Класифікація фінансового контролю

Важливим аспектом організації фінансового контролю є наділення державних та управлінських органів контрольними функціями. Залежно від адміністративного підпорядкування та характеру відображення і реалізації результатів перевірки фінансовий контроль поділяється на такі види:

- державний;

- аудиторський;

- внутрішньогосподарський;

- громадський.

Спільне у здійсненні наведених видів фінансового контролю є збереження власності, забезпечення законності використання грошових коштів з дотриманням вимог фінансово-бюджетної дисципліни, виконання законів і постанов відповідних державних органів. Відмінності між видами контролю проявляються у правовій регламентації їх діяльності, межах контрольної активності та засобах впливу на контрольний об’єкт. Усі види контролю не вступають у протиріччя один з одним. Їх органічний взаємозв’язок проявляється у доповненні контрольної діяльності один одного. Державний фінансовий контроль передбачає окремі функції громадського контролю та аудиту.

Державний фінансовий контроль є окремою відносно самостійною складовою загальної системи державного контролю і здійснюється в результаті практичного використання державою контрольної функції фінансів. Об’єктом державного фінансового контролю є розподільні і перерозподільні процеси з формування й використання фінансових ресурсів в усіх рівнях і складових економіки України.

Державний фінансовий контроль поділяється на загальнодержавний (позавідомчий) та відомчий.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державний митний контроль, місцеві державні адміністрації та інші державні служби. Органи державної влади (Верховна Рада України, Президент) здійснюють фінансовий контроль у процесі розгляду і затвердження бюджетів та звітів про їх виконання.

Особливе місце в системі загальнодержавного контролю належить Міністерству фінансів України та його органам на місцях. Вони мають право проводити документальні ревізії та обстеження фінансової діяльності суб’єктів господарювання, документальні перевірки їх податкових звітів на основі первинних документів. В процесі перевірок вони можуть вимагати від суб’єктів господарювання для пред’явлення наявні грошові кошти, цінні папери, бухгалтерські книги, звіти, рахунки тощо.

Відомчий фінансовий контроль застосовується лише щодо підвідомчих економічних суб’єктів та проводиться контрольно- ревізійними службами міністерств і відомств. В останні роки у зв’язку з ліквідацією окремих міністерств та виникненням нових форм власності обсяг відомчого фінансового контролю значно скоротився.

Аудиторський фінансовий контроль являє собою перевірку офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання з метою визначення достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству їх звітності та обліку. Аудиторський контроль забезпечує можливість отримання інформації про реальний фінансовий стан суб’єкта господарювання. Він ґрунтується на таких принципах, як незалежність, об’єктивність, компетентність та конфіденційність.

Незалежність аудиторської перевірки базується на відсутності матеріальної зацікавленості в результатах діяльності суб’єкта, що перевіряється. Аудитор виконує свою роботу, спираючись виключно на нормативно-правові акти.

Об’єктивність аудиторської перевірки означає неупередженість аудитора при дослідженні питань, передбачених замовленням.

Компетентність передбачає високий рівень професійності в процесі виконання перевірки згідно з замовленням та досконале володіння методами проведення аудиту.

Конфіденційність означає збереження таємниці інформації, яка надана замовником для проведення перевірки та нерозголошення результатів перевірки без згоди замовника.

У проведенні аудиторського контролю розрізняють зовнішній та внутрішній аудит. Зовнішній аудит як незалежний фінансовий контроль, здійснюється на договірній основі спеціалізованими аудиторськими фірмами, переважно з ініціативи суб’єктів господарювання та у випадках, передбачених чинним законодавством. Внутрішній аудит є однією з форм внутрішнього фінансового контролю. Його здійснюють призначені адміністрацією внутрішні аудитори з метою інформування керівництва господарського суб’єкта чи засновників про ефективність фінансової діяльності в цілому або окремих її сторін.

Внутрігосподарський фінансовий контроль спрямований на перевірку виконання усіх управлінських рішень з метою реалізації стратегічних завдань та запобігання кризових ситуацій, які можуть призвести до банкрутства. Він здійснюється адміністрацією суб’єктів господарювання, їх фінансовими службами, внутрішнім аудитом, відповідальними працівниками, ревізійними комісіями тощо.

Громадський фінансовий контроль здійснюють громадські організації, партії, рухи, профспілки. Він може бути зовнішнім та внутрішнім.

Зовнішнім вважається контроль, якщо перевірку здійснюють громадські організації вищих чи інших органів. Внутрішнім вважається фінансовий контроль, якщо перевірку здійснюють громадські організації даного суб’єкта господарювання.

Залежно від стадії діяльності контрольного об’єкта фінансовий контроль буває попереднім, поточним і наступним (подальшим).

Попередній фінансовий контроль передує операціям з грошовими коштами та матеріальними цінностями. Він здійснюється державними органами в процесі розгляду проектів фінансових планів суб’єкта господарювання, грошових документів, заявок тощо. У ряді випадків попередній фінансовий контроль проводять вищі організації щодо підпорядкованих.

Поточний фінансовий контроль здійснюється у процесі проведення фінансових операцій, перерахування грошових коштів, формуванні фондів та інших випадках.

Наступний фінансовий контроль проводиться після завершення операцій, виконання робіт чи отримання доходів. З його допомогою провіряється економічна необхідність і доцільність проведення операцій та законність використання грошових коштів.

14.3.