Суть управління фінансами
Центральне місце у системі економічного управління належить. фінансам Вони є невід’ємною складовою ринкових відносин і водночас інструментом реалізації державної економічної політики.
Управління фінансами - особлива сфера економічної діяльності, завданням якої є забезпечення фінансовими ресурсами потреб соціально- економічного розвитку суспільства. Водночас фінанси використовуються державою з метою здійснення управління економікою.Використовуючи фінанси як засіб економічного управління, держава цілеспрямовано впливає на весь процес суспільного відтворення. Змінюючи норми сплати окремих податків та обов’язкових платежів, надаючи або відміняючи пільги за окремими видами діяльності чи певним категоріям суб’єктів господарювання, здійснюється відповідний вплив на їх діяльність, що спричиняє збільшення або зменшення обсягу виробництва окремих видів товарів (робіт, послуг).
На ефективність використання фінансів в управлінні економікою держави впливає два визначальних фактори. По-перше, рівень налагодженості фінансових відносин у суспільстві. Останнє пов’язане із застосуванням доцільної для цього суспільства фінансової моделі, яка або стимулює, або стримує суспільне виробництво, дієвістю фінансового механізму та обґрунтованістю фінансового законодавства. І, по-друге, ефективність організації управління фінансовими відносинами.
Суб’єктами управління фінансами виступають відповідні органи. Ефективність їхньої діяльності значною мірою залежить від форм і методів управлінської діяльності.
Як об’єкт управління фінанси необхідно розглядати у двох аспектах: внутрісистемне управління фінансами та управління фінансовою системою.
Внутрісистемне управління фінансами пов’язане із застосуванням фінансового менеджменту, який є різновидом управління і означає управління людьми: працівниками, колективами і групами працівників, організацією тощо.
Менеджмент - це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.На сьогодні у світі існує понад п’ ятдесят визначень поняття “менеджмент”. Усі вони ґрунтуються на англійському дієслові to manage - керувати, яке походить від латинського manus - рука. Фінансовий менеджмент являє собою управління процесом формування і використання фінансових ресурсів у певних ланках і сферах фінансової системи. Оскільки фінансова система відображає різноманітні фінансові відносини, що характеризуються певними особливостями кожної сфери і ланки, то виникає потреба у координації їх діяльності з метою мобілізації фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. Таку діяльність здійснюють працівники управління у формі менеджменту, застосовуючи певні форми, методи і заходи, за допомогою яких відбувається процес формування оптимального обсягу фінансових ресурсів та їх найвигід- нішого використання.
Фінансовий менеджмент необхідно розглядати як систему, як процес планування, організації, мотивації і контролю за фінансовою діяльністю у межах окремих сфер і ланок фінансової системи. Економічний зміст фінансового менеджменту визначається функціями управління: розробкою стратегії формування і використання фінансових ресурсів, плануванням тактичних заходів з реалізації фінансової стратегії, організацією обліку і контролю за виконання розроблених планів.
Фінансовий менеджмент покликаний узгоджувати суперечності, що виникають між цілями окремих сфер і ланок фінансової системи та фінансовими можливостями їх реалізації.
На відміну від внутрісистемного фінансового управління, що забезпечується застосуванням фінансового менеджменту, управління фінансами на рівні фінансової системи спрямоване на узгоджену діяльність ланок і сфер фінансової системи з метою виконання завдань, передбачених фінансовою політикою. Управління фінансовою діяльністю фінансової системи забезпечується розмежуванням прав, повноважень та функцій її окремих ланок і сфер.
Управління фінансовою системою - це цілеспрямована діяльність органів управління ланками і сферами фінансових відносин з метою забезпечення формування фінансових ресурсів, необхідних для досягнення соціально-економічного розвитку суспільства, визначеного економічною політикою.Процес управління фінансами охоплює кілька етапів. До них належить:
а) інформаційне забезпечення. Управлінські рішення з організації фінансових відносин здійснюються на основі аналізу достовірної інформації. Достовірність та своєчасність надходження інформації дають можливість проводити аналіз певних явищ, виявляти тенденції динаміки факторів, що впливають на обсяг фінансових ресурсів, та визначати кінцеві результати. Необхідну інформацію отримують з даних податкового обліку та бухгалтерської, статистичної і оперативно- технічної звітності від усіх ланок фінансової системи;
б) планування. У процесі фінансового планування визначається стан фінансів у певній ланці фінансової системи та виявляються можливості збільшення фінансових ресурсів, урегульовуються галузеві та міжгалузеві балансові зв’язки, визначаються основні методи впливу елементів фінансового механізму на процес суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці, збільшення нагромаджень та інших якісних показників діяльності;
в) оперативне управління фінансами. Це сукупність заходів, спрямованих на виконання фінансового плану. Головне завдання оперативного управління полягає у тому, щоб забезпечити виконання плану. У процесі оперативного управління можуть використовуватися такі методи впливу, як: корегування плану, маневрування (збільшення або зменшення фінансування) фінансовими ресурсами, адміністративний вплив тощо;
г) фінансовий контроль. Він пронизує весь управлінський процес з формування і використання фінансових ресурсів. Фінансовий контроль має важливе відносно самостійне значення. У процесі контролю зіставляються фактичні результати з плановими, виявляються відхилення і фактори, що впливають на відхилення фактичних показників від планових з мобілізації фінансових ресурсів. Саме з допомогою фінансового контролю як специфічної діяльності, що реалізується через систему спостережень і перевірок, забезпечується законність процесів формування, раціонального розміщення й ефективного використання фінансових ресурсів.
6.2.