ЗАХВОРЮВАННЯ ОКОРУХОВОГО АПАРАТУ
При першій зустрічі з хворим, що скаржиться на тимчасове або постійне відхилення очного яблука, лікар повинен провести диференціальнудіагностику таких видів косоокості: справжня, прихована, уявна.
Уявна косоокість — це анатомо-фізіологічні особливості органа зору, що їх спостерігають у здорових осіб.
Як відомо, оптична вісь проходить через центр рогівки, не збігається із зоровою віссю, яка з’єднує центральну ямку сітківки з об’єктом. Між ними утворюється кут у (гамма) — позитивний або негативний. У нормі він становить 1—4°. При великому куті у складається враження про наявність косоокості. Цей вид косоокості можна спостерігати при широкому епікантусі, асиметрії обличчя тощо.
Установити правильний діагноз допомагає дослідження бінокулярного зору: при справжній косоокості його немає, при уявній — визначається.
Прихована косоокість. Положення очей, при якому здійснюсться бінокулярний зір, залежить від нормального тонусу всіх 12 зовнішніх м’язів обох очей. Ідеальна м’язова рівновага називається ортофорією. Вона створює оптимальні умови для бінокулярного злиття зображень.
Якщо при ортофорії одне око прикрити або поставити призму, то очні яблука зберігають симетричне положення.
Частіше трапляється гетерофорія, при якій спостерігають неоднакову силу дії окорухових м’язів. Тест із закриванням одного ока долонею лікаря застосовують для виявлення прихованої косоокості. Хворий фіксує одним OKOM якийсь об’єкт, наприклад кінчик авторучки. Лікар у цей час закриває і відкриває друге око пацієнта. При косоокості видно, як закрите око змінює своє положення внаслідок порушення м’язової рівноваги, що свідчить про гетерофорію, або приховану косоокість. Прихованою вона називається тому, що в звичайних умовах бінокулярного зору очні яблука розташованіодне відносно одного правильно. Це досягається лише за допомогою правильних фузійних (від фр.
fusion — злиття) рухів. При порушенні бінокулярного зору одне око починає відхилятись.Для того щоб відрізнити гетерофорію від співдружньої косоокості, потрібно перевірити характер зору: у разі гетерофорії він бінокулярний (див. вище).
Найточніше гетерофорію можна визначити способом Грефе або за допомогою палички Меддокса (мал. 15.4). Пацієнту коригують аметропію і пропонують дивитися з відстані 30—35 см на паличку, у центрі якої є темна пляма. Перед одним оком ставлять призму силою 10—12 дптр основою донизу або вгору. Призма створює два зображення чорної плями: одне — вище, друге — нижче.
Мал. 15.4. Визначення гетерофорії за допомогою палички Меддокса
Коли м’язова рівновага нормальна, то плями будуть розміщені одна над одною на одній вертикальній лінії. При екзофорії або езофорії плями лежатимуть одна відносно другої праворуч або ліворуч.
Зорова робота, особливо на близькій відстані, потребує посиленого нервово-м’язового напруження, що може спричинити головний
біль, нудоту. Такий стан має назву декомпенсована гетерофорія. У боротьбі з астенопією в цьому випадку важливими є гігієна зору, режим дня, загальнозміц- нювальні заходи. У тяжких випадках призначають окуляри з призмами або проводять хірургічне втручання на окорухових м’язах.
15.3.1.