Економічний зміст фінансової політики та її характеристика
Характер діяльності сфер і ланок фінансової системи спрямований на вирішення завдань, поставлених перед суспільством на даному етапі його розвитку. Цим завданням підпорядковується функціонування всієї фінансової системи з організації фінансових відносин у суспільстві.
Основу формування фінансової політики становить визначення завдань і цілей певного етапу соціально-економічного розвитку суспільства та пошук оптимальної моделі розподілу фінансових ресурсів для стимулювання матеріального виробництва й соціально-економічного розвитку суспільства та вибір найбільш прийнятних економічних відносин, що відображають рух вартості у грошовій формі. Економічний зміст фінансової політики полягає у виборі організаційних і методичних заходів формування й використання фінансових ресурсів згідно з вимогами економічних законів та цілями і завданнями розвитку суспільства. Фінансова політика виражає діяльність держави у формуванні фінансових відносин. Вона реалізується у розподільних процесах між державою та юридичними і фізичними особами. Специфіка фінансової політики проявляється у визначенні системи заходів впливу на діяльність господарських суб’єктів на основі утворення і використання фінансових ресурсів.Фінансова політика являє собою діяльність органів державної влади і державного управління з визначення засад довготермінового й короткотермінового економічного впливу на формування оптимального обсягу фінансових ресурсів, їх найефективнішого розподілу й використання в інтересах соціально-економічного розвитку суспільства.
Фінансова політика є складовою частиною економічної політики держави. Її реалізація відбувається у процесі фінансового прогнозування й планування, фінансового управління і фінансового контролю.
Суб’єктом реалізації фінансової політики є фінансові органи і установи. Об’єктом фінансової політики є процес формування фінансових ресурсів, їх розміщення і використання.
Засобом реалізації фінансової політики служить фінансовий механізм.Фінансова політика відбиває суб’єктивний характер функціонування фінансів. Механізм функціонування фінансів, організація фінансових відносин та процес формування і використання фінансових ресурсів відбуваються не механічно самі по собі: їх організовують відповідні суб’єкти, що керуються чинниками політичного, економічного, соціального й екологічного характеру. Фінансова політика спрямовує організацію фінансових відносин на поєднання різноманітних власних і загальносуспільних інтересів, які відбивають інтереси окремих партій і владних структур суспільства, інтереси центральних та місцевих органів влади й управління, інтересів різних верств населення держави.
Суб’єктом розробки фінансової політики є держава в особі найвищих органів влади і управління та центральних фінансових органів, якими є Міністерство фінансів та Національний банк України. Вищі органи влади (Верховна Рада України та Президент) визначають основні напрями вирішення завдань соціального й економічного розвитку держави стратегічного характеру, а розробку конкретних заходів і реалізації фінансової політики тактичного спрямування здійснюють здебільшого Міністерство фінансів України та Центральний банк.
Реалізація основної мети фінансової політики - забезпечення необхідними фінансовими ресурсами соціально-економічного розвитку суспільства - досягається її кількісними і якісними характеристиками.
Кількісний бік фінансової політики визначається обсягами фінансових ресурсів, які можуть бути спрямовані на задоволення суспільних потреб.
Якісний бік фінансової політики проявляється за такими характеристиками:
а) визначенням форм і методів мобілізації фінансових ресурсів. Вони можуть бути обов’язковими і добровільними. Обов’язкові платежі мобілізуються податковим методом у формі прямих і непрямих податків, а добровільні внески можуть мобілізуватися у формі різноманітних ігрових надходжень (“Перший мільйон”, “Поле чудес”, Лото ’’Забава” тощо), доходів від державного майна, державного кредиту у формі казначейських зобов’язань, облігацій тощо;
б) спрямуванням розподілу фінансових ресурсів між суб’єктами суспільства.
Основна частина розподілу здійснюється за принципом “за працею”, друга частина розподілу відбувається між підприємствами і установами за потребами у межах наявності фінансових ресурсів, третя частина розподіляється за необхідністю, що зумовлюється особливими умовами та випадками (зона стихійного лиха, епідемічний осередок тощо);в) визначенням оптимальної структури доходів і видатків Державного бюджету. В доходах зведеного бюджету переважають податкові доходи. За планом на 2005 рік вони складають до 71,5%, неподаткові доходи - 25,8% та інші - 2,7%. Більшу половину видатків Державного бюджету становлять витрати на соціально-культурні заходи. Значна частина витрат зумовлюється необхідністю виконання державою своїх функціональних обов’язків.
Залежно від періоду, на який розроблена фінансова політика, вона поділяється на:
а) фінансову стратегію, яка являє собою основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу. Вона проявляється в перспективних планах;
б) фінансову тактику, що характеризує спрямування фінансових відносин на вирішення конкретних завдань певного розвитку суспільства, надання чи скорочення пільг, сприяння чи стримування розвитку окремих видів діяльності.
Залежно від завдань, які поставлені перед фінансовою політикою, остання поділяється на такі види:
а) політика стабілізації;
б) політика економічного зростання;
в) політика стимулювання ділової активності.
За характером реалізації фінансова політика може бути:
а) дискреційною (захисною);
б) недискреційною.
Ефективність фінансової політики значною мірою залежить від обсягу мобілізації фінансових ресурсів та тієї їх частки, яка необхідна для забезпечення визначеного рівня задоволення потреб суспільства.
4.2.