Класифікація державного кредиту
Державний кредит, як правило, виступає у грошовій формі. Але в умовах розкладання грошової системи він може мати і товарну форму.
Грошовий державний кредит виступає у формі заощаджень та державних позик.
Заощадження належать до державного кредиту у тому випадку, якщо заощаджені кошти спрямовуються до Державного бюджету. Але ощадні банки, незалежно від форми власності, функціонують на комерційному розрахунку. Тому за мобілізовані кошти заощаджень формують кредитні ресурси, які надаються позичальникам за певну плату. Частина цих коштів може бути спрямована на придбання державних цінних паперів, які в такому випадку належать до державного кредиту.
Найпоширенішою формою державного кредиту є позики. За допомогою мобілізації тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб здійснюється фінансування потреб держави. Державні позики класифікуються за такими ознаками:
а) залежно від правового оформлення державні позики можуть оформлятися на підставі угоди (безоблігаційні) та забезпечені випуском цінних паперів (облігаційні). Угодами оформляються кредити від урядів інших країн та міжнародних фінансових і інших організацій. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку.
Держава випускає і розповсюджує цінні папери, як правило, облігації. Облігація виступає символом державного боргового зобов’язання і надає право її власникові після закінчення певного терміну одержати суму боргу та відсотки. Продаючи облігації, держава зобов’язується повернути суму боргу у визначений термін із відсотками або виплачувати відсотки протягом установленого терміну користування позичковими грошовими коштами, а після закінчення цього терміну повернути суму боргу. Облігації мають номінальну вартість, за якою вони продаються й погашаються. Виходячи з номінальної вартості облігацій, виплачуються відсотки;
б) за правом емісії розрізняють державні й місцеві позики.
Державні позики можуть випускатися центральним урядом. Надходження від них спрямовуються до Державного бюджету. Місцеві позики випускаються місцевими органами управління і надходження від них спрямовуються до відповідних місцевих бюджетів;в) залежно від термінів погашення позики розрізняють короткострокові (до одного року), середньострокові ( від 1 до 5 років) та довгострокові (понад 5 років) боргові зобов’язання;
г) залежно від місця залучення грошових коштів та їх розміщення позики поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні позики здійснюються шляхом укладення угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, які розміщуються на внутрішньому ринку. Зовнішні запозичення здійснюються шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.
Зовнішні державні позики можуть надаватися у грошовій або товарній формах. Грошові кредити можуть надходити від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн та міжнародних організацій і фінансових інституцій здебільшого у валюті країни-кредитора або у ві- льноконвертованій валюті.
Зовнішні позики надаються на умовах повернення, строковості та платності. Обсяг отриманих зовнішніх кредитів і нарахованих відсотків включається до державного боргу.
У сучасних умовах кредиторами держави можуть виступати міжнародні фінансові організації: Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку та інші організації і банки. Кредити міжнародних фінансових організацій служать формою функціонування іноземного капіталу у країнах-позичаль- никах. Для цих країн сума зовнішніх державних кредитів та сума не- сплачених за ними відсотків становить державний борг;
ґ) залежно від способу виплати доходу позики поділяються на відсоткові, виграшні та дисконтні.
За відсотковими позиками дохід виплачується у формі відсотка від номінальної вартості облігацій. При цьому відсоткова ставка може встановлюватися і твердо фіксована на весь період позики, і плаваюча, що змінюється залежно від ринкової ситуації та інших чинників.
При виграшних позиках весь дохід виплачується у формі виграшу. Дохід виплачується не за всіма облігаціями, а лише за тими, на які випав виграш (на підставі проведення тиражів виграшів). Дисконтні позики характерні тим, що державні цінні папери купуються з певною скидкою, а погашаються за номінальною вартістю. Зазначена різниця служить базою для формування доходів кредитора;д) залежно від забезпеченості державні позики поділяються на заставні та беззаставні. Заставні позики грунтуються на одному з основних принципів кредитування - забезпеченості кредитів. Вони забезпечуються державним майном або конкретними доходами Беззаставні не мають конкретного матеріального забезпечення. Їх надійність гарантується авторитетом держави та її статусом у світовому співтоваристві.
Класифікація державного кредиту подається на рис. 12.1.
Погашення державних кредитів може здійснюватися за рахунок таких джерел:
а) доходи від інвестування коштів кредиту у високоефективні проекти;
б) додаткові надходження від податків;
в) економія коштів від зменшення державних видатків;
г) емісія грошей;
г) залучення нових кредитів (рефінансування боргу).
Для кожної країни зовнішні і внутрішні боргові зобов’язання досить актуальні. На обслуговування боргів відволікаються значні фінансові ресурси, збільшується навантаження на бюджет держави, що призводить до посилення інфляційних процесів.
12.3.