Запальні захворювання

Найбільшу питому вагу мають запальні захворювання — кон’юнктивіти (conjunctivitis). Серед загальної кількості хворих із запальними захворюваннями очей 66,7 % становлять хворі з кон’юнктивітами (Ю.Ф.

K л a c и ф і к а ц і я. Виділяють такі види кон’юнктивітів:

I. Залежно від перебігузахворювання:

1. Гострий.

2. Підгострий.

3. Хронічний.

II. За походженням:

1. Кон’юнктивіти екзогенного походження:

а) інфекційний:

• бактерійний (мікробний):

- гонококовий;

- стафілококовий;

- диплобацилярний;

- дифтерійний;

• спричинений вірусом:

- простого герпесу;

- оперізувального герпесу;

- кору;

- червоної висипки;

- віспи натуральної;

- аденовірусом;

- пікорнавірусом;

• грибковий;

• паразитарний;

• хламідійний:

- трахома;

- паратрахома;

б) алергійний:

- весняний;

- пилковий;

- фліктенульозний;

в) кон’юнктивіт, зумовлений впливом хімічних і фізичних чинників.

2. Кон’юнктивіти ендогенного походження:

а) на тлі загальних захворювань:

• обмінний;

• інфекційно-токсичний;

• ендокринний;

• на тлі фокальної (вогнищевої) інфекції;

б) алергійний (лікарський);

в) автоімунний.

Гострий кон’юнктивіт

Гострі кон’юнктивіти посідають значне місце серед запальних процесів. Ha амбулаторному прийомі на їхню частку припадає до 30 % відвідувань.

Частота гострих кон’юнктивітів залежить від сезонності, а етіологію часто визначають клімато-географічні зони. Найвищу захворюваність на бактерійні й вірусні кон’юнктивіти спостерігають восени й узимку, а на алергійні — навесні й улітку. У зонах холодного й помірного клімату частіше трапляється пневмококовий кон’юнктивіт, а в зонах із жарким кліматом — гострий епідемічний кон’юнктивіт Koxa—Вікса. Упродовж останнього десятиліття повсюди з однаковою частотою діагностують гострий бактерійний кон’юнктивіт стафілококової етіології.

Гострий інфекційний кон’юнктивіт, як правило, спочатку уражує одне око, а пізніше до процесу залучається інше.

Етіологія. Захворюванню можуть передувати потрапляння стороннього предмета в око, переохолодження, утома, захворювання ротової порожнини, носової частини горла, контактування з пацієнтами із подібним захворюванням та ін. Кон’юнктивіт може бути наслідком блефариту, запальних захворювань сльозового апарату, рогівки.

Мал. 6.1. Гострий кон’юнктивіт. Хемоз кон’юнктиви

Клінічна картина. Основна клінічна ознака — почервоніння (гіперемія) кон’юнктиви (hyperaemia conjunctivae). Для кон’юнктивіту будь-якої етіології характерний певний симптомокомплекс: набряк повік, світлобоязнь, відчуття стороннього предмета, іноді біль в оці, печіння, свербіж, рясні слизисто-гнійні виділення із кон’юнктивального мішка (мал. 6.1).

Розрізняють такі види запальної ін’єкції очного яблука (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Характерні ознаки кон’юнкгивальної (поверхневої) і перикорнеальної (глибокої) ін’єкції очного яблука

Кон’юнктивальну ін’єкцію спричиняє розширення поверхневих судин кон’юнктиви; вона характеризується яскраво-червоним забарвленням кон’юнктиви повік і перехідної складки й зменшується в напрямку до рогівки (мал.

Перикорнеальна ін’єкція виникає при розширенні глибоких судин кон’юнктиви (крайової петлистої сітки), найбільше виражена навколо рогівки й зменшується у напрямку до склепіння. Перикорнеальна ін’єкція має фіолетовий відтінок, тому що судини лежать в епісклері й просвічуються через кон’юнктиву (мал. 6.2, б).

a 6 в

Man. 6.2. Види запальної ін’єкції: а — кон’юнктивальна; 6 — перикорнеальна;

в — змішана

Змішана ін’єкція характеризується одночасною появою кон’юнктивальної і перикорнеальної ін’єкції (мал. 6.2, e).

До клінічних особливостей гострого інфекційного кон’юнктивіту належать наявність кон’юнктивальної ін’єкції, крововиливів у кон’юнктиву повіки, набряк, шорсткість, поява сосочків і фолікулів у кон’юнктиві, наявність слизистих або слизисто-гнійних виділень із кон’юнктивального мішка. Набряк кон’юнктиви може сягати значного ступеня, аж до защемлення в очній щілині при змиканні повік (хемоз кон’юнктиви).

Д і а г н о c т и к а. Застосовують такі методи лабораторної діагностики:

1. Посів виділень із кон’юнктивального мішка й антибіотикограма.

2. Цитологічний метод — бактеріоскопія мазків, забарвлених за Романов- ським—Гімзою і Грамом.

3. Імуноферментний, імунофлюоресцентний тест, полімеразна ланцюгова реакція.

4. Культуральний метод.

5. Серологічний метод та ін.

У c к л а д н e н н я.

Л ікуван н я. Основні принципи лікування кон'юнктивітів:

1. Промивання кон’юнктивального мішка розчинами антисептиків з метою механічного видалення виділень.

2. Пов’язку на очноямкову ділянку HE НАКЛАДАЮТЬ, оскільки вона порушує евакуацію вмісту з кон’юнктивального мішка й підвищує ризик ураження рогівки.

3. Дотримання правил особистої гігієни (миття рук, використання одноразових рушників і серветок).

Перша лікарська допомога:

1. Промивання дезінфекційним розчином (рожевий розчин калію перманганату або розчин фурациліну 1 : 5000).

2. Інстиляція 30 % розчину сульфацил-натрію й антибіотиків широкого спектра дії (0,25 % розчин левоміцетину, 0,3 % розчин гентаміцину, 0,3 % розчин окомістину, ципромед, вігамокс, офтаквікс).

3. Закладання 1 % мазі тетрацикліну.

Основні принципи місцевої терапії:

1. Специфічне лікування (протиінфекційне залежно від збудника).

2. Протизапальна терапія.

3. Призначення протиалергійних препаратів.

4. Призначення лікарських засобів, що поліпшують репарацію.

5. Сльозозамінна терапія.

Гострий епідемічний кон’юнктивіт (conjunctivitis catarrhalis acuta) найчастіше спричинює паличка Koxa—Вікса (Koch-VVeeks). Захворювання має епідемічний характер, нерідко заражаються цілі родини, групи людей. Зазначають сезонність захворювання (літньо-осінній період), що пов’язано з коливаннями температури навколишнього середовища й вологістю. Джерело зараження — хворі люди й бацилоносії.

Клінічна картина. Хворобауражуєобидваоказрізницеюв 1—2доби (інкубаційний період). Прокинувшись уранці, пацієнт не може розплющити очі через набряк повік, рясні гнійні виділення. Характерні змішана ін’єкція і наявність множинних дрібних крововиливів у кон’юнктиву очного яблука.

Лікування. Призначають лікарські засоби місцевої дії — антибакте- рійні (ломефлоксацин, офлоксацин, флоксал, уніфлокс, тетрациклін, тобрекс, ципрофлоксацин, ципромед, цилоксан); комбіновані (декса-гентаміцин, комбініл-дуо, тобрадекс, макситрол); лікарські засоби для поліпшення регенерації (таурин); протиалергійні препарати (аломід, опатанол, емадин, алергокром).

Бактерійні кон’юнктивіти

Стафілококовий кон’юнктивіт може бути як гострим, так і хронічним.

Клінічна картина гострого кон'юнктивіту характеризується швидким початком: уранці хворий не може розімкнути повіки через велику кількість засохлого слизу. Виділення із кон’юнктивального мішка слизисто-гнійні, стікають через край повіки. Вирізняється вираженою кон’юнктивальною ін’єкцією, набряком, розмитістю малюнка мейбомієвих залоз; кон’юнктива втрачає прозорість (мал. 6.3). Хворий скаржиться на свербіж, печіння, світлобоязнь, відчуття стороннього предмета в оці (табл. 6.2).

Примітка: «++» — виражена ознака; «+» — незначно виражена; «±» — іноді трапляється;

«-» — трапляється рідко або ніколи.

Л і к у в а н н я. Застосовують лікарські засоби місцевої дії: антибактерійні (флок-

Мал. 6.3. Бактерійний кон’юнктивіт

сал, тетрациклін, тобрамі- цин, ципромед, уніфлокс, ципрофлоксацин, офтаквікс, вігамокс); антисептичні (око- містин, сульфацил-натрій); комбіновані (тобрадекс, мак- ситрол, комбініл-дуо, декса- генгаміцин, декса-Пос).

Хронічний неспецифічний катаральний кон’юнктивіт розвивається повільно, перебігає з періодами ремісії.

E т і о л о г і я. Причинами хронічного кон’юнктивіту можуть бути хронічний блефарит, синдром сухого ока, хвороби сльозових шляхів, а також захворювання носової частини горла, отит, синусити тощо. Він може виникати в умовах забрудненого й запиленого повітря, під дією хімічних домішок або при напруженій зоровій роботі в осіб з далекозорістю або астигматизмом, при роботі в умовах поганого освітлення.

Клінічна картина. Хворі скаржаться на легке подразнення, печіння, відчуття «піску за повіками», швидку стомлюваність очей. Об’єктивно: кон’юнктива незначно гіперемована, пухка, шорсткувата, біля куточка очей — засохлі виділення.

У дитячому віці хронічний кон’юнктивіт зазвичай перебігає з утворенням численних фолікулів у нижній перехідній складці (фолікульоз).

Л і к у в а н н я. Хронічний кон’юнктивіт важко піддається лікуванню, нерідко рецидивує. Основний принцип лікування — усунення причини захворювання. Призначають лікарські засоби місцевої дії: антибактерійні (флоксал, ципромед, тобрекс, тобрекс 2X, цилоксан); комбіновані (тобрадекс, макситрол, комбініл- дуо); протиалергійні (аломід, опатанол, емадин, алергокром).

П p о ф і л а к т и к а включає своєчасне лікування блефариту, правильний підбір коригувальних окулярів.

Пневмококовий кон’юнктивіт спричинює пневмокок Френкеля— Вейксельбаума.

K л і н і ч н а к a p т и н а. Початок захворювання гострий. Об’єктивно: повіки набряклі, на кон’юнктиві й білковій оболонці — точкові крововиливи, значні гнійні виділення. Пневмококовий кон’юнктивіт часто супроводжується крайовою інфільтрацією рогівки. Для цього захворювання характерне утворення на кон’юнктиві плівок, що легко знімаються ватно-марлевим тампоном (мал. 6.4). Через наявність плівок його часто плутають із гонококовим кон’юнктивітом немовлят. Точний діагноз встановлюють за допомогою бактеріологічного дослідження.

Лікування місцеве: анти- бактерійні препарати у формі очних крапель (флоксал, тетрациклін, ципромед, еритроміцин, тобрекс, цилоксан, ципралем).

Мал. 6.4. Пневмококовий кон’юнктивіт (характерне формування плівок)

Гонококовий кон’юнктивіт спричинюють гонококи Нейссера. Потрапляючи на слизову оболонку, вони зумовлюють гіперак- тивний гнійний процес.

Клінічна картина. Об’єктивно: повіки набряклі, виділення рясні, гнійні. Кон’юнктива яскраво-червона, нерідко зазначають значний набряк кон’юнктиви білкової оболонки (хемоз). B 1/3 випадків розвивається кератит, аж до утворення виразки рогівки. Навіть не маючи лабораторного підтвердження, за підозри на цей вид кон’юнктивіту лікування починають негайно.

Л і к у в а н н я. Для профілактики гонобленореї новонародженим закапують 20 % розчин сульфацил-натрію (альбуцид). Місцева антибактерійна терапія: рясне промивання очей 2 % розчином борної кислоти, розчином калію перманганату (1 : 5000), розчином фурациліну, закапування очних крапель (флоксал, гентаміцин, тобрекс, ципромед, уніфлокс, цилоксан) 6—8 разів на добу, а також 30 % розчину альбуциду. Системне лікування полягає у призначенні пеніциліну внутрішньом’язово або хінолону по 1 таблетці 2 рази на добу.

Найтяжче перебігає гонококовий кон’юнктивіт немовлят. Зараження відбувається під час проходження пологовими шляхами матері, хворої на гонорею. Зазвичай розвивається на 2—5-й день після народження. Спостерігають виражений набряк повік та кон’юнктиви, її кровоточивість, рясні кров’янисто-гнійні виділення.

Лікування. Лікарські засоби місцевої дії: антибактерійні (гентаміцин, офлоксацин, флоксал, тетрациклін, тобрекс, ципрофлоксацин, ципромед, еритроміцин); комбіновані (декса-гентаміцин, тобрадекс, макситрол), а також системна терапія (антибактерійні препарати).

Дифтерійний кон’юнктивіт спричинює дифтерійна паличка. Запальний процес у кон’юнктиві рідко буває ізольованим, найчастіше він поєднується з дифтерією носа, зіва, гортані.

Клінічна картина характеризується різким набряком повік, рясними слизисто-гнійними виділеннями, появою на кон’юнктиві повіки брудно-сірих плівок, щільно спаяних з підлеглою тканиною. Після зняття плівок поверхня кровоточить. Із кон’юнктивального мішка виділяється каламутна рідина з пластівцями. 3 перших днів процес поширюється на рогівку (кератит, виразка рогівки). Після вщухання процесу на кон’юнктиві залишаються рубці; також можливе утворення спайок між кон’юнктивою повіки й кон’юнктивою очного яблука — симблефарон (symblepharon), порушення росту вій (трихіаз).

Лікування. Хворого ізолюють в інфекційне відділення і проводять лікування як при дифтерії. У першу чергу вводять протидифтерійну сироватку (6000—10000 AO). Призначають лікарські засоби місцевої дії: антибактерійні (еритроміцин), антисептичні (калію перманганат), комбіновані (тобрадекс, комбініл-дуо, макситрол), протиалергійні (лекролін, аломід, опатанол, алер- гокром, емадин). Системна терапія включає введення протидифтерійної сироватки, дезінтоксикаційних препаратів.

Кон’юнктивіт, спричинений диплобацилою Моракса—Аксенфельда, завжди двобічний, його перебіг підгострий або хронічний.

K л і н і ч н а к a p т и н а. Хворі скаржаться на свербіж, почервоніння у куточках очей. Характерна ознака — почервоніння країв повіки в зовнішньому і внутрішньому куті ока, тому його ще називають ангулярний кон’юнктивіт. Виділення із кон’юнктивального мішка незначні. Захворювання супроводжується загальними катаральними симптомами.

Лікування місцеве: антибактерійні лікарські засоби (ломефлоксацин (окацин), флоксал, уніфлокс, тетрациклін, тобрекс, ципромед, ципрофлокса- цин), антисептики (цинку сульфат), комбіновані лікарські засоби (комбініл-дуо, сульфат цинку/борна кислота, тобрадекс, макситрол); нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, уніклофен, дикло-Ф, індоколір).