Об’єктивна необхідність і суть страхування
Необхідність страхування - важлива складова виробничих відносин, зумовлена руйнівними діями стихійних сил природи, негативним впливом непередбачуваних економічних явищ у формі зміни кон’юнктури ринку, коливання валютних курсів, порушення кредитних зобов’язань кредиторами, неплатоспроможність контрагентів та іншими чинниками економічного характеру, які безпосередньо відображаються у зниженні обсягу доходів фізичних і юридичних осіб з виникненням відповідних втрат та передбачуваними, але небажаними явищами і явищами, яких не можна уникнути.
Це вимагає відшкодування завданих збитків з метою забезпечення безперебійного і стабільного процесу суспільного відтворення. Оскільки суспільство завжди було змушене вживати запобіжних заходів для забезпечення необхідних умов суспільного відтворення та відшкодування збитків, заподіяних непередбачуваними природними, підприємницькими, фінансовими і іншими ризиками, то виникає потреба у здійсненні страхового захисту шляхом утворення страхового фонду. Страховий захист зумовлюється такими явищами:а) можливістю впливу стихійного лиха або іншого прояву негативного впливу;
б) відображення втрат у натуральній формі або грошовій оцінці;
в) об’єктивна необхідність компенсації втрат;
г) проведення попереджувальних заходів з метою недопущення впливу стихійного лиха та прояву іншого негативного явища або пом’якшення їхньої негативної дії.
Страхування — це система економічних відносин, що включає створення спеціального страхового фонду та його розподіл і перерозподіл для подолання і відшкодування різного роду втрат, збитків, викликаних несприятливими подіями (страховими випадками такими, як стихійне лихо, аварії, нещасні випадки, невиконання зобов’язань збан- крутованими контрагентами тощо) шляхом виплати страхового відшкодування і страхової суми. Наведене визначення акцентує увагу на двох моментах: по-перше, цільове формування страхових фондів і їх використання зумовлює перерозподільні відносини між тими суб'єктами, що сплачували страхові внески, та тими, хто отримує відшкодування збитків і, по-друге, взаємовідносин окремих суб’єктів страхування із страховими компаніями відображає гарантування відшкодування втрат, збитків тощо.
Основними суб’єктами страхування є учасники договірних відносин щодо виконання страхових зобов’язань: страховик, страхувальник, застрахований і одержувач страхового відшкодування або набувач вигоди.
Страховик — юридична особа — спеціалізована страхова організація, що діє на підставі спеціального дозволу (ліцензії), за певну винагороду (страхову премію) здійснює страхування і бере на себе зобов'язання відшкодування збитків страхувальникові (чи іншим особам) або виплати страхової суми у разі настання страхового випадку. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. За предметом діяльності (фінансовими ресурсами) страховик є фінансовою інституцією.
Страхувальник — юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.
Застрахований — юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування у разі настання страхового випадку. Крім того, у страхуванні може виділятись такий суб'єкт, як набувач вигоди - особа, призначена для одержання страхового відшкодування. Останнє може мати місце у разі, коли його не може отримати застрахований, та інших випадках, передбачених угодою.
Страхові операції можуть здійснюватися за посередництвом таких учасників страхового ринку: страхових агентів і страхових брокерів - прямих посередників та актуаріїв, аварійних комісарів, сюрвейє- рів, аджастерів та інших учасників - непрямих посередників.
Страховий агент - фізична або юридична особа, що діє від імені та за дорученням страховика відповідно до наданих їй повноважень. Він виконує частину страхової діяльності страховика (укладає договори майнового та особистого страхування, одержує страхові платежі, виконує роботу, пов’язану з виплатами страхових сум і страхового відшкодування у разі страхового випадку тощо).
Страховий брокер - юридична або фізична особа, яка здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку на засадах підприємницької діяльності від свого імені та на підставі доручень страхувальника чи страховика.
Аварійний комісар - представник страховика, який за погодженням із страховиком встановлює причину, характер та обсяги втрат і видає аварійний сертифікат, тобто оформляє аварійні збитки.
Актуарій - працівник страхової компанії, який за допомогою теорії актуарних[29] розрахунків, оцінює страховий ризик і розраховує страхові внески, премії.
Сюрвеєр - агент чи експерт, який здійснює огляд застрахованого майна і дає висновок щодо його стану, розміру пошкодження в разі страхового випадку (аварії тощо).
Аджастер - фізична або юридична особа, що представляє інтереси страхової компанії у вирішенні питань із врегулювання заявлених претензій страхувальника у зв’язку зі страховим випадком.
Відносини страхування є досить різноманітними. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який одночасно є і застрахованим. Тристоронні відносини виникають між страховиком, страхувальником і застрахованим.
У ряді випадків страхові відносини можуть будуватися за участю декількох страховиків. Останнє ґрунтується на двох формах страхових відносин: співстрахування і перестрахування. Співстрахування являє собою розміщення одного ризику окремими частками одночасно у кількох страховиків. Перестрахування являє собою передачу договору страхування іншому страховику У цих відносинах виділяються два суб'єкти страхування: перестрахувальник і перестраховик. Перестрахувальник (цедент) - це страховик, що страхує ризик виконання своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестрахови- ка). Перестраховик — це страховик, який приймає договір страхування і відповідні зобов'язання з нього.
Страхування як одна із форм фінансових відносин належить до фінансів за таких причин: по-перше, формування страхових фондів має цільовий характер, по-друге, формування фінансових ресурсів здійснюється на основі перерозподілу фінансових ресурсів суб’єктів страхування і, по-третє, джерелом формування страхових фондів служить перерозподіл ВВП.
Суть системи страхування проявляється у його функціях. Страхування виконує ризикову, попереджувальну, нагромаджувальну (зберігаючу) та контрольну функції. Ризикова функція страхування характеризується перерозподілом фінансових ресурсів між учасниками страхування у разі страхового випадку. Попереджувальна функція страхування зумовлена виділенням у страховому фонді окремого фон- ду для здійснення превентивних заходів. Саме фінансування діяльності страховика з проведення попереджувальних заходів забезпечує зменшення страхового ризику. Нагромаджувальна (зберігаюча) функція страхування полягає в тому, що нагромадження властиве окремим видам страхування життя, коли за договором страхування на життя заощаджені грошові кошти служать засобом забезпечення захисту сімейного достатку. Збереження характерне для суб’єктів колективного формування страхових фондів, оскільки зменшується обсяг фінансових ресурсів, які відволікаються із сфери виробничої діяльності. Контрольна функція страхування випливає із необхідності цільового використання страхового фонду і виявляється у фінансовому контролі за дотриманням законодавчих і договірних умов проведення страхових операцій
13.2.