48. Варіативність історичного процесу. Суспільно-економічна формація та цивілізація.
Історія людства – це історія багатьох народів і держав, країн і регіонів, культур і цивілізацій. Історія – наповнена багатьма унікальними подіями життя людства, у часі і просторі.
Процес історичний - послідовність явищ, що пов'язані між собою причинними або структурно-функціональними залежностями. Між ними існує об'єктивний зв'язок. Процес має певну «вісь», навколо якої нанизані взаємопов'язані явища. Процеси в суспільнійісторії можуть спричиняти зміни організації, структури. Це може бути розвиток, занепад, модернізація тощо.
Як певного роду цілісність, послідовність, тотальність із позицій провіденціально-есхатологічного бачення історія була вперше представлена у християнській історіософії (Августин). Християнство, що усвідомило власне історичне становлення, зображало історію як звершення, що має внутрішній сенс, містерію, що має початок і кінець, свій центр, свої пов'язані одна з одною дії. Розгляд цілісної історії, що розгортається в напрямку до певного фіналу, здійснюється з позицій субстанціалізму, пошуку єдиної субстанції суспільного життя, що розкривається в часі. У новоєвропейській філософії історії утверджується уявлення про історію як про реальний часовий процес змін і водночас як про знання минулих станів цього процесу. У філософії Просвітництваісторичне минуле осмислюється як процес незворотних поступальних суспільних змін. Найгрунтовніша розробка поглядів на історію та історичний процес як «вияв духу в часі», саморозвиток світового духу, сходження щаблями прогресу, свободи, належить у німецькій класичній філософії Гегелю.
Марксизм обгрунтував погляд на історичний процес як на соціальне ціле, що розвивається, в якому матеріальні суспільні відносини відіграють детермінантну роль. Історія в цій концепції постає як єдиний, стадійний процес розвитку, що має природно-сторичний характер. Стадіями цього процесу є суспільно-кономічні формації, що змінюють одна одну в необхідній, закономірній послідовності.
Водночас дістала обгрунтування думка, що історичний процес - продукт діяльності самих людей, що в історії немає нічого, крім людської діяльності. На відміну від подібних інтерпретацій історії як лінійного, спрямованого процесу, що проходить через певні еволюційні стадії спрямованого розвитку якихось сутнісних начал, розроблялись альтернативні моделі історії (М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Дж. Тойнбі та ін. ). Теза про єдність людського суспільства чи уніфікацію світу як закономірного наслідку єдиного і безперервного процесу розвитку людської історії була визнана ними хибною. Історія тлумачиться в цій концепції як співіснування у просторі й часі певного числа культур, народів, держав-спільнот, тобто як низка абсолютно самостійних, позбавлених істотних об'єктивно-історичних, закономірних взаємозв'язків соціально-культурних систем. Для цієї парадигми властиве заперечення єдиної логіки та етапів всесвітньо-історичного процесу.Кожна культура, цивілізація - неповторні, замкнуті, відособлені, розвиваються лише на власній основі. Головний теоретичнийакцент концепції «циклічності» був зроблений на відображенні культурного розмаїття і багатства історії, форм суспільного буття. У XX ст. подолано домінування уявлень про односпрямованість, лінійність історичного процесу, переважають ідеї варіативності, багатоманітності історії, що відображається в уявленні про історію як «світ світів», постмодерністській метафорі «різоми» тощо.
Формаційна теорія грунтується на розумінні суспільства як соціально-економічної цілісності, тобто вирішальна роль відводиться економічному фактору. Розробка поняття «суспільно-економічна формація» належить К. Марксу. Саме він вперше висунув ідею Матеріалістичного розуміння історії, що значним чином вплинуло на подальший розвиток соціологічної науки. Суспільно-економічні формації — це конкретно-історичні типи . суспільства, послідовні «сходинки» історичної еволюції, що обумовлені певним способом виробництва і специфічною формою виробничих відносин, насамперед
— формою відносин власності.
— такі ступені розвитку соціуму. Світовий історичний процес розуміється як лінійне сходження від однієї формації до іншої.
Формаційний підхід, на який спирався К. Маркс в аналізі суспільства, був історично виправданий. Він належав періоду переходу від феодалізму, до капіталізму, саме на даному етапі історії об'єктивні сопіально-економічні, технологічні і техніко-економічні процеси однозначно визначали функціонування і розвиток суспільства. Сьогодні формаційний підхід є недостатнім-для пояснення історичного розвитку. Причому хибним виявився не сам по собі цей підхід, а його абсолютизація, догматичне ставлення до нього. По-перше, неправомірно стверджувати, що на будь-якому етапі історії соціально-економічні відносини детермінують суспільне життя в цілому. По-друге, уявлення про єдину закономірність, лінійне сходження від формації до формації не залишає місця для свободи людини, для ^вибору альтернативних шляхів розвитку. Насправді-бо, історія є проявом творчої діяльності людей, а процес творчості ніколи не можна абсолютно передбачити. По-третє, реальна історія народів, суспільств, держав не вкладається в тісні рамки формаційного розвитку по висхідній, при такій спрощеній схемі втрачається своєрідність і самоцінність кожної культури і цивілізації, вони виступають лише в якості передумов майбутнього досконалого суспільства.
Отже, теорія формаційного розвитку суспільства є історично обмеженою. Вона була адекватна епосі, яка пройшла під знаком і гаслом наукового і технічного прогресу (ХУІП-ХІХ століття) і відображає об'єктивні тенденції саме цього періоду.
Термін “цивілізація” багатогранний і не має чіткого визначення. Іноді “цивілізацію” ототожнюють з поняттям “культура”. Нерідко під поняттям “цивілізації” розуміється більш високий рівень розвитку суспільства, але у всякому разі це поняття вживається для характеристики цілісності матеріальної і духовної життєдіяльності людей. Щодо цивілізаційного підходу, який ми розглядаємо, то під цивілізацією тут розуміється певне історичне утворення, відгалуження історичного розвитку, сукупність культур і соціумів, об'єднаних спільними ознаками. Чим же відрізняються типи цивілізацій від типів суспільно-економічних формацій?
поняття «цивілізація» фіксує увагу не лише на економічній стороні, а на сукупності всіх форм життєдіяльності суспільства — матеріально-економічній, політичній, культурній, моральній. Основу цивілізації складає не лише економічний базис, але в більшій мірі — сукупність культурних зразків ціннісних орієнтирів-цілей, мотивів, ідеалів, що перетворюються в певні психологічні настанови людей.