63. Самосвідомість. Форми та структура самосвідомості.
Є 2 підходи до розгляду самосвідомості:
1) це усвідомлення актів свідомості
2) с. с. – це усвідомлення людиною свого становища в світі, інтересів, перспектив. Прибічники 1-ої позиції: в кожному вияві с.
с. присутнє самозасвоєння актів субєкта.2- а позиція: дійсна с. с. є самозасвідченням смислового центру свідомості. Саме вона стверджує приналежність кожного вияву свідомості до конкретного субєкта.
На рівні с. с. форм-ся і функціонують знання, цінності і норми.
Компонентна структура с. с.
1) рефлексія пізнання;
2) рефлексія цінностей;
3) рефлексія норм.
Рефлексія – це спостереження розуму за власною діяльністю, внутрішній досвід.
Знання включ-ть в себе відчуття, сприйняття, уявлення, та інші форми мислення.
Цінності – потреби, інтереси, емоційні стани.
Норми, приписи, цілі, плани, програми – нрмативно-проектна схема свідомості.
Структура с. с.
1) рівень самовідчуття (відчуття свого тіла, вписаності його в світ);
2) рівень усвідомлення себе як частини людського роду;
3) усвідомлення унікальності власного Я і тотожності людини самої з собою.
Форми с. с. :
Самопізнання (самоспостереження, самоаналіз)
Самооцінка (хар-ка свого стану)
Саморегуляція включає самоконтроль, самотворення і самовибудова (вища форма саморегуляції)
Колективна с. с. виникає коли та чи інша група людей усвідомлює свою відмінність від інших, своє місце, спільні цілі, інтереси, засоби їх реалізації.
Національна с. с. – здатність нці визначити свої національні інтереси, пріорітети щодо збереження власної несхожості, усвідомлення спільних інтересів державності, свідоме ставлення до своїх традицій, культури і їх збереження. .