Організація руху фінансових потоків у дослідженні стану фінансових ринків

Проблема визначення сталості руху фінансових ресурсів, яка опосередковується у відповідному їх розміщенні, багато в чому визначає ефективність розвитку фінансової системи загалом.

формаційних перетворень з позицій комплексного та системного підходів. У даному аспекті ми маємо на увазі таке.

При розгляді проблемних питань руху фінансових потоків деякі вітчизняні дослідники виходять переважно з погляду окремого суб'єкта господарювання [45; 52]. Тому поза увагою залишаються насамперед питання, які, як правило, відображують взаємозв'язок та взаємоузгодженість різних фінансових потоків, визначають структурну класифікацію фінансових потоків, дозволяють проводити вичерпний аналіз сталості руху і перетворення фінансових ресурсів тощо.

Інші дослідники, розглядаючи питання руху фінансових ресурсів, зосереджують свою увагу на окремих сферах кругообігу капіталу, та передусім на визначенні умов формування і переміщення кредитних та інвестиційних потоків [30]. У даному випадку об'єктом дослідження є значно більше різних суб'єктів господарювання, які беруть участь у перерозподілі зазначених фінансових потоків. Проте більш гостро постає питання щодо підстав розгляду руху фінансових ресурсів саме з таких позицій. Таким чином, постає проблема визначення деякої сукупності різновидів фінансових потоків, що охоплюють відповідне коло економічних агентів, різних суб'єктів ринку та забезпечують поступальну динаміку економічного відтворення з погляду загальнотеоретичних міркувань функціонування цілісної фінансової системи.

■ з погляду методології побудови адекватних моделей для аналізу фундаментальних трендів, які описують стан досліджуваної системи суб'єктів господарювання, що поєднані між собою відповідними фінансовими потоками. Це пов'язано з тим, що для побудови відповідних моделей та аналізу фундаментальних трендів найбільш суттєвим є визначення змінних, які беруть участь в описі стану загальної системи;

■ для визначення теоретико-методологічного узагальнення організаційних основ руху фінансових потоків з погляду достатніх умов опису їх множинності.

Класичним підходом до розв'язання поставленого завдання є розгляд організації побудови деякої фінансової системи, де визначальним є узагальнення її фінансової інфраструктури.

Однак разом з тим слід зауважити, що у вітчизняній літературі фінансова система виводиться далеко за межі фінансових ринків та фінансових інститутів і трактується як сукупність усіх фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками [19, c. 805]. Тобто для розуміння фінансової системи включаються всі фінансові відносини, у яких провідне місце займають фінансові відносини з державою. Втім, це дещо нівелює сутність ринкових фінансових відносин, у яких вагоме значення повинно відводитися насамперед різноманітним сегментам фінансового ринку.

В західній науковій літературі, наприклад Р. Г. Габбард [19, c. 804], фінансова система визначається як мережа ринків та інститутів, що є посередниками між тими, хто заощаджує, тими, хто позичає. Разом з тим у традиційному для пострадянської економічної школи тлумаченні фінансової системи розглядаються переважно грошові потоки, які й забезпечують сталість функціонування держави. Поза увагою залишаються фінансові потоки, які хоч і є взаємоузгодженими з відповідними грошовими потоками, проте можуть здійснювати рух без одночасного руху грошових потоків, що у підсумку сприяє розвитку розгорнутих ринкових відносин між різними суб'єктами господарювання. Як наслідок, різні підходи до визначення фінансової системи зумовлюють різний аналіз їх функціонування.

Не менш важливим з позицій обраного напряму дослідження є сприйняття фінансової інфраструктури, складовим елементом якої є рух різноманітних потоків, що забезпечують безперервне функціонування цілісного економічного механізму та взаємодію різних суб'єктів ринку. Разом з тим, розглядаючи побудову ринкової інфраструктури, науковці переважно зосереджують свою увагу на її інституціях. Проте, як правильно зазначає В. М. Со- болєв [47, с. 20 - 21], основу формування таких інституцій на початкових етапах формування ринкових відносин визначають трансакції між різними суб'єктами ринку, проявом чого, на нашу думку, можна вважати різноманітні фінансові потоки.

Таким чином, одним з головних напрямків у дослідженні потокових процесів при переміщенні та перерозподілі фінансових ресурсів і капіталу є визначення системи найбільш суттєвих і взаємозалежних компонентів різноманітних фінансових потоків деякого суб'єкта господарювання (в тому числі й такого специфічного, як держава), що підпорядковані між собою та справляють значний вплив на різні елементи загального фінансового потоку цього економічного агента. При цьому кожен фінансовий потік можна розглядати як сукупність однорідних компонентів, розподілених у часі (рис. 3.13, запропоновано автором). Як елементи (або компоненти) окремого фінансового потоку деякого економічного агента можна визначити певний одиничний перерозподіл фінансових ресурсів (капіталу) або сукупність загальних та найбільш важливих фінансових потоків, що загалом має відношення до відповідного фінансового потоку досліджуваного суб'єкта господарювання.

Рис. 3.13. Фінансовий потік як сукупність однорідних компонентів,

розподілених у часі

Наприклад, якщо розглядати виробниче підприємство, то його загальний фінансовий потік може бути поділений на три різновиди (тобто окремі компоненти загального потоку): 1) потік фінансових ресурсів, обумовлений операційною діяльністю; 2) потік фінансових ресурсів, що знаходиться у взаємозв'язку з інвестиційною діяльністю; 3) потік фінансових ресурсів, який пов'язаний з фінансовою складовою його діяльності.

Загальний потік банку можна розглядати як сукупність таких компонентів: потоку, обумовленого активними та пасивними операціями банку; потоку, що знаходиться у взаємозв'язку із активними та пасивними операціями банку; потоку фінансових ресурсів, який виникає в разі господарських операцій банку. Представлені у вигляді фінансових потоків кредитні та інвестиційні операції банків дають чітку картину їх активних операцій. Зважування потоку кредитних вкладень за факторами ризику відкриває шлях для управління ризиками, зокрема дає можливість побудувати «кумулятивний» потік чистої поточної вартості.

Якщо фінансові потоки розглядаються з погляду економічної системи в цілому, то як окремі його елементи можна визначити такі: фінансові потоки банківської системи; фінансові потоки, які породжуються фондовим ринком; фінансові потоки страхового ринку; фінансові потоки окремих підприємств нефінансового сектора економіки тощо.

Таким чином, вирішення проблеми визначення певної організаційної структурованості потоків фінансових ресурсів з погляду сталості їх руху знаходиться у взаємозв'язку із сегментацією фінансових ринків щодо охоплення найбільш широкого кола відповідних обсягів фінансових ресурсів та впливу на відповідні економічні відносини. Підставою останнього можна визнати й складові аналізу процесів переходу, за якими визначаються основні показники розвитку, на підставі моніторингу різних підприємств та окремих сегментів фінансового ринку, що проводиться Європейським банком реконструкції та розвитку [72]. Тож з метою більш ґрунтовного та виваженого дослідження потокових процесів, на наш погляд, варто ввести у розгляд фор-

малізоване поняття «скелетон потоків фінансових ресурсів»,

яке узагальнює означене вище відносно виділення найбільш суттєвих і взаємозалежних компонентів різноманітних фінансових потоків деякого суб'єкта господарювання як певного суб'єкта ринку [3; 4].

Таким чином, початкова стадія методології аналізу фінансових потоків переходить у площину визначення відповідного скелетону потоків фінансових ресурсів, у межах якого надалі доцільно виділити факторні умови щодо сталості та безперервності руху відповідних фінансових ресурсів.

При цьому постає досить складне питання щодо побудови скелетону потоків фінансових ресурсів. Якщо говорити в цілому про перехідні процеси в економіці, то, на нашу думку, як основні складові скелетону потоків фінансових ресурсів економічної системи доцільно визначити:

■ фінансові потоки банківських установ, виходячи з того, що переважно банки організують рух та перерозподіл грошових і капітальних ресурсів. Разом з тим банківська система в цілому є визначальною складовою фінансово-кредитної системи та головним елементом відтворювальної структури економіки;

■ фінансові потоки фондового ринку, який може розглядатися як один з найбільш ефективних механізмів регулювання перетоку фінансових ресурсів. І хоча історичний досвід розвитку світової економіки демонструє можливість виконання функцій фінансового посередника різними інститутами,

значну увагу в цьому аспекті, як правило, приділяєть ринку цінних паперів. Це пов'язано з тим, що рух фінансових потоків фондового ринку може служити незалежним індикатором сталості та визначеності перерозподілу фінансових і грошових ресурсів;

■ фінансові потоки суб'єктів господарювання нефінансового сектора, які можна визначити як первісні елементи формування руху фінансових ресурсів внаслідок необхідності формування умов здіснення виробничої економічної діяльності щодо створення матеріальних благ і продуктів для суспільства в цілому.

Інші фінансові потоки, а саме потоки страхових та інвестиційних компаній, пенсійних фондів тощо, на нашу думку, слід розглядати як вторинні, бо вони в більшій мірі пов'язані з функціонуванням тих інституцій, потоки яких визнані нами як основні складові скелетону потоків фінансових ресурсів економічної системи.

В разі аналізу фінансових потоків на рівні окремого економічного агента до складу скелетону можуть входити інтернальні та екстернальні потоки, дискреційні грошові потоки, які властиві саме цьому суб'єкту господарювання (певною мірою такі потоки були описані вище).

У підсумку слід зазначити, що фінансові потоки підприємств, банківської системи та фондового ринку можна розглядати як базові з погляду загального розвитку економіки. Це твердження ґрунтується перш за все на їх єдності та тієї осяжності, за якою зазначені потоки охоплюють різноманітні фінансові ринки й відповідні фінансові відносини. Тобто, на нашу думку, саме фінансові потоки підприємств, банківської системи та фондового ринку утворюють скелетон потоків фінансових ресурсів з погляду економічної системи в цілому.

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

їм ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми їм ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми їм ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми ми і

Таким чином, введене у розгляд поняття «скелетон потоків фінансових ресурсів» дозволяє комплексно та системно підійти до дослідження питань, пов'язаних з рухом фінансових ресурсів і розкрити ступінь взаємозв'язків між різними фінансовими потоками. Основою ж такого аналізу має бути в першу чергу наочність відображення різноманітних скелетонів. Підходом, який дозволяє застосувати якісну наочність у визначенні поставленого завдання, може бути концепція вузлових впливів, що базується на принципах результативного впливу.

Так, схематично скелетон потоків фінансових ресурсів банку можна зобразити в такий спосіб (рис. 3.14, запропоновано автором).

Рис. 3.14. Зображення скелетону потоків фінансових ресурсів банку

Загалом скелетон потоку має вузол та визначену безліч фінансових потоків. Кожний елемент з безлічі фінансових потоків вузла скелетону характеризується величиною та напрямком: якщо велична є додатною, то це вхідний потік, якщо від'ємною - вихідний потік. При цьому величина вузла скелетону (VD) обумовлена інтегральним узагальненням величини та напрямків потоків, які її визначають.

Таке уявлення скелетону потоків фінансових ресурсів дозволяє водночас побудувати ієрархічну узгодженість руху фінансових ресурсів між різними елементами досліджуваної системи. Тобто якщо ми будемо аналізувати банківську систему, то це можна зробити на підставі визначення множини вузлів різноманітних скелетонів, що характерні для конкретного банку. Різноманітні ж потоки фінансових ресурсів банків будуть утворювати взаємозв'язки між досліджуваними суб'єктами, а їх значення характеризуватимуть ступінь такої взаємодії. Це ж у підсумку дозволяє застосувати відомі потокові методи аналізу складних систем на підставі теорії графів та аналізу здатності досліджуваної системи генерувати й обслуговувати різноманітні потоки ресурсів.

З економічної точки зору це може свідчити про адекватність наявної організаційної структури тим фінансовим процесам, які відбуваються в її межах [8]. Таке зауваження засноване на тому, що вказаний рух фінансових ресурсів відображує зіставлення планів і схем руху потоків з вузлами, які розглядаються як центри зосередження ресурсопотоків, що характеризують певну організаційну структуру.

Зображення скелетону потоків фінансових ресурсів дозволяє також провести наочне порівняння розвитку різних країн. Так, якщо за основу якісного відображення руху фінансових потоків країн з погляду визначених вище складових скелетону потоків фінансових ресурсів економічної системи взяти дані показників процесу переходу, що публікуються Європейським банком реконструкції та розвитку [72], то можна побудувати узагальнення, що визначені на рис. 3.15 (розраховано за даними [72] на основі поданого вище підходу до зображення скелетону потоків фінансових ресурсів).

Таким чином можна проаналізувати й узагальнений якісний розвиток скелетону потоків фінансових ресурсів окремої країни (рис. 3.16, визначено на підставі даних [72] та на основі поданого вище підходу до зображення скелетону потоків фінансових ресурсів).

Як видно з рис. 3.16, розвиток скелетону потоків фінансових ресурсів економіки України дещо погіршився; негативний вплив при цьому, як це непарадоксально, справили узагальнені показ-

Рис. 3.15. Зображення скелетону потоків фінансових ресурсів економік різних країн

ники сталості фінансових потоків у банківському секторі. Це ж у підсумку спонукає до більш детального розгляду в межах даного дослідження саме організації та методології управління фінансовими потоками банків.

Рис. 3.16. Зображення розвитку скелетону потоків фінансових ресурсів економіки України

Загалом же слід відзначити, що введення у розгляд поняття «скелетон потоків фінансових ресурсів» та його зображення можуть бути корисним інструментарієм при аналізі різноманітних процесів з урахуванням їх потокової природи.

3.3.