89. Природа цінностей та способи їх обгрунтування.
Кожній сфері буття людини відповідають певні цінності. До цінностей відносять передусім усе те, що природа надала в користування людині - чисте повітря, воду, корисні копалини, та інше, це - природні цінності.
Цінністю є здоровий стан організму (біологічні, вітальні цінності; цінностями є певні душевні стани (психічні цінності) - відчуття комфорту, піднесеності, закоханості, радості, щастя та ін; соціальними цінностями є зайнятість населення, злагода в суспільстві, порядок, мир, демократія.До сфери духовних цінностей належать найвищі ідеали людства (добро, прекрасне, істина, свобода, справедливість, святість) і предмети культури, в яких вони об’єктивувались (художні твори, релігійні, моральні системи).
Є різні визначення цінностей, ось наприклад, як таке: цінність - це властивість матеріальних об’єктів та явищ загальної свідомості, що характеризують їх значення для суспільства, класу і людини [14, 497].
Цінність - це також феномен, який об’єктивно, за своєю природою є благом для людини, спрямованим на утвердженні її в бутті, реалізації її творчих можливостей.
Існують різні підходи до розуміння цінностей, зокрема: об’єктивістський та суб’єктивістський, а також поділ цінностей на вітальні та надвітальні. Ці підходи виражають двояку природу цінностей, які з одного боку - мають своїм витоком потреби людей і виступають життєзначущими предметами людської життєдіяльності, а з іншого - характеризують людське буття як культурне, здатність людини піднятись над природною необхідністю.
Ціннісні орієнтири людської життєдіяльності служать способом сполучення життєвих світів та людей; одночасно розмежовують різні життєві світи; служать взірцем людського смислотворення та загальним орієнтиром людської життєдіяльності; складають каркас культури.
Отож, у суб’єктивістському аспекті цінність залежить від свідомості суб’єкта, оскільки нею вважають лише те, що суб’єкт цінує, чому надає значення. Тому з такої позиції, цінністю є все, що люди вибирають, чому свідомо надають перевагу.
Залежно від розуміння природи, сутності цінностей вибудовувалися їх об’єктивістські і суб’єктивістські концепції.
Смисловий базис людського життя складають ті цінності, які уникають відношення підпорядкованості й є одна щодо одної взаємодоповнювальними. Спробуємо подати перелік цих базових цінностей: благо, життя, краса, істина, добро, свобода, творчість, святість, традиція, користь, мудрість.
Головні способи обгрунтування цінностей такі: І) міфологічний; 2) релігійно-містичний (одкровення); 3) раціонально-логічний (пояснення й доведення); 4) емоційно-образний; 5) життєво-практичний (особистий зразок, демонстрація цінностей на особистому прикладі). Всі вони є водночас і способами передачі, трансляції цінностей — від генерації до генерації, від однієї групи або спільноти до іншої. Й усі вони так чи так присутні в сучасній культурі й застосовуються у відповідних ситуаціях.
Цінності виконують у людському бутті кілька функцій. Вони виступають як: 1) форми утримання й закріплення споріднених смислів; 2) "поля взаємності", грунт для поєднання індивідуальних людських світів; 3) підвалини, засади для розгортання певного світу; 4) "мотиви мотивів", смислове обгрунтування цілей діяльності; 5) життєві та історичні орієнтири; 6) певні зразки канони смислотворення. Пов'язаність цінностей з життєвими \ смислами, а через них з буттям здійснюється завдяки активності сумління, яка й виявляє остаточно єдність свідомого й неусвідомлюваного в межах свідомості. З іншого боку - від світу -пов'язаність цінностей з буттям здійснюється завдяки культурі. У такий спосіб людське буття повертається до себе, а разом з тим і зберігає свою відкритість, свою готовність до смислового самозростання.