Травматичні іридоцикліти
Проникні поранення очного яблука нерідко супроводжуються запаль ною реакцією судинної оболонки. Розрізняють серозний, гнійний і фібринозно- пластичний іридоцикліт. Крім того, залежно від ступеня тяжкості запального процесу виділяють гнійний іридоцикліт, ендофтальміт і панофтальміт.
Серозний іридоцикліт розвивається на 2—3-й день після поранення. Він є реакцією тканин ока на травму. До основних клінічних ознак належать біль в оці, перикорнеальна ін’єкція, болючість під час пальпації ока уділянці війкового тіла, поява преципітатів, гіперемія райдужки. Ступінь вираженості запалення залежить від характеру травми.
Прогноз сприятливий: під дією лікування симптоми запалення вщухають, око заспокоюється.
Гнійний іридоцикліт проявляється на 2—3-й день після проникного пора нення сильним болем в оці й відповідній половині голови, а також болем під час пальпації ока у ділянці війкового тіла. ПІвидко розвиваються перикорнеальна ін’єкція судин, ексудат гнійного характеру (гіпопіон) у волозі передньої камери, преципітати на задній поверхні рогівки, гіперемія і набряк райдужки, задні синехії на зіничному краю, гнійний ексудат у склистому тілі. У разі своєчасного й інтенсивного лікування процес може вщухнути і настає одужання. Коли ж запальний процес набуває затяжного характеру, рясна білкова ексудація у внутрішніх структурах ока призводить до розвитку ускладненої катаракти, помутніння і фіброзу склистого тіла, відшарування сітківки, формування задніх синехій, порушення гідродинаміки ока й розвитку вторинної глаукоми.
Лікування. Призначають інтенсивну протизапальну терапію (антибіотики широкого спектра дії субкон’юнктивально 2 рази на день, а також внутрішньом’язово або внутрішньовенно), автогемоосмотерапію, дегідрагаційну і десенсибілізувальну терапію. Останнім часом болючі субкон’юнктивальні ін’єкції антибіотиків замінюють на антибактерійні очні лікувальні плівки (ОЛП), що закладають у кон’юнктивальний мішок 2 рази на день.
Якщо після 3—5 днів лікування симптоми гнійного іридоцикліту не вщухають, показано парацентез із промиванням передньої камери і введенням внутрішньокамерно антибіотиків.Ендофтальміт — більш тяжкий прояв гнійної інфекції. Крім вираженої змішаної ін’єкції з’являється хемоз кон’юнктиви. Під час офтальмологічного просвічування з очного дна зазначають не червоний, а жовтувато-зелений або сіро-зелений рефлекс, що свідчить про проникнення інфекції у ділянку склистого тіла (мал. 17.27). Згодом формується абсцес склистого тіла, зір знижується до світловідчуття або нуля. Прогноз, як правило,несприятливий.
Мал. 17.27. Ендофтальміт
Лікування комплексне, як у разі гнійного іридоцикліту: антибіотики, сульфаніламідні й кортикостероїдні препарати, неспецифічна, розсмоктувальна, дезінтоксикаційна і загальнозміцнювальна терапія (фібринолізин, глюкоза, гек- саметилентетрамін, вітаміни та ін.). Призначають антистафілококовий плацентарний імуноглобулін, що є препаратом спрямованої дії і швидко створює у хворого пасивний імунітет. Для забезпечення необхідного терапевтичного ефекту антибіотики (гентаміцин) уводять безпосередньо в місце локалізації інфекції — інтравітреально; крім того, їх уводять у систему очноямкової артерії ретроградно через верхньоочноямкову артерію; здійснюють безперервну перфузію склистого тіла відповідним розчином антибіотиків.
Останнім часом усе ширше застосовують радикальний хірургічний метод лікування ендофтальміту — закриту вітректомію з інтравітреальним уведенням гентаміцину і гордоксу. Якщо лікування виявилося невдалим, осліпле око видаляють методом евісцерації. Операція полягає у видаленні запальних внутрішніх оболонок і вмісту ока спеціальною ложечкою. Кон’юнктивальний мішок протезують через 2—3 тиж.
Панофтальміт. У разі бурхливого розвитку інфекції запальний процес може поширитися на всі оболонки ока. Наростає біль в оці, посилюються набряк і гіперемія повік, хемоз кон’юнктиви, з’являється запальна реакція очноямковихтканин і, як наслідок, — екзофтальм, обмеження рухливості очного яблука.
Рогівка гнійно інфільтрована (аж до повного розплавлювання). Виникають симптоми загальної інтоксикації — виражена слабість, головний біль, підвищення температури тіла.Л і к у в а н н я. У разі панофтальміту, як правило, око врятувати не вдається. Мета лікування — не стільки збереження ока, як профілактика менінгіту, тому рекомендовано проводити евісцерацію очного яблука.
Фібринозно-пластичний іридоцикліт після проникного поранення найчастіше має хронічний перебіг. Незважаючи на інтенсивне протизапальне лікування, зберігається перикорнеальна ін’єкція травмованого ока, з’являються
преципітати на задній поверхні рогівки, утворюються задні синехії, а іноді відбувається зрощення або зарощення зіниці. Згодом внутрішньоочний тиск знижується, око стає помірно болючим під час пальпації, що свідчить про млявий перебіг хронічного запалення війкового тіла. Предметний зір зникає, зберігається лише світловідчуття, частіше з неправильною проекцією світла. Таке око створює небезпекудля іншого, нетравмованого, — у ньому може виникнути аналогічне запалення, що називають симпатичним. Іридоцикліт на травмованому оці в такому разі кваліфікують як симпатичний.
17.2.3.