дітьми з патологією органів травлення та гельмінтозами. Навички
Оброблення слизової оболонки ротової порожнини при стоматитах
Проблема. Запалення слизової оболонки ротової порожнини.
Показання. Захворювання слизової оболонки ротової по рожнини.
Протипоказання. Відсутні.
Виконавець. Медична сестра стаціонару.
Місце проведення. Дитячий стаціонар.
Оснащення робочого місця. Стерильна гумова груша з м’яким наконечником, ємністю 50 мл або 100 мл, стерильні: лоток, пінцет, шпатель, ватні палички; склянка з асептичним розчином: фурацилін 1:5’000, 2 % розчин гідрокарбонату натрію, відвар звіробою, ромашки, листки шавлії; лікувальні розчини для припікання афт або виразок слизової оболонки: сальвій, вінілін, вітамін B12, 3 % розчин пероксиду водню, 0,25 % розчин новокаїну, 20 % розчин бури в гліцерині з ністатином, гевалекс.
І. Попередній етап.
Підготовка медсестри. Гігієнічна обробка рук.
Підготовка предметів догляду, ліків. Оброблення ротової порожнини при стоматитах уключає зрошення слизової оболонки лікувальними розчинами та припікання афт, виразок розчинами лікарських препаратів. Стерильну гумову грушу покласти на стерильний лоток. Підготувати лікувальні розчини у склянці, температура розчинів 28—30 С: фурацилін 1:5’000, 0,01 % розчин перманганату калію, 2 % розчин гідрокарбонату натрію, відвари ромашки, звіробою тощо. Витиснути з гумової груші повітря і набрати в неї лікувальний розчин, покласти гумову грушу з набраним розчином на лоток.
Підготовка дитини. Матір або помічник бере дитину ран нього віку на руки, обличчям донизу. Мати правою рукою під-
гримує живіт, груди дитини, а лівою рукою фіксує голову дитини, тримаючи ліву руку на лобі дитини. На столі поставити миску або лоток. Мати підходить до неї, нахиляється і тримає обличчя дитини над мискою (лотком).
II. Основний етап.
1. Підійти до дитини з боку голови. У праву руку взяти гумову грушу з лікувальним розчином. Великий палець підтримує дно гумової груші, а наконечник її розташовується між II і III пальцями.
2. І і II пальцями лівої руки натиснути на щічки дитини і відкрити їй рот. У цей момент увести в ротову порожнину м’який наконечник гумової груші, ввести лікувальний розчин в ротову порожнину.
3. Лікувальний розчин зрошує слизову оболонку і витікає в підставлений лоток (миску).
4. Зрошення слизової оболонки проводити кожні 4 год, змінюючи лікувальні розчини. Діти старшого віку самостійно по- іющуть ротову порожнину 6 разів на добу, використовуючи ці розчини.
5. Після зрошення слизової оболонки мати з дитиною сідає на стілець, утримує дитину правою рукою за груди, лівою рукою тримає і фіксує голову.
6. Стерильну дерев’яну паличку з ватним тампоном змочити у лікувальному розчині лікарських препаратів: вінілін, сильвін (розведений з перевареною водою 1:10 ), 3 % розчин пероксиду водню, 0,25 % розчин новокаїну, а якщо стоматит має грибкову етіологію, то використати 20 % розчин бури в гліцерині з ністатином.
7. Відкрити дитині рот, притримати шпателем язик і, побачивши афту або виразку, легенько торкаючись, припекти її питним тампоном, змоченим лікувальним препаратом.
8. Припікати афти або виразки слизової оболонки треба після зрошення ротової порожнини 3 — 4 рази на добу.
ПІ. Завершальний етап.
Використаний інструментарій вилучити з роботи.
Примітка. Увага! Для зрошення слизової оболонки рото- ііі 11 порожнини використовують аерозольні препарати (гева- ∣κ∙κc). При вірусному стоматиті зрошення слизової проводить- си противірусними препаратами (інтерферон, лаферон).
Збирання калу для дослідження на гельмінти
Проблема. Порушення апетиту, диспепсичні явища, болі н животі навколо пупка.
Показання. Діагностика гельмінтів.
Протипоказання. Відсутні.
Виконавець. Медична сестра стаціонару.
Місце проведення. Дитячий стаціонар.
Оснащення робочого місця. Чиста склянка, дерев’яний од норазовий шпатель, клейонка, пелюшки, горщик.
I. Попередній етап.
Підготовка медсестри. Гігієнічна обробка рук.
Підготовка предметів догляду. Горщик помити про точною водою, обробити окропом. Підготувати чисту суху склянку.
Підготовка дитини. Дитину підмити.
II. Основний етан.
1. Дерев’яним одноразовим шпателем взяти з трьох різних місць матеріал (5—10 г), отриманого за одну дефекацію калу,
2. Склянку закрити папером і наклеїти бірку з записом виду дослідження, номера палати і дати. Відправити аналііі калу в лабораторію протягом ЗО хв.
III. Завершальний етап.
Використаний інструментарій вилучити з роботи.
Примітка. Увага! Якщо при даному обстеженні в калових масах знаходимо прожилки крові, гній, то поміщати їх в склим ку не потрібно.
Проведення зскрібку на ентеробіоз з неріанальних складок
Проблема. Порушення апетиту, диспепсичні явища, болі її животі навколо пупка.
Показання. Діагностика гельмінтів.
Протипоказання. Відсутні.
Виконавець. Медична сестра стаціонару.
Місце проведення. Дитячий стаціонар.
Оснащення робочого місця. Дерев’яна паличка з ватним тампоном на кінці, гліцерин, предметне скло.
I. Попередній етап.
Підготовка медсестри. Гігієнічна обробка рук.
Підготовка предметів догляду. Горщик помити ироточ-
....... о водою, обробити окропом. Підготувати дерев’яну паличку
і питним наконечником, гліцерин, предметне скло.
Підготовка дитини. Зекрібок на ентеробіоз брати ранком. Ми гір попередити, що дитину не потрібно підмивати.
II. Основний етап.
1. Дитину раннього віку покласти на сповивальний столик, нн пелюшку.
2. Дитина лежить на спині, підняти догори ноги і зігнути їх и колінних суглобах.
3. Лівою рукою розвести сідниці, правою рукою взяти церев’яну паличку з ватним тампоном, змоченим у гліцерині, і пробити зекрібок з періанальних складок навколо відхідника.
І. Після зскрібка ватним тампоном зробити мазок на предметне скло і одразу передати його лаборанту для розглядання під мікроскопом, або дерев’яну паличку з вологим ватним тампоном після зскрібка опустити в чистий, сухий флакон із-під пеніциліну наклеїти етикетку з записом виду дослідження, прізвища, ім’я дитини, відділення, номера палати, дати і індії рішити одразу в лабораторію.
III. Завершальний етан.
Використаний інструментарій вилучити з роботи.
Примітка. Увага! При даному обстеженні іноді використовується клейка стрічка, частина якої прикладається до ді- іііііки періанальних складок, а потім клеїться на предметне і к по. Предметне скло з наклеєною стрічкою та направленням передається лаборанту на дослідження.