Суть фінансового механізму

Сучасний етап управління розвитком економіки України забезпечується шляхом поєднання ринкового саморегулювання та системи державного регламентування ринкових відносин. Ринок самостійно регулює розвиток суб’єктів господарювання та виробництво товарів і сфери послуг на основі взаємодії елементів ринкового механізму: попиту, пропозиції і ціни.

Державне регулювання економічною сферою пов’язане із застосуванням господарського механізму. Його сутність економісти трактують неоднозначно. На думку українських економістів В. Федосова, М.Буряка, Д.Бутакова та інших, складові господарського механізму включають чотири елементи: фінансовий механізм, індикативне планування, ціни та правознавство^{[6] [7]. Провідна роль у господарському механізмі належить фінансовому механізму.}

В економічній літературі досить широко використовується поняття “фінансовий механізм”. Водночас єдиної думки щодо визначення фінансового механізму та взаємодії його елементів серед економістів немає. Так, у виданій останнім часом монографічній, навчальній і навчально-методичній літературі визначення фінансового механізму значною мірою подається як сукупність його елементів, що не можна вважати достатньо економічно обґрунтованим.

Зокрема, автори навчального посібника “Фінанси підприємств” за ред. д.е.н., проф. Г.Г.Кірейцева відзначають: “Фінансовий механізм - це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства. Складовими фінансового механізму є:

• фінансове забезпечення;

• фінансове регулювання;

• система фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив” .

На думку В.М. Опаріна, “Фінансовий механізм - сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-

О

економічний розвиток суспільства” .

• • • • „9

важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства . В.Д.Базилевич і Л.О.Баластрик подають таке визначення: ’’Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави в процесі створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб’єктів і населення”^{[8] [9] [10]. В.І. Аранчій вважає, що “Фінансовий механізм підприємства - це сукупність форм і методів формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення фінансової діяльності підприємства”[11] [12] [13]. Л.Л.Осіпчук показує, що “фінансовий механізм - це сукупність}

12

видів, форм і методів організації фінансових відносин” .

У наведених визначеннях фінансовий механізм розглядається як сукупність його елементів (фінансових методів, форм, інструментів, економіко-організаційних та правових форм і методів тощо). Ми далекі від думки, що автори наведених визначень фінансового механізму під терміном “сукупність” мають на увазі механічне складання його елементів. Тим не менше у такому трактуванні проглядається певною мірою відхід від визначення, яке дав економіст В.К.Сенчагов ще у 1979 р. щодо фінансово-кредитного механізму: “Фінансово-кредитний механізм являє собою взаємопов’язану систему (виділено нами. - М.М.) методів фінансово-кредитного планування, фінансово-

кредитних важелів і форм організації управління фінансами і кредитом” . Розроблена В.К.Сенчаговим схема фінансово-кредитного механізму включає три підсистеми (фінансово-кредитне планування, фінансово-кредитні важелі та організаційна структура і правовий режим фінансово-кредитної системи), сім блоків (плани і баланси, показники, норми і нормативи, нормативи утворення і розподілу фінансових ресурсів і позичкового фонду, фонди фінансового забезпечення відтворення і стимулювання економічного росту, органи управління, основні нормативні акти, які регулюють фінансові відносини) і понад 80 елементів (зведений фінансовий план держави, державний бюджет, кредитний план, баланс грошових доходів і витрат населення, валютний план та інші).

Відзначаючи неповноту дефініцій фінансового механізму,

О.М.Ковалюк пропонує таке його визначення: Фінансовий меха

нізм - це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовують у фінансовій діяльності держави і підприємств за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, а також за відповідної фінансової політики на мікро- і ма-

• -55І4

крорівні .

У наведеному визначенні фінансового механізму О.М.Ковалюка окреслено фінансові методи і фінансові важелі, показано їх нормативне, правове й інформаційне забезпечення. Водночас у ньому не виділяються відносини між структурними елементами системи. І, крім цього, не відображається мета функціонування фінансів як на макро- економічному рівні, що має переважно фіскальне спрямування, так і на мікроекономічному рівні, що спрямовує свою дію на забезпечення фінансовими ресурсами господарської діяльності, передбаченої фінансовою політикою суб’єктів господарювання.

Основне завдання фінансового механізму полягає у забезпеченні узгодження інтересів держави з інтересами суб’єктів господарювання, що здійснюють виробництво валового внутрішнього продукту. З допомогою фінансового механізму забезпечується розподіл створеного у суспільстві ВВП на частини, одна з яких спрямовується до державного бюджету, а друга - залишається у безпосередніх виробників. Саме таким шляхом держава стимулює або стримує виробництво окремих видів продукції та їх реалізацію, відповідно впливаючи на обсяг виробництва ВВП.

Загальновідомо, що матеріальну основу фінансів складають фінансові ресурси. Їх обсяг служить фінансовим потенціалом економічних суб’єктів і створює відповідні умови для їх розвитку. Основним джерелом поповнення фінансових ресурсів є обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у грошовому виразі, який визначається за діючими цінами.

Для фінансового механізму на макроекономічному рівні важливими є такі складові ціни, як податки і відрахування до позабюджетних фондів та собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) до визначення податку на прибуток. Дія фінансового механізму на мікроекономічному рівні спрямовується на такі елементи ціни як собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) і невиробничі операційні витрати та чистий прибуток.

Якщо на макроекономічному рівні функціонування фінансового механізму відбувається під безпосереднім впливом фінансової політики держави, то на мікроекономічному рівні він відображає економічну діяльність апарату управління суб’єктів господарювання.

Фінансовий механізм як система доцільно спрямованих заходів впливу на процес відтворення у формі методів, інструментів і важелів у межах нормативно-правового забезпечення з метою забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства - це цілісність, властивості якої виявляються лише за спільної взаємодії її елементів. Із закону цілісності системи випливає, що внаслідок взаємодії елементів фінансового механізму, котрі створюють систему, з’являються нові якості, яких не можна отримати простою сукупністю окремих його елементів.

Визначення фінансового механізму розглядається з таких позицій:

- як система взаємозв’язку і взаємодії його елементів;

- функціонування елементів фінансового механізму здійснюється в межах нормативно-правової регламентації;

- мета спрямування дієвості фінансового механізму - соціально- економічний розвиток суспільства.

Дієвість фінансового механізму визначається кількісними і якісними характеристиками.

Кількісні характеристики зумовлюються обсягом фінансових ресурсів, які спрямовуються на досягнення мети, передбаченої фінансовою політикою.

Формування необхідного обсягу фінансових ресурсів здебільшого виявляється недостатнім для досягнення мети, передбаченої фінансовою політикою. Для розв’язання конкретних завдань соціального й економічного розвитку суспільства важливим є визначення методів, способів, форм, каналів і умов формування та використання фінансових ресурсів. Іншими словами, важливим є визначення ціни, якою досягається отримання необхідного обсягу фінансових ресурсів. Це і визначає якісну характеристику фінансового механізму.

Фінанси - самостійна економічна категорія. Тому самостійними мають бути елементи фінансового механізму. Водночас така самостійність не є абсолютною. Вона - відносна. Незалежне функціонування фінансового механізму у певних ланках і сферах економічної системи стикається з дією механізмів інших економічних категорій, таких як: ціна, кредит, комерційний розрахунок, прибуток тощо.

Сферою зіткнення, наприклад, фінансового і цінового механізмів є валовий внутрішній продукт, а сферою зіткнення фінансового і кредитного механізмів є кругообіг фінансових ресурсів.

Отже, фінансовий механізм функціонує не ізольовано від дії механізмів інших економічних категорій. Механізм дієвості кожної категорії виконує певне економічне навантаження в економічному механізмі. Тому недопустимим є вдосконалення дії механізму однієї категорії за рахунок обмеження дії іншої. Звідси виключно важливим є встановлення підпорядкованості однієї категорії у певних сферах функціонування іншій. З цією метою сфера функціонування фінансового механізму, як одна з найактивніших сфер, забезпечується нормативно- правовим регламентуванням.

Нормативно-правове забезпечення фінансового механізму представлене Конституцією України, численними законами і підзаконними актами, нормативними актами. Закони приймаються ВРУ і мають вищу юридичну силу щодо інших нормативних актів. Вони є обов’язковими для виконання.

Особлива роль у регламентуванні дієвості фінансового механізму належить законам “Про власність”, “Про систему оподаткування”, “Господарський кодекс України”, “Бюджетний кодекс України” та іншим.

Підзаконні нормативно-правові акти приймають відповідні державні органи на підставі чинних законів. До них належать Укази Президента, декрети, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, накази міністрів, а також міжнародні договори, укладені й ратифіковані Верховною Радою України.

Дієвість фінансового механізму проявляється через взаємозв’язок і взаємодію його елементів.

5.2.