4. Становлення філософського знання. Передфілософія Китаю.
У VI–V ст. до н. е. сформувались два специфічні китайські релігійно-філософські вчення, які відіграли важливу роль у подальшій теорії Китаю. Це конфуціанство і даосизм. Основне літературне джерело
конфуціанства – книга “Лунь-юй”(“Бесіди та висловлювання”),даосизму - твір “Дао де цзин” (“Книга про Дао і Де”).
Вчитель Кун Фу-цзи (Конфуцій) (551-479 рр. до н. е. ) створив свою школу в період суспільних негараздів та конфліктів, він суспільний реформатор. В основі конфуціанства лежить ідея гармонії принципів особливого морального самовдосконалення і діяльності, спрямованої на упорядкування держави заради створення ідеального суспільства (за стародавніми зразками). За Конфуцієм, мораль та моральні норми – єдине джерело тлумачення держави і права. Етика Конфуція базується на поняттях: “взаємність”, “золота середина”, «людинолюбство». Конфуцій у стислій формі виразив вищу моральну настанову: “Не чини іншим те, чого не бажаєш собі”. В Європі про вчення Конфуція дізналися в XVII ст. , з часом йогоідеї набули популярності. І в наш час конфуціанство – це не мертва, а жива інтелектуальна і духовна традиція. За легендою, творцем даосизму – іншого релігійно-філософського вчення, був Лао-цзи (VI–V ст. до н. е. ). У цьому вченні йдеться про існування єдиного першопочатку всього сущого – Дао (в перекладі –
шлях). Ця категорія зустрічається в багатьох школах китайської передфілософії, але тільки у даосизмі Дао набуває статусу вищого першопринципу, світової субстанції, джерела буття. Дао подвійне: дао з ім’ям та безіменне дао. Дао без імені – це початок неба та землі. А дао з ім’ям – матір всіх речей; воно є невичерпним, всемогутнім, скрізь діючим. Дао без імені пусте, невизначене, бездіяльнісне. Ці
різні дао взаємодіють, переходять одне в одне, нерозривно пов’язані. Дослідники інтерпретують подвійність дао як діалектику буття та небуття.
Крім натурфілософії, даосизм містить етичне вчення. Воно суттєво відрізняється від конфуціанського. Ідеал даосів –досконаломудрий, це людина, яка за своїми якостями відповідає дао без імені, тобто не діє, не бореться, не втручається, але завжди перемагає. Принцип недіяння як вищої форми поведінки лежить в основі концепції управління. Досконаломудрий правитель дозволяє всьому йти своїм природним шляхом – “дао”. Він не заважає “дао”. Ось чому “найкращий правитель той, про якого народ знає лише те,
що він існує”. Ще одна важлива риса даосизму – заперечення війн. Шлях “дао” – це шлях миру.