Токсичні ураження

Етіологія і патогенез. Захворювання зорового нерва можуть розвиватися при гострих і хронічних отруєннях речовинами, що їх застосовують у побуті, промисловому і сільськогосподарському виробництві (нікотин, era- нол, метанол, свинець, сірковуглець, етиловий бензин, ботулотоксин, миш’як),

а також при лікуванні деяких захворювань (хінін, окремі пероральні протизаплідні засоби та ін.).

Ураження нерва в разі інтоксикації не дуже давно розглядали як ретробуль- барний неврит через велику схожість клінічних симптомів. Нині такі захворювання виділяють в окрему групу, оскільки в цьому випадку патологічні зміни спричинені не запальним, а дистрофічним процесом.

Прикладом гострого ураження зорового нерватоксином може бути отруєння метанолом (деревним, або метиловим, спиртом) — високотоксичною вибірною отрутою для нього. B офтальмології існує безліч прикладів, коли атрофія зорового нерва розвивалася після вживання менше ніж 25 мл деревного спирту; також описано випадки, коли значні дози метанолу (1—2 склянки) не заподіювали шкоди людині, тобто в деяких осіб існує певна толерантність до метанолу.

Клінічна карти на. Ha тлі симптомів отруєння порушується акомодація, виникає мідріаз із ослабленою реакцією зіниць на світло. Спочатку хворі скаржаться на затуманення, іскри перед очима, через кілька годин різко знижується гострота зору до сліпоти. Приблизно через 3—5 днів зір починає відновлюватися, але через кілька тижнів знову значно погіршується або повністю зникає (уже безповоротно).

Типовий приклад токсичного ураження зорового нерва — алкогольно- нікотинове отруєння, що виникає внаслідок змішаного хронічного впливу винного або етилового спирту й нікотину у хворих на алкоголізм, які курять. Зір у цьому разі знижується повільно. У полі зору виявляють відносну центральну скотому, повна сліпота довго не розвивається. У разі утримання від інтоксикації зір повільно відновлюється, подальше вживання отрут спричинює атрофію зорового нерва.

Лікування. Гострі отруєння потребують невідкладної допомоги. Необхідно промити шлунок або штучно викликати блювання. Перед промиванням і після нього хворому призначають усередину активоване вугілля (2 столові ложки на 1 склянку води). Використовують очисні клізми, форсують діурез, застосовутоть дезінтоксикаційну терапію (гемодез, плазма крові). Внутрішньовенно вводять 5 % розчин глюкози, 4 % розчин натрію гідрокарбонату, вітаміни групи В, фолієву кислоту, унітіол. Після уточнення характеру отрути терапію розширюють щодо конкретного токсину. Так, при отруєнні метиловим спиртом призначають спинномозкові пункції, ретробульбарно вводять судинорозширювальні препарати. При хронічному отруєнні необхідно виключити подальше надходження отрути в організм і призначити дезінтоксикаційну терапію.