59) Історична ґенеза соціальних спільнот.
Соціальні спільноти виникають природничо-історичним шляхом, тобто під впливом об'єктивної необхідності. Історично першими спільнотами людей були рід, плем'я, сім'я, громада. Саме вони забезпечували функціонування та розвиток виробництва засобів до існування, форм їх обміну, розподілу та споживання, спільну взаємодію з природою.
Пізніше на підґрунті родоплемінного суспільства з'явились класи та народності, а пізніше соціальна структура суспільства поповнилася ще одним елементом - нацією.Сім'я існує з найдавніших часів і до наших днів, бо грунтується вона на споконвічній потребі людини у безпосередньому відтворенні життя, вихованні дітей, догляду за престарілими членами родини. Кровні родичі в сім'ї пов'язані між собою спільністю побуту, взаємодопомогою та відповідальністю.
Група кровних родичів, що ведуть своє походження по одній лінії (материнській чи батьківській), усвідомлюють себе нащадками спільного предка (реального чи міфічного), мають спільне родове ім'я, утворюють таке об'єднання як рід. Визначальними рисами родових стосунків є: рівність усіх членів роду; відсутність майнових відносин між родичами, суворе дотримання екзогамії, тобто заборона шлюбу в межах однієї родової групи.
Плем'я охоплює декілька родів, визначається спільністю території, економічними стосунками співплемінників, єдиною племінною мовою, культурою, самосвідомістю й традиціями. Якщо рід не мав майнових стосунків, то плем'я вже не могло без них обійтися. Змінився характер діяльності, на стосунки між людьми вплинув розподіл праці, що дало поштовх розвиткові виробництва, підйому продуктивності праці, обміну, нерівномірності концентрації власності у різних членів племені.
На руїнах родоплемінних стосунків виникають народності та суспільні класи, потреба у регуляції стосунків між ними породжує такий інститут, як держава.
Народність виступає як спільність людей, що живуть на одній території, в єдиному соціокультурному середовищі, спілкуються однією мовою, мають спільні традиції, звичаї, риси характеру.
Приватна власність руйнувала цю єдність. На руїнах народності виникає така спільність, як нація; класові ж стосунки між людьми набувають все більш стійкого вигляду, зумовлюють характер суспільно-історичного процесу. Характер світосприйняття та направленість практичних дій багато в чому визначають національні ознаки. З 1000 різноманітних етносоціальних груп (націй, народностей, етнічних спільнот) насьогодні лише 170-175 народів піднялись у своєму розвитку до рівня нації. Зі 160 існуючих нині держав близько 9/10 є багатонаціональними.Через складність і багатомірність поняття нації неможливо охопити якимось одним визначенням; існують географічні, біологічні, психологічні трактування нації. Американський соціолог Г. Кон пов'язує націю з інтегративною особливістю ідей, його співвітчизник В. Сульцбах - з національною самосвідомістю, австрійський соціальний філософ О. Бауер - зі спільністю характеру людей та єдністю їх історичної долі. Історик та соціальний філософ Л. Гумільов вважав за націю-етнос "біофізичну реальність, завжди втілену в ту чи іншу соціальну форму" [11].
Націю можна трактувати як спільність людей, що формується завдяки єдності таких засад:
♦ територіальних, бо кожна нація має свій "життєвий простір", втрачаючи який, вона втрачає і організуючу, єднальну енергію;
♦ етнічних (самосвідомість, мова, усвідомлення спільності походження, єдності історії, традиції);
♦ економічних, бо спільність господарських зв'язків універсального рівня консолідує людей, пов'язує єдиною справою;
♦ загальнокультурних (мова, традиції, звичаї, обряди);
♦ психологічних, до яких входить спосіб діяльності, взаємос-пілкування.
Ці засади органічно взаємопов'язані, взаємозумовлені, абсолютизація якоїсь з них призводить до викривленого розуміння нації.
Усі критеріальні ознаки нації - територіальні, етнічні, економічні, загальнокультурні та психологічні - відбиваються у специфіці національних стосунків.
Специфіка національних відносинзумовлена такими чинниками:♦ національні відносини вплетені в систему матеріальних та ідеологічних відносин і водночас виступають як відносно самостійні;
♦ центр уваги зміщується в галузь надбудови (мова, свідомість, культура, психологія);
♦ важливу роль відіграє національний характер;
♦ неадекватно оцінюється позитивне і негативне у своєї нації та в інших;
♦ історично зумовлені дружні стосунки або агресивність між різними народами.
Складність та суперечливість національних відносин потребують делікатності, такту, зваженості та терпимості. Найефективніший шлях розуміння національного - через культуру.
Суспільні відносини складаються в процесі багатогранної життєдіяльності людей як її суб'єктів. Ці відносини охоплюють усі сфери суспільного життя та діяльності - економічну, соціально-політичну, духовну, культурно-побутову.
Суб'єктами суспільних відносин є індивіди та соціальні спільноти. Суспільні відносини є відносинами індивідів як особистостей, індивідуальностей і одночасно як представників класових, національних, етнічних, політичних, релігійних соціальних груп, до яких індивіди належать внаслідок історичного розмежування і об'єднання інтересів, потреб, діяльності та праці.