Організація фінансової діяльності страхових компаній
Головна особливість страхової діяльності зумовлена тим, що страховик спочатку акумулює грошові кошти, які надходять від страхувальників, створюючи необхідний страховий фонд і лише після цього несе витрати, пов’язані з відшкодуванням збитків за укладеними договорами.
Така передоплата дозволяє страховикові нагромаджувати певні фінансові ресурси і здійснювати інвестиційну діяльність. Отже, діяльність страхових компаній носить двоїстий характер: одночасно із здійсненням страхової діяльності відбувається і інвестиційна. Останнє безпосередньо відображається на специфіці формування доходів страхових компаній. Вони поділяються на такі групи:а) доходи від страхової (основної) діяльності. Усі надходження на користь страховика зумовлені проведенням страхування і перестрахування;
б) доходи від інвестиційної та фінансової діяльності. Вони пов’язані з інвестуванням та розміщенням тимчасово вільних власних грошових коштів та коштів страхових резервів;
в) інші доходи, що не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але іноді з’являються у страховика у процесі його звичайної фінансово-господарської діяльності і надзвичайних подій (доходи від здавання майна в оренду, доходи у формі позитивного результату перерахунку іноземної валюти порівняно з її балансовою вартістю на кінець звітного періоду, доходи у формі безповоротної фінансової до- помоги та безоплатно наданих товарів, доходи від надання консультативних послуг, отримання штрафів, пені тощо).
Первинними доходами страхових компаній є доходи від страхової діяльності. З’являючись на страховому ринку і пропонуючи страхові послуги за плату у формі страхової премії, страховик розраховує виключно на залучення цих доходів. Страхувальник зобов’язаний внести страховикові плату за страхування (страхову премію) згідно з договором страхування. Лише після сплати страхувальником страхової премії договір страхування набирає чинності, якщо інше не передбачене договором сторін.
Саме надходження страхової премії страховику приводить в рух механізм страхового захисту.Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається договір страхування (страхова сума) та страхового тарифу. Згідно із законодавством України страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний здійснити виплату при настанні страхового випадку. Це та грошова сума, на яку укладається договір страхування. Страхова сума служить базою для обчислення страхової премії. Залежно від галузі страхування (майнове, особисте, страхування відповідальності) обирається той чи інший підхід до визначення страхової суми. Отже, страхова премія дорівнює добутку страхової суми на страховий тариф.
Страхові тарифи являють собою систему тарифних ставок за одним видом страхування. Вони включають звичайні тарифи, пільгові тарифи та тарифні знижки. Сукупність страхових тарифів окремої страхової компанії утворює систему тарифів даної компанії, яка разом із системою комісійних та інших винагород змінюється відповідно до ринкової тарифної політики страхування.
Страховий тариф (брутто-ставка) складається з двох частин — нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка відображає ту частину тарифу, яка призначена для виплати страхового відшкодування. Її величина залежить від загальних розмірів страхового відшкодування, що визначається на основі статистичних досліджень про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування на одну подію та кількості страхувальників, охоплених даним видом страхування. Навантаження страхового тарифу відображає витрати страховика, зумовлені проведенням страхування, та його прибуток. Прибуток у структурі страхового тарифу планується з огляду на середній рівень тарифів для даного виду страхових послуг, а також на обчислені нетто-тариф і витрати на ведення страхової справи.
Якщо страхова компанія бажає отримати досить великий прибуток від проведення певного виду страхування, вона змушена встановити тариф на рівні, який перевищує середній.
У цьому випадку вона може взагалі не отримати прибутку, оскільки страхувальники не пла- титимуть занадто високу плату за здійснення такого страхування. Крім того, така страхова компанія може втратити доходи і від інвестиційної діяльності за відсутності надходжень страхових премій. Страхові тарифи, як і ціни на будь-які інші товари (роботи, послуги), регулюються співвідношенням попиту і пропозиції. Окремі економісти вважають, що для українських страховиків характерним є потяг до завищення страхових тарифів. “Таке завищення формується під впливом усіх складових тарифної ставки, а особливо - витрат на ведення страхової справи і прибутку. У ряді випадків ці структурні компоненти тарифу дорівнюють 40 і навіть 50% брутто-ставки, що не можна вважати нормальним. Адже при цьому порушується принцип еквівалентності у взаємовідносинах страховика зі страхувальником, страхувальник переплачує за страхування майже вдвічі” .Крім страхових премій страховик може отримувати інші так звані операційні доходи. Якщо страхова компанія має договори перестрахування і виступає прямим страховиком (цедентом), вона може отримувати доходи від перестраховика у формі комісійних винагород за передачу ризиків перестрахування. Важливим видом доходів від страхової діяльності може бути отримання частки від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачених перестраховиком. До доходів від страхової діяльності належать також повернення сум із централізованих страхових резервних фондів та повернення сум технічних резервів, зокрема повернення сум із резерву збитків.
Крім наведених доходів, страховик має доходи у формі відсотків і дивідендів від інвестиційної та фінансової діяльності: доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних власних грошових коштів страхових резервів.
Витрати страхової компанії виокремлюються за двома напрямами:
а) витрати на проведення страхових операцій. Вони формують собівартість страхових послуг;
б) витрати на проведення інших операцій. Ці витрати пов’язані з одержанням доходів від інвестиційної і фінансової діяльності, а також звичайної діяльності та надзвичайних операцій.
Більше 90% загального обсягу витрат страхової компанії зумовлена страховою діяльністю. Ці витрати досить неоднорідні і за економічним змістом їх поділяють на такі три групи:
а) виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування й перестрахування;
б) витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;
31 Страхування: Підруч. /Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С.Осадець.- Вид.2- ге, перероб і доп.-К.: КНЕУ, 2002.— С.494.
в) витрати на утримання страхової компанії.
Найбільшою статтею витрат страховика є виплати страхових сум та страхових відшкодувань. Страхове відшкодування — це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Величина страхового відшкодування залежить від двох чинників: страхової суми і страхового збитку. Страхова сума характеризує масштаби даної страхової операції, тобто на яку суму застраховано той чи інший об'єкт. Ця сума визначається, з одного боку, вартісною оцінкою об'єкта страхування, а з іншого — можливостями і побажаннями страхувальника. Відношення страхової суми до вартісної оцінки об'єкта страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100%. Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.
На практиці знаходять своє застосування різні системи визначення розміру страхового відшкодування. Основними з них є методи повної і пропорційної відповідальності. При повній відповідальності страховика страхове відшкодування виплачується в розмірі заподіяних збитків, але не більше страхової суми. При пропорційній системі відповідальність розподіляється між страховиком і застрахованим у пропорції, яка відображає співвідношення між страховою сумою і вартісною оцінкою об'єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума становить половину вартісної оцінки об'єкта страхування, то застрахованому буде виплачено страхове відшкодування у розмірі 50% від суми заподіяних збитків.
Значну частку витрат страховика становлять видатки на обслуговування процесу страхування і перестрахування.
Вони включають ак- тивізаційні, інкасаційні та ліквідаційні витрати.До активізаційних належать витрати, пов’язані із залученням нових страхувальників та укладанням нових договорів страхування. Вони можуть включати витрати на оплату послуг з розробки умов і правил страхування, комісійні винагороди страховим посередникам за укладання й обслуговування договорів страхування тощо.
Інкасаційні витрати зумовлені обслуговуванням готівкового обігу страхових премій; оплатою праці працівників компанії, які забезпечують отримання страхових премій у готівковій формі; витратами на виготовлення бланків квитанцій і відомостей прийому страхових премій тощо.
Ліквідаційні витрати пов’язані з урегулюванням збитків. Вони включають оплату послуг спеціалістів, що забезпечують з’ясування причин і розміру збитків, завданих об’єктам страхування; витрати на проїзд аварійного комісара та експертів до місця страхової події і назад; судові та інші витрати.
Витрати на утримання страхової компанії включають адміністративно-управлінські витрати. До них належать основна і додаткова заробітна плата персоналу компанії, нарахування на соціальні заходи, плата за оренду приміщень, оплата комунальних послуг, послуг зв’язку, витрати на придбання канцелярських і господарських товарів, витрати на рекламу, відрядження та інші витрати.
Загалом витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування та витрати на утримання страхової компанії становлять 20-25% страхового тарифу, а на виплату страхових сум і страхових відшкодувань припадає від 60 до 80% страхового тарифу.
Фінансовий результат страхової компанії у формі прибутків (збитків) визначається як різниця між доходами і витратами. Страхові компанії здебільшого отримують прибуток від ведення фінансово- господарської діяльності. Лише в окремих випадках страхові компанії можуть виявитися збитковими.
Прибуток від страхової діяльності не завжди становить головну частину прибутку страховика. Якщо основна діяльність страховика виявиться збитковою, то інші види діяльності приносять прибуток.
Ці види прибутку страховика визначаються як різниця між відповідними доходами і витратами. Доходи страховика розподіляються за спільними для всіх суб’єктів підприємницької діяльності принципами. Розподіл доходів страховика і отримання чистого доходу (прибутку) регулюється законом України “Про господарські товариства” та його установчими документами.Завдання для самоконтролю
1. Обґрунтуйте об’єктивну необхідність і сутність страхування.
2. Охарактеризуйте функції страхування.
3. Дайте характеристику суб’єктів страхування.
4. Розкрийте економічний зміст класифікації страхової діяльності.
5. Дайте характеристику страховим фондам.
6. Обґрунтуйте принципи добровільного страхування.
7. Сформулюйте особливості формування доходів страхових компаній.
8. Охарактеризуйте доходи страховика від страхової діяльності. Розкрийте зміст обчислення ціни страхових послуг та її елементів (страхової премії, страхового тарифу, страхової суми).
9. Дайте характеристику витратам страхових компаній.
10. Дайте оцінку витратам страховика на обслуговування страхування і перестрахування.
11. Розкрийте економічний зміст формування прибутку страхової компанії.