РОЗДіл 14 ГЛАУКОМА
Глаукома — одне з найпоширеніших захворювань органа зору. За даними ВООЗ, у середньому 3 % усього населення земної кулі (близько 70 млн осіб) страждають на глаукому.
Захворювання призводить до серйозних необоротних змін в оці й значної втрати зору, аж до сліпоти.
Згідно з даними статистики, у світі щохвилини сліпне від глаукоми одна людина. Медико-соціальна значущість проблеми збільшується внаслідок стійкої тенденції росту захворювання у всіх демографічних групах населення. У зв’язку з цим боротьба із глаукомою — завдання державне, вирішення якого потребує знань, ранньої діагностики й своєчасного лікування. Роль сімейного лікаря в цьому процесі є ключовою.Глаукома — це велика група захворювань очей, що характеризується постійним або періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску (BOT), спричиненим порушенням відтоку водянистої вологи з ока. Унаслідок підвищення BOT поступово порушуються зорові функції і розвивається специфічна атрофія зорового нерва, що отримала назву глаукомної оптичної нейропатії.
K л a c и ф і к а ц і я . Перша класифікація глаукоми, запропонована A. Grefe в 1867 p., ґрунтувалася на клінічних симптомах захворювання. A. Grefe виділив застійну і запальну форми глаукоми, підрозділяючи її за характером перебігу на гостру і хронічну.
У 1954 p. О. Barkan на підставі результатів дослідження кута передньої камери — гоніоскопії — виділив два типи глаукоми: закритокутову і відкритокутову.
Новий підхід до створення класифікації глаукоми застосував Б.Л. Поляк, що в 1962 p. запропонував розподіляти глаукомний процес на стадії захворювання за станом поля зору і за змінами диска зорового нерва, розмежувавши три рівні BOT (нормальний, помірно підвищений, високий).
Надалі А.П. Нестеров і А.Я. Бунін розробили класифікацію за характером перебігу глаукоми, що була прийнята на Всесоюзній конференції офтальмологів у 1977 p.
і застосовується в клінічній практиці дотепер. Основна класифікація містить чотири рубрики: 1) форма захворювання; 2) стадія захворювання; 3) стан BOT; 4) динаміка зорових функцій.У 2001 p. А.П. Нестеров і Є.О. Єгоров запропонували класифікувати глау кому за такими ознаками:
I. За походженням:
1. Первинна глаукома, коли патологічні процеси спочатку виникають у куті передньої камери, у дренажній системі ока й диску зорового нерва. Ці зміни передують клінічним симптомам і є початковим етапом патогенетичного механізму глаукоми.
2B1
2. Вторинна глаукома як наслідок або ускладнення інших захворювань, як інтра-, так і екстраокулярних розладів.
II. За механізмом підвищення внутрішньоочного тиску:
1. Закритокутова глаукома — група захворювань, основною патогенетичною ланкою яких є внутрішній блок дренажної системи ока.
2. Віцкритокутова глаукома — група захворювань, патологічні зміни яких виявляють за наявності відкритого кута передньої камери.
III. За рівнем внутрішньоочного тиску:
1. Нормотензивна: тонометричний тиск — до 25 мм рт. ст. (справжній — до 21 мм рт. ст.).
2. Гіпертензивна:
• помірно підвищений тонометричний тиск — від 26 до 32 мм рт. ст. (справжній — від 22 до 28 мм рт. ст.);
• високий тонометричний тиск — від 33 мм рт. ст. і вище (справжній — до 29 мм рт. ст.).
IV. За перебігом хвороби:
1. Стабілізована глаукома — під час тривалого спостерігання (не менше ніж 6 міс.) у пацієнтів не виявляють погіршання стану поля зору і морфометричних показників диска зорового нерва.
2. Нестабілізована глаукома — установлюється у разі реєстрації змін поля зору і стану диска зорового нерва при повторних дослідженнях. При оцінюванні динаміки глаукомного процесу беруть до уваги рівень BOT і його відповідність рівню «цільового тиску».
V. За ступенем вираженості патологічного процесу. Поділ безперервного глаукомного процесу на стадії має умовний характер.
При визначенні стадії беруть до уваги стан поля зору і диска зорового нерва.Стадія I (початкова) — межі поля зору нормальні, але є невеликі зміни (ско- томи) у парацентральних частинах; зазначають розширення сліпої плями, екскавація (заглибина) диска зорового нерва розширена, але не доходить до краю диска.
Стадія II (розвинена) — виражені зміни поля зору в парацентральній частині в поєднанні з його звуженням на понад 10° у верхньо- і/або нижньоскроне- вому сегменті; екскавація диска зорового нерва розширена, але не доходить до краю диска, має крайовий характер.
Стадія III (задавнена) — межа поля зору концентрично звужена й в одному
або більше сегментах перебуває менше ніж за 15° від точки фіксації; зазначають крайову субтотальну екскавацію диска зорового нерва, що не доходить до краю диска.
Стадія IV (термінальна) — повна втрата центрального зору або збереження світловідчуття з неправильною світлопроекцією. Іноді зберігається невеликий острівець поля зору в скроневій половині. 3 бокудиска зорового нерва спостерігають тотальну екскавацію з повним руйнуванням нейроретинального пояска й характерним зрушенням судинного пучка.
VI. За віком:
1. Уроджена (до 3 років).
2. Інфантильна (від 3 до 10 років).
3. Ювенільна (від 11 до 35 років).
4. Глаукома дорослих (старше 35 років).
14.1.