31. Категорії причини і наслідку. Принципи детермінізму і індетермінізму.
причина передує наслідку. Це визначається тим, що між причиною й наслідком існує "генетичний" зв'язок. На певному ступені розвитку причина породжує наслідок. Проте не можна вважати, що причинно-наслідковий зв'язок установлюється лише на основі послідовності явищ у часі.
Не всяка послідовність явищ у часі є зв'язком причини й наслідку. До неї можна віднести лише ту, при якій існує зв'язок породження одного явища іншим. Послідовність у часі є лише зовнішньою ознакою причинно-наслідкових зв'язків.Характеристика причинно-наслідкового зв'язку включає в себе визнання її об'єктивного характеру, що органічно випливає із передумови про єдність матеріального світу. Субстанцією світу є матерія, шо постійно змінюється й існує об'єктивно. Отже, причинний зв'язок матеріальних явищ є об'єктивним, як і сама субстанція. Що стосується суб'єктивних причин історичних подій, то їх наявність не суперечить об'єктивному характеру причинності, оскільки вони теж породжуються матеріальними факторами, та й самі суб'єктивні причини не виходять за межі об'єктивної причинності (від людей не залежить форма причинного зв'язку). За певною причиною, при певних умовах завжди наступає конкретний наслідок.
Дія причини завжди залежить від умов, тому вона й змінюється зі зміною останніх. Одна й та сама причина за різних умов може породжувати різні наслідки, і навпаки. Наприклад, кінь може впасти як від швидкої їзди, так і від довгого стояння в конюшні.
У свою чергу, наслідок не залишається пасивним стосовно причини, що його породила, а активно впливає на останню. Наприклад, розвиток промисловості позитивно впливає на розвиток сільського господарства і навпаки.
Із сказаного можна зробити висновок, що категорії причини і наслідку є необхідною умовою пізнання людиною світу.
ДЕТЕРМІНІЗМ ТА ІНДЕТЕРМІНІЗм - протилежні філософські вчення про відношення між явищами матеріальної дійсності та людської діяльності.
Детермінізм - матеріалістичне вчення про загальну об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства та людської психіки, зокрема волі. Головним у детермінізмі є положення про причинність як такий зв'язок явищ, при якому одне явище (причина) за певних умов породжує інше (дію). Індетермінізм - ідеаліст. вчення, що заперечує об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства і людської психіки, необхідний і закономірний зв'язок між ними. Діалектико-матеріалістичний детермінізм визнає різноманітність відношень детермінації. Його зміст поряд з положенням про причинність розкривається в таких категоріях, як взаємозв'язок, взаємодія, абсолютне і відносне, необхідність і випадковість, закон, умова, можливість і дійсність, підстава і наслідок. Принципи діалектико-мате-ріалістичного детермінізму лежать в основі марксистського вчення про соціальну сутність людини та її свободу, про закономірності істор. розвитку суспільства. Однією з форм заперечення детермінізму є телеологія, за якою всі процеси являють собою реалізацію наперед визначеної мети (див. "Наперед визначеності теорія"). Індетермінізм набув особливого поширення в сучас. бурж. філософії (неопозитивізм, прагматизм, персоналізм).