Запальні захворювання
Запальні захворювання очної ямки належать до категорії тяжких патологій, що можуть призвести не лише до зміни зорових функцій, а й до смерті хворого.
E т i о л о r і я. Виникнення захворювань цієї групи спричинюють гнійні рнно- синусити (понад 60 % випадків).
Крім того, запальні захворювання очної ямки можуть розвиватися внаслідок гнійно-запальної патології щелепно-лицевої ділянки, загальних інфекційних захворювань (грип, скарлатина, сифіліс, туберкульоз), а також унаслідок оперативних втручань, травматичних ушкоджень і панофтальміту.До запальних захворювань очної ямки насамперед належать остеоперіостит, флегмона очної ямки, тромбоз печеристої пазухи, що пов'язані із захворюваннями ротової порожнини (періодонтит, прикореневі гранульоми, остеомієліт щелеп), флегмонами ft абсцесами ділянки обличчя і шиї, фурункулами й карбункулами обличчя та ін.
Остеоперіостит (periostitis) — запалення окістя і кісткових стінок очної ямки. Ступінь запалення може бути різним — від помірної запальної інфільтрації до утворення абсцесу.
Класифікація і клінічна картина. За локалізацією розрізняють передній і задній остеоперіостит, за характером процесу — простий і гнійний остеоперіостит.
Ilpoemmi остеоперіостит розвивається на тлі інфекційних захворювань (грип, кір, краснуха, туберкульоз, сифіліс та ін.). Характеризується відносно повільним наростанням симптомів: набряком, гіперемією, болем уділянці повік і краю очної ямки.
Лікування. У разі правильного лікування (застосування місцевої терапії — антибактеріпних (нігрофурал, тетрациклін, гобрекс, тобрекс 2X, цилоксан, хлорамфенікол, еритроміцин, флоксал, уніфлокс), антисептичних лікарських засобів (водню пероксид, метенамін), препаратів, що справляють репаратпвну дію (метплурацил, корнерегель), а також системної терапії антибактерійнпми, дезінтоксикаційнпмп лікарськими засобами) можливе повне одужання з незначним стовщенням у місці запалення.
Гнійний періостит характеризується гострим початком, нездужанням, високою температурою тіла, головним болем; місцеві прояви вираженіші, ніж у разі простої форми.
Л і к ува н н я. Невідкладна госпіталізація. Лікування має бути комплексним.
Передній остеоперіостит. Запальний процес локалізується по краю очної ямки з утворенням інфільтрату і можливим виникненням на шкірі фістули.
Л і к у в а н н я хірургічне — розкриття інфільтрату.
Задній остеоперіостит. Інфільтрат локалізується у ділянці решітчастої кістки, основної пазухи. Клінічні симптоми: набряк, гіперемія повік, екзофтальм, хемоз кон’юнктиви, зміщення очного яблука, диплопія, порушення чутливості рогівки; може ускладнюватися застійним диском і невритом зорового нерва зі значним зниженням функції.
Лікування. Невідкладна госпіталізація. Системне лікування включає антибіотикотерапію, призначення сульфаніламідних, антигістамінних, протина- бряковпх, дезінтоксикаційних, вітамінних препаратів, а також, за необхідності, специфічну терапію. Залучення в процес прилеглих пазух потребує хірургічного їх розкриття.
Теноніг (tenonitis) — запалення тенонової капсули очного яблука.
Етіологія. Причинами тенонітуможутьбути:
— інфекційні захворювання (грип, кір, скарлатина, гонорея, паротит, туберкульоз, сифіліс та ін.);
— системні захворювання (ревматизм, колагенозн та ін.);
— травми (у тому числі й післяопераційні);
— запальні процеси в оці (виразка рогівки, іридоцикліт, ендофтальміт, панофтальміт, запалення зорового нерва).
Класифікація. Процес може бути гострим і хронічним. За характером ексудату розрізняють серозний і гнійний теноніт.
K л і н і ч н а к a pт п н а. Зазвичай уражується одне око. Захворювання характеризується відчуттям тиску в очній ямці, болем, що посилюється під час руху ока, екзофтальму, порушенням рухомості очного яблука; ймовірна диплопія. У разі серозного теноніїну процес завершується упродовж 3—і днів. У разі гнійного тенонітуексудат часто проривається у кон’юнктивальнпй мішок.
Лікування. Місцеве: позитивний ефект дають теплові процедури (сухе тепло, аплікації парафіну, діатермія, опромінення кварцом, УВЧ- терапія); показані інстиляції кортикостероїдів до 8 разів на день, а гакож їх підкон’юнктивальне, парабульбарне введення. Системнелікування: усередину призначають антибіотики, саліцилати, антигістамінні, вітамінні препарати. У разі гнійного теноніту додатково проводять розкриття і дренування іеноно- вого простору.
Флегмона очної ямки (phlegmone orbitae) — дифузне гнійне запалення очноямкової клітковини з подальшим некрозом.
Етіологія. Захворювання зазвичай спричинюють стафілококи й стрептококи; найчастіші причини — запальні процеси в приносових пазухах, інфікування під час травм, операцій у навколоочноямковій ділянці, при хворобах зубів, загальних інфекціях, видавлювання фурункулів, ячменів, ускладнення гнійного дакріоциститу, панофтальміту.
Клінічна картина. Захворювання починається гостро — з’являються головний біль, озноб, підвищується температура тіла. Під час огляду: повіки різко набряклі, гіперемовані, розплющування їх утруднене; різкий хемоз кон’юнктиви (обмеження її в очній щілині); екзофтальм, обмеження рухомості очного яблука або повне його знерухомлення. Зір значно знижується, аж до світловідчуття (як наслідок розвитку невриту зорового нерва, тромбозу центральної вени сітківки). Через кілька днів повіки стають м’якими, з’являються ділянки флюктуації, а іноді й нориці з виділенням із них гною.
Л і к у в а н н я. Хворі потребують невідкладної госпіталізації. Ha перших етапах надання допомоги показане розкриття очної ямки на глибину до 5 см не лише в стадії флюктуації, a fi у стадії запального набряку. Розріз роблять у найбезпечнішій ділянці — зовнішньому відділі очної ямки. У нього вводять турунду із гіпертонічним розчином натрію хлориду або антибіотиком, яку міняють щодня. Усередину призначають (ін’єкційно) антибіотики широкого спектра дії, дезіптоксикаційні лікарські засоби, сульфаніламідні й антпгістамінні препарати, вітаміни групи В, C.
У деяких випадках застосовують осмотерапію, гемотрансфу- зії, уводять антикоагулянти.Прогноз несприятливий як для функції ока, так і для життя пацієнта. Небезпека полягає в розвитку внутрішньочерепних ускладнень: гнійного менінгіту, абсцесу мозку, тромбозу печеристої пазухи, сепсису: поширенню запального процесу сприяє відсутність клапанів у венах очної ямки. Також флегмона може ускладнюватися виразкою рогівки, паралічем окорухових м’язів, косоокістю, птозом та ін.
Саркоїдоз (хвороба Беньє—Бека—ІНауманна) — системне гранульома- тозпезахворювання. Ураження очноїямки розвивається після 40 років; частіше страждають жінки.
K л і н і ч на кapти на. Для саркоїдозу як системного захворювання характерна тріада симптомів: ураження шкірп у вигляді бляшок, медіастинальна аденопатія і розрідження кінцевих фаланг кистей. Ураження очної ямки виявляється у вигляді утворення, що розміщується у її передньому відділі (зокрема у верхньозовнішньому квадранті) і часто пальпується. Характерний повільний ріст; при поширенні допереду може досягати тканин верхньої повіки й шкіри. При поширенні до вершини очної ямки крім екзофтальму можливі птоз, обмеження рухливості верхнього або зовнішнього прямого м’яза, застійний диск зорового нерва.
/I і ку ва н н я хірургічне на тлі терапії глюкокоргикоїдами.
Гранульоматоз Вегенера належить до імунопатологічнпх процесів. Однаково часто хворіють жінки й чоловіки, вік хворих — від 3 міс. до 75 років.
Клінічна картина характеризується тріадоюознак: некротпзувальнпм запаленням верхніх дихальних шляхів, хронічним дифузним нефритом і сисгем- ним ураженням дрібних судин (дифузний ангіїт).
Розрізняють два варіанти клінічної картини ураження очної ямки. За першого варіанта раптово з’являються однобічний екзофтальм, який швидко прогресує, щільний набряк повіки, хемоз (набряк кон’юнктиви), інфільтрація і виразка рогівки, ураження зорового нерва. Через кілька тижнів або місяців уражується друга очна ямка.
За другого варіанта ураження очної ямки розвивається незапальннй набряк повік із частковим птозом і помірним екзофтальмом, поступово порушуються функції зовнішніх м’язів очного яблука.
Л ікування полягаєутриваломувживанніглюкокортикоїдівіцнтостатиків.
Тромбоз печеристої пазухи (tronibosis sinus cavernosus). Клінічна кар- т и н а подібна до такої при остеонеріоститі з приєднанням ознак зниження чут- ліівості в зоні іннерваціїтріпчастого нерва, мідріазу, парезу III, IV і YI черепних нервів; характерні затьмарення свідомості, нудота й блювання. Процес часто двобічний із швидким прогресуванням.
/I і к у в а н н я проводять разом з нейрохірургом.
4.3.2.