<<
>>

104. Духовність, як філософська проблема.

Особливе місце в онтології посідає буття духовного та різноманітних форм його прояву. Дух, душа, духовне, духовність, свідмість, ідеальне – це поняття, що широко вживаються. У філософії зміст поняття “дух“ означає притаманну людині здатність мислити, відчувати, виявляти вольові зусилля, творчо діяти.

Основні пдходи, які склалися в дослідженні проблеми духовності: духовне не є матеріальним і природнім; релігійне поєднання матеріального і природного; як таке, що закріплює всі види нематеріальної діяльності людей (культура, традиції, цінності); духовне як безперечна смислова наповненість будь-чого (вчинок, твір). Духовність – смисловий стрижень людського буття. Дух – сукупність об’єктивних форм, що спресовані духовним досвідом людства та існують, як відокремлені в людському житті надлюдські утворення. Це мова людини, мораль, мистецтво, релігія, які не є природними, а задаються в процесі формування людства. Надлюдські, бо формуються попередньо, для кожного покоління вже існують. Дух здійснюється завдяки його індивідуальному втіленню в людській буттєвості. Душа – сукупність емоційно чуттєво вольового світу людини, що є основою духовних зв’язків людини зі світом. (розглядали Платон, в Україні через філософію серця Юркевич, Сковорода).

<< | >>
Источник: Відповіді з Філософії. 2017

Еще по теме 104. Духовність, як філософська проблема.: