Захворювання нервово-м’язового апарату

Птоз верхньої повіки (ptosis adipose) — опущення верхньої повіки. Виділяють уроджений і набутий птоз.

Етіологія. Розрізняютьтакі причини птозу:

1. Нейрогенні:

• парез OKOpyxoBoro нерва, синдром Горнера;

• синкінезії (симптом Маркуса Гунна);

• офтальмоплегічна мігрень.

2. Міогенні:

а) уроджені:

• простий уроджений птоз;

• ускладнений уроджений птоз (недостатність м’яза, що піднімає верхню повіку, синкінезії, блефарофімоз);

б) набуті:

• міастенія вагітних, міотонічна дистрофія, міопатія м’язів ока.

3. Зміни апоневрозу:

• вікові;

• післяопераційні, посттравматичні, інфекційні;

• на тлі тривалої стероїдної терапії.

4. Механічні:

• збільшення верхньої повіки (пухлина, складчастість шкіри);

• рубцювання кон’юнктиви (симблефарон).

5. Псевдоптоз (енофтальм або контралатеральний екзофтальм).

Уроджений птоз. Як правило, двобічний; виникає на тлі недорозвинення

m. levator palpebrae superioris (міогенний) або ядра n. oculomotorius (нейрогенний). За ступенем тяжкості розрізняють легкий, помірний і сильний птоз (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Ступінь вираженості вродженого птозу

Набутий птоз. За етіологією розрізняють нейрогенний, міогенний, апонев ротичний, механічний птоз.

Нейрогенний птоз здебільшого виникає у разі паралічу окорухового нерва. Поєднання птозу, міозу (звуження зіниці), енофтальму (западання очного яблука) має назву «синдром Горнера», що спостерігається при паралічі шийного симпатичного нерва.

Міогенний птоз переважно двобічнпй і виникає при міастенії.

Апоневрошичний птоз розвивається в тому разі, якщо сухожилки м’яза, що піднімає верхню повіку, частково відходять від хрящової пластинки. Розрізняють віковий, посттравматичний, післяопераційний птоз.

Механічний птоз виникає при анофтальмі (відсутність очного яблука), рубцевому вкороченні повіки.

Д і a r н о c т и к а. Критерії диференціальної діагностики наведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Диференціальна діагностика вродженого й набутого птозу

Л і к у в а н н я залежить від причини й величини птозу. При паралітичному птозі в дорослих показано консервативне лікування, що включає фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, електрофорез, лазерна терапія, електро- і міостимуляція).

Мал. 3.1. Заворот нижньої повіки

Мал. 3.2. Виворіт нижньої повіки

Заворот повіки (entropion) — завертання вільного краю повіки до очного яблука. Вії повернуті всередину, що спричинює подразнення кон’юнктиви й рогівки (мал. 3.1). Розрізняють такі форми: уроджений (через стовщення шкіри й гіпертрофію волокон колового м’яза ока), віковий (унаслідок атонії ретрактора нижньої повіки, розтягнення зв’язок повіки), спастичний (спричинений в’ялістю шкіри повік і віковим розтягненням структур нижньої повіки), рубцевий (після травм, операцій, трахоми). Лікування хірургічне. Виворіт повік (ectropion) — відставання краю повіки від очного яблука. У разі легкого ступеня повіка лише незначно відстає від очного яблука, а в разі тяжкого ступеня вся задня поверхня повіки вивернута назовні (мал. 3.2). Також вивертається нижня сльозова точка, що може спричинити сльозотечу. Розрізняють кілька форм вивороту повіки.

Уроджений виворіт виникає при вкороченні шкірно-м’язової частини повіки.

Віковий виворіт розвивається внаслідок сильного розтягнення зв’язок повіки.

Паралітичний виворіт трапляється при паралічі лицевого нерва.

Рубцевий виворіт розвивається після ушкоджень повік (опіки, травми, операції та ін.).

Лікування хірургічне.

Блефарохалазис (blepharochalasis) — нависання атрофічної шкірної складки на очну щілину. Причиною слугують часті набряки, вікові зміни шкіри.

Л і к у в а н н я полягає у хірургічному видаленні надлишкової шкіри.