РОЗДІЛ 17 ТРАВМАТИЧНІ УШКОДЖЕННЯ ОРГАНА ЗОРУ

Травми органа зору дотепер залишаються однією з основних причин сліпоти й професійної інвалідності. Незважаючи на добру захищеність очного яблука кістковими стінками й придатками ока, його ушкодження становлять

5— 10 % загальної кількості всіх травм у мирний час і близько 2 % — у воєнний.

E т і о л о г і я і к л a c и ф і к а ц і я. Під травмою (від грец. trauma — рана) слід розуміти порушення анатомічної структури органа зору або його функцій, що виникають у відповідь на гострий або хронічний вплив зовнішніх чинників фізичного чи хімічного походження.

I. Залежно відумов, за яких відбулося ушкодження ока, й етіології розрізняють такі види травм:

1. Промислові травми, як правило, виникають унаслідок ушкодження очей осколками металу, стружкою, будівельним матеріалом. У 40,6 % випадків вони належать до тяжких проникних поранень, особливо за наявності стороннього предмета в очноямковій порожнині.

2. Сільськогосподарські травми через широке впровадження техніки за характером наближаються до промислових. Однак трапляються суто специфічні для сільської місцевості поранення рогом тварини, дзьобом птаха, батогом, що часто супроводжуються розвитком тяжкого інфекційного запалення ока.

3. Побутові травми вкрай різноманітні: це проколи голкою, шилом, порізи ножем і склом, удари кулаком, палицею; 53,7 % із них належать до тяжких поранень.

4. Дитячі травми виникають унаслідок небезпечних ігор (стріляння з рогатки, лука, пустощі з вибухонебезпечними речовинами, вогнем та ін.) або недотримання техніки безпеки підлітками під час роботи вдома й на уроках праці в школі.

5. Бойові ураження очей характеризуються значним ушкодженням тканин ока й очної ямки, множинним проникненням осколків (нерідко амагнітних), частим поєднанням із травмами обличчя та інших частин тіла.

6. Спортивні.

II. Залежно від локалізації виділяють:

1. Травмиочноїямки.

2. Травми додаткових структур ока.

3. Травми очного яблука.

III. За характером травми розрізняють:

1. Механічні: контузії, поранення (непроникні, проникні, наскрізні).

2. Опіки: термічні, хімічні, термохімічні, променеві.

3. Термомеханічні.

4. Вібраційні.

5. Токсичні.

IV. Залежно від тяжкостіушкодження виділяють:

1. Легкі.

2. Середньої тяжкості.

3. Тяжкі.

4. Особливо тяжкі (розтрощення або руйнування очного яблука).

3 усіх запропонованих раніше класифікацій травм органа зору жодна не відповідає вимогам сучасної офтальмології. Класифікація має відбивати розмаїтість травм, бути лаконічною (за аналогією із класифікацією глаукоми), легко запам’ятовуватися і піддаватися машинній обробці. Цим вимогам найбільше відповідає класифікація, запропонована H.A. Пучківською та співавторами в 1985 p., в якій ушкоджувальними прийнято вважати такі чинники:

1. Механічний — спричинює такі ушкодження органа зору, як контузії і поранення (непроникні або проникні). Клінічна картина ушкодження різноманітна й зумовлена багатьма чинниками: механізмом травми, величиною предмета, що вдаряє, його кінетичною енергією, формою тощо.

2. Термічний (тепловий) — спричинює ушкодження тканин у разі перевищення біологічного температурного бар’єра. Тепловий вплив справляють: вогонь, полум’я, гаряча пара, розплавлений метал, горіння палива, напалм тощо.

3. Хімічний — за своїм походженням і механізмом впливу на біологічні тканини й організм людини в цілому вирізняється значною варіабельністю. Хімічний вплив справляють речовини (кислоти й луги), що спричинюють контактні опіки, а також сполуки резорбтивної дії (фосфорорганічні речовини).

4. Променевий — його розмаїтість істотно впливає на розподіл енергії електромагнітного випромінювання за площею і глибиною проникнення в опромінювані тканини:

а) неіонізувальне випромінювання (інфрачервоний спектр, випромінювання надвисокої частоти) посилює у біологічних тканинах рух молекул, унаслідок чого виникає теплова енергія, що сягає ушкоджувального рівня. Ультрафіолетовий спектр випромінювання спричинює у поверхневих структурах ока каскад хімічних реакцій, що завершуються викидом гістаміноподібних речовин з абіотичними властивостями;

б) іонізувальне випромінювання призводить до біохімічних перетворень у тканинах з виникненням вільних радикалів, що запускають каскад патологічних реакцій, зумовлюючи гіпоксичні й дегенеративні процеси у структурах ока.

17.1.