Класифікація сфер і ланок фінансової системи та їх характеристика

Фінансова система України об’єднує окремі сфери і ланки фінансових відносин і фінансових установ, створюючи відповідну цілісність. Економістами розглядаються різні ознаки класифікації сфер і ланок фінансової системи, зокрема:

- за характером відображення відносин власності і особливостями функціонування: державні фінанси, фінанси суб’єктів господарювання недержавної форми власності, міжнародні фінанси, фінансовий ринок, фінанси домогосподарств;

- залежно від рівня економічної системи, на якому відбувається формування фінансових ресурсів держави: централізовані і децентралізовані фінанси;

- залежно від характеру формування і використання фінансових ресурсів: фінанси сфери матеріального виробництва і фінанси невиробничої сфери.

Структурні підрозділи фінансової системи, що класифікуються за характером відображення відносин власності і особливостями функціонування, включають окремі ланки (рис. 3.1). Зокрема, сфера державних фінансів включає такі ланки:

а) державний і місцевий бюджети;

б) фінанси комерційних і некомерційних суб’єктів господарювання державної і комунальної форми власності;

в) централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення;

г) державний кредит;

ґ) державне страхування.

Рис. 3.1. Структура фінансової системи України за характером відображення відносин власності і особливостями функціонування

У сфері державних фінансів провідну роль відіграють бюджети. Їх сукупність утворює бюджетну систему. До неї входять:

- Державний бюджет України;

- місцеві бюджети: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, районні бюджети, бюджети районів у містах, міські бюджети, бюджети міст Києва та Севастополя, бюджети міст республіканського (АРК) і обласного значення, бюджети міст районного значення, селищні і сільські бюджети тощо).

Усього в Україні нараховується понад 11500 бюджетів. З їх допомогою перерозподіляється майже половина валового внутрішнього продукту України. Головним джерелом доходів бюджетів є податки і обов’язкові збори та неподаткові надходження (доходи від зовнішньоекономічної діяльності, доходи від виморочного і конфіскованого майна та контрабанди, штрафи та інші доходи).

Бюджетні кошти використовуються на соціальний захист населення, розвиток народного господарства, соціально-культурні заходи, оборону країни, управління, створення державного резерву та інші цілі.

Централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення являють собою грошові кошти, що мають цільове призначення і перебувають у розпорядженні центральних і місцевих органів влади. До них належать: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовлені народженням і похованням, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань, Фонд соціального захисту інвалідів, Державний інноваційний фонд, Фонд охорони навколишнього середовища, позабюджетні фонди місцевих рад та інші фонди.

Фінанси комерційних підприємств державної і комунальної форми власності служать основою формування фінансових ресурсів держави. Їх основною особливістю є діяльність на засадах комерційного розрахунку. Він передбачає відшкодування всіх витрат за рахунок власних коштів та надходжень від операційної, фінансової, інвестиційної та іншої діяльності для забезпечення розвитку і розширення виробництва та отримання прибутку. Такі господарські суб’єкти працюють головним чином у сфері матеріального виробництва і торгівлі. Водночас у сучасних умовах господарювання окремі некомерційні суб’єкти ринку організовують свою діяльність на засадах комерційного розрахунку. Це, зокрема лікувальні, навчальні, видавничі та інші заклади.

Суб’єкти господарювання комерційного характеру діяльності виступають основними платниками податків і платежів до Державного бюджету та внесків і відрахувань до державних цільових фондів.

Фінанси некомерційних підприємств, громадських організацій і доброчинних фондів обслуговують інфраструктуру невиробничого характеру. До некомерційних підприємств належать установи, які виконують роботи безкоштовно або за невелику плату, яка не відшкодовує їх витрат. Це, здебільшого, лікарні, школи, дитячі дошкільні заклади, музеї, бібліотеки тощо. Головним джерелом їх фінансування є бюджетні кошти. Тому їх називають бюджетними.

Громадські організації і доброчинні фонди. До них належать добровільні об’єднання громадян за професіями та інтересами. Для них характерним є відсутність комерційної діяльності та відсутність державного фінансування. Головними джерелами їх доходів є вступні і членські внески, добровільні і спонсорські пожертвування. Громадські організації не можуть займатися комерційною діяльністю, але вони можуть мати у власності комерційні підприємницькі структури, які спрямовують частину своїх доходів на утримання таких організацій. Найпопулярнішими і найбільш масовими серед громадських організацій є політичні партії, профспілки, товариства діячів мистецтв, спортивні та інші організації.

Державний кредит. Існування державного кредиту зумовлене постійною невідповідністю витрат і доходів Державного бюджету. Тому держава виступає як позичальник коштів у фізичних і юридичних осіб. Найважливішими формами державного кредиту є державні позики. Вони можуть супроводжуватися випуском державних облігацій, казначейських зобов’язань та інших цінних паперів і їх розміщенням серед фізичних та юридичних осіб.

Державний кредит виступає у внутрішній і зовнішній формах.

Наявність державного кредиту веде до державного боргу та вимагає додаткових витрат суспільства на його обслуговування.

Державне страхування пов’язане з використанням страхового фонду, який створюється за рахунок страхових платежів господарських об’єктів. Кошти цього фонду використовуються на відновлення витрат та попередження стихійних лих і нещасних випадків.

2. Фінанси суб’єктів господарювання недержавної форми власності.

Фінанси комерційних суб’єктів господарювання недержавної форми власності поділяються за галузями діяльності: фінанси промисловості, транспорту, будівництва, зв’язку та інші.

До неприбуткових суб’єктів господарювання недержавної форми власності належать громадські і благодійні організації та інші громадські фонди. Основним джерелом фінансових ресурсів при створенні цих організацій і фондів є вступні та членські внески засновників та добровільні внески підприємств, організацій, установ і окремих громадян. У процесі функціонування ці організації і фонди можуть отримувати кошти за рахунок прибутку від виробничо-господарської діяльності створених ними підприємств, доходів від депозитних вкладів та проведення платних заходів, що здійснюються на їхню користь (лотереї, концерти, аукціони, виставки-продажі тощо).

Усі надходження включаються до доходів фінансового плану. Вони спрямовуються на фінансування витрат, пов’язаних з основною діяльністю, утриманням приміщень, оплатою праці співробітників, інших адміністративно-господарських витрат. Не звільнені від оподаткування неприбуткові організації й фонди сплачують податки на загальних умовах.

3. Міжнародні фінанси. Світові фінансові відносини реалізуються у двох взаємодоповнюючих формах: національно-державні та міжнародні фінанси. Первинною формою виступають національно- державні фінанси. Але міжнародні фінанси розглядаються як більш досконала форма фінансових відносин.

Міжнародні фінанси відображають економічні відносини держав щодо формування фондів фінансових ресурсів.

В основі забезпечення фінансовими ресурсами функціонування міжнародних фінансових відносин виступають національно-державні фінанси. Вони служать базою для функціонування міжнародних фінансів. Політичні й економічні відносини зумовлюють підпорядкованість національно-державних фінансів міжнародним у виконанні договірних зобов’ язань. На відміну від національно-державних фінансів, функціонування міжнародних фінансів пов’язане з певним часовим розривом між потоками активів у формі матеріальних й нематеріальних благ та потоками фінансових ресурсів.

Міжнародні фінанси відбивають економічні відносини, що виникають у результаті формування фінансових ресурсів та їх розміщення й використання на заходи, які відбуваються на світовому чи міждержавному рівнях.

Формування і використання фінансових ресурсів міжнародними суб’єктами зумовлюють особливості фінансових відносин таких сфер функціонування фінансів:

а) формування і використання фінансових ресурсів національно- державними суб’єктами господарювання, зумовлена зовнішньоекономічною діяльністю. Фінансові ресурси цих суб’єктів у першочерговому порядку спрямовуються на забезпечення їх діяльності;

б) забезпечення фінансовими ресурсами діяльності між народних інституцій на основі укладених угод (Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, група Світового банку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку тощо);

в) формування і використання фінансових ресурсів з метою наднаціонального регулювання господарських процесів у світовому масштабі (ООН, Європейський союз ).

Особливості формування і використання фінансових ресурсів міжнародними суб’єктами пов’язані з функціонуванням таких сфер фінансових відносин міжнародних фінансів:

а) фінанси національно-державних суб’єктів господарювання зовнішньоекономічної діяльності;

б) фінанси міжнародних фінансових інституцій та організацій;

в) фінанси наддержавної економічної діяльності.

Функціонування міжнародних фінансів зумовлене глобалізацією економічних зв’язків, посиленням інтеграційних процесів в економіці, політиці і соціальній сферах. Вони визначають напрями й пріоритети сучасного етапу інтернаціоналізації господарської діяльності, впливають на формування принципів податкової й бюджетної політики та на стратегічні фінансові інтереси всіх країн і певних регіонів. Міжнародні фінанси становлять невід’ємну частину фінансів кожної держави.

4. Фінансовий ринок як засіб перерозподілу фінансових ресурсів між суб’єктами господарювання, між ними і державою, між державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу і окремими міжнародними фінансовими організаціями за видами застосування фінансових активів поділяється на валютний ринок, ринок кредитів, цінних паперів і фінансових послуг. Кожен з цих ринків відображає окремий бік перерозподілу фінансових ресурсів на умовах платності.

5. Фінанси домогосподарств. Вони виступають засобом створення і використання фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом фінансових ресурсів домогосподарств служить заробітна плата, доходи від продажу власного капіталу, доходи від реалізації продукції підсобних господарств, доходи від здачі майна в оренду, відсотки на грошовий капітал, доходи на вклади у цінні папери тощо.

Витрати фінансових ресурсів домогосподарств зумовлені задоволенням власних потреб та накопиченнями, необхідними для здійснення інших заходів.

Друга ознака класифікації сфер і ланок фінансової системи залежно від рівня економічної системи, на якому відбувається формування фінансових ресурсів включає централізовані і децентралізовані фінанси. Централізовані фінанси належать до сфери державних фінансів. Їх функціонування спрямовується на задоволення загальнодержавних потреб. Інші ланки фінансової системи спрямовують свою діяльність на отримання оптимальних розмірів фінансових ресурсів. Передбачену чинними законами частину своїх доходів вони спрямовують до Державного бюджету і позабюджетних фондів цільового призначення, а інша частина залишається для забезпечення їх фінансово-господарської діяльності.

Класифікація елементів фінансової системи за характером формуванням і використанням фінансових ресурсів включає фінанси матеріального виробництва і фінанси невиробничої сфери. Фінанси матеріального виробництва обслуговують процес взаємодії економічних факторів, спрямованих на створення матеріальних благ, необхідних для існування й розвитку суспільства. Відносини виробництва нерозривно поєднані з відносинами споживання та здійснюються через відносини розподілу і обміну. Залежно від форми власності фінанси виробничої сфери поділяються на державні, акціонерні, індивідуальні, орендні, спільні тощо. А залежно від виду діяльності - фінанси промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту тощо.

Сукупність галузей, що перебувають за межами матеріального виробництва, називаються невиробничою сферою. Вони включають освіту, охорону здоров’я, культурне і побутове обслуговування, державне управління, оборону країни. Їх називають невиробничою сферою тому, що тут створюються нематеріальні блага і послуги.

Економічні взаємовідносини галузей невиробничої сфери із споживачами, що безпосередньо впливають на організацію фінансів, відрізняються від взаємовідносин виробничої сфери із споживачами матеріальних благ за такими особливостями:

а) взаємовідносини галузей невиробничої сфери із споживачами є прямими, тобто між ними немає стадії обміну;

б) продукція невиробничої сфери не підлягає нагромадженню. Вона реалізується в міру її створення.

Функціонування фінансів невиробничої сфери характеризується особливостями формування і використання фінансових ресурсів. Зокрема, поряд з власними джерелами використовується бюджетне фінансування.

Кожна ланка фінансової системи самостійно підтримує економічні зв’язки з іншими ланками і, в першу чергу, з державними фінансами по лінії платежів і відповідних внесків та по лінії отримання відповідних ресурсів.

Завдання для самоконтролю

1. Дайте обґрунтування економічного змісту фінансової системи. Охарактеризуйте сфери і ланки фінансової системи.

2. Сформулюйте ознаки функціонування окремих підрозділів фінансової системи. Охарактеризуйте принципи побудови фінансової системи.

3. Дайте характеристику ознак класифікації фінансової системи.

4. Обґрунтуйте структурні підрозділи фінансової системи за характером відображення відносин власності.

5. Охарактеризуйте структурні підрозділи сфери державних фінансів.

6. Дайте характеристику структурних підрозділів фінансів суб’єктів господарювання недержавної форми власності.

7. Обґрунтуйте особливості організації міжнародних фінансів.

8. Охарактеризуйте фінансовий ринок і фінанси домогоспо- дарств.