3.3. Запальні захворювання

Блефарит (blepharitis) — запалення краю повіки. Розрізняють кілька форм: простий, виразковий, лускатий і мейбомієвий. За етіологією виділяють інфекційні, запальні й незапальні блефарити.

Простий блефарит (blepharitis simplex) характеризується гіперемією, стовщенням краю повіки, випаданням вій. Зазначають легкий свербіж повік, подразнення очей (очі чутливі до світла, пилу, диму). Іноді простий блефарит поєднується з хронічним кон’юнктивітом.

Лікування необхідно спрямовувати на усунення основної причини. При аномаліях рефракції показані відповідні окуляри. До лікарських засобів місцевого застосування належать антибактерійні (тетрациклін, тобрекс, тобрекс 2X, цилоксан, еритроміцин), антисептичні (екстракти квіток календули, ромашки, вітабакт), комбіновані (гентаміцин-бетаметазон, декса-гентаміцин, тобрадекс, макситрол, окубракс), барвники (брильянтовий зелений, калію йодид).

Лускатий блефарит (blepharitis seboris). Симптоматика типова — гіперемія і набряк краю повіки, наявність великої кількості дрібних лусочок на шкірі краю повіки й віях.

Лікування. Для зняття лусочок необхідні щоденні аплікації лужних розчинів з подальшою обробкою краю повіки спиртовим розчином брильянтового зеленого, розчином календули.

Виразковий блефарит (blepharitis ulcerosa) переважно спричинює стафілококова інфекція. При цій формі блефариту в процес залучаються волосяні фолікули. Характерні симптоми — набряк, почервоніння краю повіки, наявність жовтих кірочок, під якими накопичується гній, формуючи виразки, стоншення і випадіння вій. Іноді в деяких місцях вії повністю відсутні. Таке явище називають мадарозом (madarosis).

Л і к у в а н н я. При виразковому блефариті кірки усувають так само, як і при лускатому. Крім того, застосовують мазі з антибіотиками (тетрациклінова, ери- троміцинова, гентаміцинова тощо; їх вибір залежить від результатів бактеріологічного дослідження), комбіновані мазі — поєднання антибіотиків з кортикостероїдами (декса-гентаміцин). У кон’юнктивальний мішок закапують 0,25 % розчин цинку сульфату, 0,3 % розчин ципромеду, 30 % розчин сульфацил-натрію.

Демодекозний блефарит (спричинений кліщем роду Demodex) — запальне ураження повік з порушенням функції шкіри й залоз повіки. Характеризується появою лусочок і кірок сірого кольору між віями, почервонінням краю повіки, розширенням устя залоз, при натисканні на які з’являються густі медоподібні виділення (мал. 3.3). Хворі скаржаться на втомлюваність очей, свербіж, почервоніння повік і шкіри в ділянці брів, відчуття піску в очах, в’язкі виділення з очей, особливо вранці. У деяких

випадках з’являються дрібні гнояки на вільному краї повік між віями. Здебільшого супроводжується синдромом сухого ока.

Мал. 3.3. Демодекозний блефарит

Діагностику спрямовано на виділення кліщів на вилучених віях.

Лікування консервативне протягом 4—6 тижнів. Проводять масаж повік з обробленням розчином календули, 3 % розчином брилі- антового зеленого, гелєм “Метрогіл” (метронідазолу) для зовнішнього застосування. Використовують фізіотерапевтичні методи — дарсонвалізацію, магнітотерапію, кріотерапію, електрофорез 3 % розчину кальцію хлориду, 2 % розчину калію йодиду на ділянку повік. Лікування слід проводити разом з терапевтом і дерматовенерологом, оскільки такі пацієнти потребують як місцевого, так і системного лікування з урахуванням супутніх захворювань (себорея, хронічні вогнища інфекції, метаболічні розлади, захворювання травного тракту, печінки; корекція імунітету).

Мейбомієвий блефарит (blepharitis meibomiana) характеризується почервонінням, стовщенням краю повіки і приєднанням до процесу запалення мейбомі- євих залоз, в яких накопичується велика кількість густого жовтого секрету; при здавлюванні хряща повіки він виділяється назовні.

Л ікува н н я передбачає щоденний масаж повік з подальшою обробкою 3 % розчином брильянтового зеленого й змащуванням краю повіки маззю “Декса- гентаміцин” або “Макситрол”.

Хронічний перебіг блефаритів може призводити до появи ячменів, халазіо- нів, деформації країв повіки (заворот, виворіт, лагофтальм, трихіаз, мадароз), а також до розвитку хронічного кон’юнктивіту, кератиту.

Ячмінь (hordeolum) — гостре гнійне запалення волосяного мішечка або сальної залози біля кореня вії (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Захворювання, спричинені запаленням залоз повіки

Етіологія. Цезахворювання спричинює інфекція (переважно стафілококова). Іноді ячмені з’являються один за одним, що пояснюється зниженням імунної реактивності організму. Рецидивні ячмені можуть бути першими ознаками цукрового діабету.

Мал. 3.4. Внутрішній ячмінь

Клінічна картина. Характеризується припухлістю на обмеженій ділянці, що супроводжується набряком і гіперемією шкіри повіки, а також запаленням прилеглої слизової оболонки (мал. 3.4).

Через 3—4 дні на зовнішньому ребрі повіки з’являється жовта точка (гноячок), що незабаром самостійно розкривається (мал.

Лікування. Системне лікування включає загальнозміцнювальну терапію, збалансоване харчування (обмеження копченостей, консервів, смаженого м’яса, підвищене споживання овочів і фруктів). Місцеве лікування: сухе тепло (кварц, УВЧ, синя лампа, світлотерапія «Біоптрон»), змащування шкіри повіки спиртовим розчином календули й брильянтового зеленого, інстиляції у кон’юнктивальний мішок (для профілактики кон’юнктивітів) антибактерійних (тетрациклін, флоксал, уніфлокс, тобрекс, тобрекс 2X, цилоксан) і комбінованих (тобрадекс, колбіоцин, комбініл-дуо, макситрол) лікарських засобів.

Протипоказано:

• видавлювати ячмінь через можливість поширення інфекції в очну ямку;

Мал. 3.5. Зовнішній ячмінь

• використовувати вологі пов’язки при гнійних виділеннях (інфекція, перебуваючи в кон’юнктивальному мішку і на рогівці, може спричинити кон’юнктивіт, кератит з подаль-

шим звиразкуванням рогівки)

Флегмона повіки (phlegmone palpebrae) — розлите запалення тканин повіки; часто розвивається як ускладнення ячменя.

Клінічна картина.

Характеризується почервонінням шкіри і щільним набряком усієї повіки, її болючістю під час

пальпації (мал. 3.6). Захворювання перебігає з високою температурою тіла, головним болем.

Мал. 3.6. Флегмона повіки

Л і к у в а н н я консервативне. Призначають лікарські засоби місцевого застосування: анти- бактерійні (тобрекс, цилоксан, еритроміцин, вігамокс, ципро- мед, уніфлокс, офтаквікс, флок- сал), комбіновані (тобрадекс, комбініл-дуо, макситрол, оку- бракс) препарати, а також системне лікування: антибактерійні, дезінтоксикаційні, антигіста- мінні засоби, вітамінотерапію. 3 появою флуктуації флегмону розкривають. Лікування має бути своєчасним, тому що можливі подальші ускладнення: поширення запалення на тканини очної ямки (флегмона орбіти), тромбоз печеристої пазухи, менінгоенцефаліт, сепсис.

Абсцес повіки (abscessus palpebrae) — інфільтративно-гнійне вогнище запалення. Часто розвиваєтьсяуразі видавлювання ячменя, укусу комахи, незначної травми повіки, при косметичних процедурах.

Клінічна картина. Характеризується гіперемією, щільним болючим набряком шкіри з опущенням повіки, значним набряком кон’юнктиви, припухлістю і болючістю регіонарних лімфатичних вузлів. Можливе мимовільне розкриття абсцесу.

Лікування. Місцево призначають сухе тепло, фізіотерапевтичні методи, закапування в кон’юнктивальний мішок дезінфекційних крапель. Системне лікування: антибіотики перорально або внутрішньовенно, десенсибілізувальна

Мал. 3.7. Халазіон верхньої повіки

терапія. Поява флуктуації слугує показанням до розкриття абсцесу. При адекватному лікуванні прогноз сприятливий.

Халазіон (chalasion) — хронічне проліферативне запалення хряща повіки, спричинене закупорюванням вивідної протоки мейбомієвої залози на тлі хронічного запалення.

Клінічна картина.

Характеризується наявністю

неболючого щільного округлого утворення, не спаяного зі шкі-

рою повіки (мал. 3.7). Збільшується поступово, доки не стає помітним з боку шкіри повіки; з боку кон’юнктиви він просвічується сіруватим кольором. Від ячменя відрізняється більшою щільністю і відсутністю місцевих відчуттів.

Лікування. Ha початкових стадіях призначають ін’єкції гідрокортизону, дексазону, дипроспану в ділянку запалення. Найрадикальніший метод — хірургічне видалення: повіку з боку кон’юнктиви захоплюють спеціальним вікончас- тим пінцетом і роблять розріз перпендикулярно до краю повіки, потім ложечкою видаляють уміст халазіону; обов’язково вирізають капсулу і проводять її гістологічне дослідження для виключення аденокарциноми, що може виникнути за тривалого перебігу процесу.

3.3.4.