52. Проблема природи універсалій в середньовічній філософії

Схоластика продуктивно вирішує другу сторону основного питання філософії, тобто питання гносеології, не пов'язаної безпосередньо з релігійною догматикою християнства. Зрозуміло, гносеологія ще не усвідомлює себе як науку, теоретико-пізнавальна проблематика розвивається у руслі богословських суперечок про природу загальних понять, або універсалій.

Ці суперечки проходять через усю історію середньовічної філософії і, за висловом Гегеля, «роблять їй велику честь». У трактуванні універсалій виділяються дві схоластичні теорії, що взаємно виключають одна одну,- реалізм і номіналізм. Реалізм продовжує «лінію Платона» і, як правило, зливається з церковною ортодоксією. За твердженням реалістів, загальні поняття (універсалії) існують онтологічно, тобто реально, утворюючи самостійний і безтілесний світ сутностей, первинних щодо людського мислення й одиничних предметів; загальне, таким чином, існує до конкретної речі, поза нею, є її причиною, породжує її і визначає значення її в ряду інших предметів (наприклад, ідея людини як такої зумовлює буття окремих індивідів). Номіналізм проводить у середньовічній схоластиці «лінію Демокріта», відроджує арістотелівську орієнтацію на світ одиничних об'єктів. Започатковує номіналістичну традицію в Середні віки французький богослов Росцеллін (XI ст. ). За його твердженням, справжніми є лише речі, що чуттєво сприймаються, універсалії не мають реального (незалежного від речей) існування; загальні поняття - лише химери, «струси повітря». Сутність будь-якої речі тотожна з індивідуальним тілесним існуванням. Загальне виникає лише в словесному досвіді людини, в її мові. Отже, універсалії - не більш як імена речей, їхні назви, а тому будь-яка ідея є словесною, а не онтологічною реальністю. Тим самим номіналізм зводить ідеальне буття загального (наприклад, універсалії Бога, святого духа, спокутування та ін. ) до фізичної стихії слова або терміна.

Звідси інша назва номіналізму-термінізм. Ця позиція в своїй тенденції перетворює систему теологічних понять на набір беззмістовних слів, тим самим підриваючи догматичні основи християнського віровчення. Крайні форми реалізму і номіналізму здебільшого спрощували гносеологічну проблему, не вирішуючи її. Тому не забарилися з'явитися їхні компромісні, помірні версії, що відповідають логіці подальшого філософського розвитку. Згідно з поміркованим реалізмом Фоми Аквінського (1225-1274), універсалії існують трояко: до речей, у розумі Бога, у речах як їх сутнісні смисли і після речей як поняття про них у розумі суб'єкта пізнання. Поміркований номіналізм, або концептуалізм, представлений схоластами П'єром Абеляром, Дунсом Скотом та Уільямом Оккамом. Цей різновид номіналізму заперечує самостійне, поза природою і людиною існування загальності, але й не зводить його до емпіричної даності терміна; він визнає реальність загального як певне цілісне розумове узагальнення індивідуальних речей. Отже, загальне похідне від одиничних речей існує після них як знання про їх спільні або повторювані ознаки.

<< | >>

↑

Источник: Відповіді з Філософії. 2017

Еще по теме 52. Проблема природи універсалій в середньовічній філософії:

- Архитектура и строительство - Безопасность жизнедеятельности - Библиотечное дело - Бизнес - Биология - Военные дисциплины - География - Геология - Демография - Диссертации России - Естествознание - Журналистика и СМИ - Информатика, вычислительная техника и управление - Искусствоведение - История - Культурология - Литература - Маркетинг - Математика - Медицина - Менеджмент - Педагогика - Политология - Право России - Право України - Промышленность - Психология - Реклама - Религиоведение - Социология - Страхование - Технические науки - Учебный процесс - Физика - Философия - Финансы - Химия - Художественные науки - Экология - Экономика - Энергетика - Юриспруденция - Языкознание -