Синдром Бехчета, або офтальмостоматогенітальний синдром.
Очні прояви супроводжуються змінами з боку повік (набряк), кон’юнктиви (плівчастий кон’юнктивіт, змішана ін’єкція очного яблука), рогівки (поверхневі інфільтрати). Можуть розвиватися гнійний іридоцикліт, увеїт, вторинна глаукома, ексудативний хороретиніт, ретробульбарний неврит, атрофія зорового нерва.
ВІЛ-інфекція. Перший випадок СНІДу було описано в 1981 p. Нині ВІЛ заражено вже понад 40 млн осіб. B Україні лише зареєстрованих випадків ВІЛ- інфекції налічується понад 122 тис., у тому числі близько 22,5 тис. випадків захворювання на СНІД.
Офтальмологічні прояви трапляються у 70—80 % хворих на СНІД. Як і при ураженні інших органів і систем, вони ґрунтуються на опортуністичних бактерійних, вірусних, грибкових і паразитарних інфекціях. Крім того, типовим є розвиток деяких пухлин, зокрема саркоми Капоші, й інших уражень (схема 16.11).
Схема 16.11. Інші (що їх не класифікують) ураження органа зору при ВІЛ-інфекції
Контагіозний молюск — дерматит, спричинюваний поксвірусами; механізм передачі — контактний. Ha шкірі й слизових оболонках з’являються множинні неболючі елементи невеликого розміру із пупкоподібним вдавленням. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів елементи більші, численніші й швидко збільшуються.
Саркома Капоші — високоваскуляризована неболюча мезенхімальна пухлина, що уражує шкіру і слизові оболонки приблизно у 25 % ВІЛ-позитивних пацієнтів. У 20 % таких пацієнтів виявляють безсимптомну саркому Капоші повік або кон’юнктиви, що може мати подібність із халазіоном або субкон’юнктивальним крововиливом.
Кон’юнктивальна мікроваскулопатія — досить частий прояв у ВІЛ- позитивних пацієнтів, що характеризується розширенням і звуженням судин, утворенням мікроаневризм одночасно з появою мікроангіопатії сітківки. Як причини цієї патології розглядають підвищену в’язкість плазми крові, відкладення в ендотелії імунних комплексів і безпосереднє ураження його ВІЛ.
Вірусний кератит у ВІЛ-інфікованих пацієнтів вирізняється схильністю до частого рецидивування і деякою резистентністю до терапії.
Іридоцикліт значно поширений серед ВІЛ-інфікованих хворих. Зазвичай він супроводжується ретинітом, спричиненим цигомегаловірусом або вірусом оперізувального герпесу; також може бути зумовлений дією вжитих препаратів. Розвиток вираженого запалення можливий при токсоплазмовому і сифілітичному ретинохороїдиті або рідкісних формах бактерійних і грибкових ретинітів. I нарешті, іридоцикліт може бути одним із проявів автоімунного й ендогенного увеїту (наприклад, при синдромі Рейтера).
Мікроангіопатію сітківки зазначають у 50—70 % ВІЛ-інфікованих пацієнтів. До найхарактерніших проявів належать «ватоподібні вогнища» з нечіткими межами в шарі нервових волокон і «гнильні цятки» (крововиливи зі світлим вогнищем у центрі внаслідок седиментації). Трапляються також мікроаневризми й телеангіектазії.
16.6.