Податкова система та принцип її оподаткування
Податкова система являє собою сукупність встановлених податків та обов’ язкових зборів, що надходять до бюджетної системи держави. Податкова система ґрунтується на таких засадах системності, встановлення визначальної бази системи та принципів створення податкової системи і принципів оподаткування, закріплених правовими нормами.
Системність в оподаткуванні полягає в тому, що всі податки й обов’язкові платежі повинні бути взаємопов’язані й органічно доповнювати один одного, не вступати в протиріччя між собою та податко- вою системою. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг видатків Державного бюджету. Створення податкової системи базується на таких принципах:
- рівнонапруженість, що означає усебічне відображення обсягу податків між суб’єктами оподаткування (доходи, споживання, майновий стан, заощадження тощо);
- забезпечення узгодження інтересів держави і платників податків. Це означає, що податкова система не повинна підривати фінансовий стан фізичних і юридичних осіб - платників податків;
- цілеспрямоване використання отриманих податків. Це вказує на те, що податкова система повинна позитивно впливати на діяльність платників податків і на темпи та пропорції соціально-економічного розвитку суспільства.
Водночас ідеальних податкових систем, які б в однаковій мірі влаштовували платників податків і органів влади, немає і, очевидно, не буде. Тому при формуванні податкової системи необхідно виходити із компромісних рішень, які б задовольняли потреби усіх суб’єктів податкової системи.
Принципи оподаткування вперше були сформульовані А.Смітом у праці “Дослідження про природу і причини багатства народів”. Їх суть виражається такими твердженнями:
- піддані держави мусять брати участь у її підтримці відповідно до своєї платоспроможності, тобто пропорційно доходу, яким вони користуються під заступництвом держави;
- податок, який кожний платник платить, має бути чітко визначеним , а не довільним;
- податки повинні стягуватися у найвигідніший час і найвигід- нішим способом для особи, що його сплачує;
- кожний податок має бути так побудований, щоб він брав із кишень населення якомога менше понад те, що він приносить до скарбниці держави.
Названі чотири постулати не спростовані і досі.
Водночас під впливом політичних і соціально-економічних перетворень вони поступово розширювалися і у цей час зводяться до таких:а) обов’язковість. Введення податків і зборів має відбуватися на достовірних даних про об’ єкти оподаткування. При цьому встановлюється відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства;
б) рівнозначність, пропорційність. Утримання податків здійснюється у відповідній частці від прибутку чи доходу;
в) стабільність. Забезпечення незмінності податків і зборів, їх ставок та пільг протягом бюджетного періоду;
г) недопущення проявів податкової дискримінації. При визначенні податкових зобов’язань забезпечується однаковий підхід до всіх платників податків;
ґ) економічна обґрунтованість податку. Кожен податок має бути економічно обґрунтованим, а їх загальний обсяг зумовлюється потребами фінансового забезпечення видатків Державного бюджету;
д) рівномірність плати податку. Терміни сплати податків встановлюються, виходячи з потреб забезпечення фінансування витрат бюджету та можливості сплати податків платниками;
е) доступність. Норми податкового законодавства мають бути достатньо зрозумілими для платників податків з однозначним тлумаченням;
є) єдиний підхід у розробці податків. Єдиний підхід у розробці податку і встановленні конкретних платників забезпечується поєднанням визначення обґрунтованих ставок податку, строків і порядку сплати та підстав для надання певних пільг.
При формуванні податкової системи досить важливим є не лише мінімізація витрат держави на утримання податків, а й обмеження витрат платників податків на обліково-обчислювальну роботу.
10.5.