Поранення додаткових структур ока

Травматичні ушкодження додаткових структур ока різноманітні: практично неможливо знайти двох хворих з однаковими за типом і механізмом пораненнями. Розрізняють побутові й виробничі травми, ушкодження під час падіння, ударів, необережного поводження з гострими предметами, вибухів боєприпасів тощо.

Поранення повік. K л a c и ф і к а ц і я. Найчастіше трапляються різані, рвані й колоті рани повік. Рани повік можуть бути поверхневими (ненаскрізними), що захоплюють лише шкіру або шкіру з м’язовим шаром, або глибокими (наскрізними), що поширюються на всі шари повік (зокрема й кон’юнктиву), з ушкодженням або без ушкодження вільного краю.

Мал. 17.15. Поєднане наскрізне поранення повік і лицевої ділянки

K л і н і ч н а к a p т и н а. Характер поранення залежить від місця дії травматичного агента і його кінетичної енергії. Наскрізна рана повік зазвичай зяє, її краї розходяться внаслідок скорочення колового м’яза (мал. 17.15). Найтяжчим вважають повний відрив повік біля зовнішнього або внутрішнього кута ока. Відрив біля внутрішнього кута супроводжується розривом сльозового канальця й сльозового мішка. Ушкодження повік

часто супроводжуються набряком і гіперемією шкіри, підшкірними крововиливами й наявністю рани (мал. 17.16).

Д і а г н о c т и к а поранень повік зазвичай не становить труднощів: на тлі набряклої і гіперемованої ділянки виявляють дефект тканини повік; за допомогою стерильного зонда визначають, на яку глибину проникає рановий канал.

Мал. 17.16. Забита рана шкіри верхньої повіки з порушенням цілості інтермар- гінального краю

Ушкодження повік нерідко поєднуються із травмуванням інших частин тіла, кісток очної ямки. Якщо поранення повік супроводжується потраплянням крові у верхньощелепну й інші приносові пазухи, необхідна консультація оториноларинголога, а при поєднанні з ушкодженням виличної кістки й переломом стінки очної ямки — консультація щелепно-лицевого хірурга, при поєднаному ушкодженні повік і верхньої стінки очної ямки — консультація нейрохірурга.

Лікування. Обов’язковим є введення протиправцевої сироватки. Хірургічна обробка рани повік показана в таких випадках:

- ненаскрізна, але велика зяюча рана;

- наскрізна рана;

- порушення цілості вільного краю повік;

- частковий відрив повік з ушкодженням сльозового канальця.

Хірургічна обробка при пораненні повік полягає в ретельному очищенні рани

(пінцетом і вологою ватною паличкою з туго накрученою ваткою з рани видаляють сторонні частки, обвід дефекту змащують 1 % спиртовим розчином брильянтового зеленого) і зіставленні її країв зі створенням максимально можливого правильного контуру країв повік, лінії вій і заднього ребра повік. При ненаскрізних пораненняхзастосовують поверхневі адаптаційні шви, при наскрізних шви накладають у «два поверхи»: на кон’юнктивально-хрящову і шкірно-м’язову частини.

Поранення сльозового апарату. При ушкодженні сльозових шляхів (верхнього або нижнього сльозового канальця, сльозового мішка), перш ніж обробляти рану повік, відновлюють цілість сльозового канальця, зіставляючи просвіти присередньої і бічної ділянки розірваного канальця, з адаптацією країв розриву. Зіставлення проводять за допомогою канальцевого зонда, вибір якого залежить від особливостей конкретного випадку.

Завдання післяопераційного ведення таких пацієнтів — запобігання рубцевій стриктурі просвіту канальця. 3 цієї причини впродовж усього періоду загоєння і рубцювання у ділянці анастомозу має перебувати імплантат, що

Мал. 17.17. Відрив нижньої повіки з порушенням цілості нижнього нососльозового канальця: а — до ПХО; б — після ПХО

заповнює просвіт канальця. Це може бути металева або синтетична нитка, яка характеризується такими властивостями, як ареактивність, хімічна стійкість, міцність. Імплантат уводять по колу — через обидва канальці й сльозовий мішок, кінці зв’язують бік у бік. Після оброблення сльозових шляхів ушивають рани повік (мал. 17.17). Шви на шкірі знімають на 6—7-й день.

Якщо після загоєння рани повік утворяться рубцеві деформації у вигляді завороту, вивороту, колобоми повік тощо, проводять реконструктивно- пластичні операції.

Поранення кон’юнктиви очного яблука ізольовано трапляється рідко; частіше супроводжує поранення очного яблука.

Л і к у в а н н я. Ha рани кон’юнктиви завдовжки понад 5 мм накладають адаптаційні шви 8.00—10.00, призначають інстиляції антибіотиків і кортикостероїдних препаратів; шви знімають на 5—7-у добу.

Профілактика поранень повік полягає удотриманні заходів безпеки на виробництві й у побуті, застосуванні захисних окулярів, масок, шоломів.

Поранення очноїямки

Поранення очної ямки — це ушкодження тканин і органів у ділянці орбіти з порушенням цілості зовнішнього покриву, спричинене інтенсивним механічним впливом різних предметів (тверді предмети, струмінь рідини або повітря під тиском). Поранення може бути отримано й у результаті непрямого впливу предмета, що ранить.

Побутові поранення переважно пов’язані з порушенням потерпілим або людьми, що його оточують, норм поведінки в суспільстві. Часто ситуація розви-

вається внаслідок алкогольного сп’яніння, що призводить до втрати контролю над своїми діями.

K л a c и ф і к а ц і я. Поранення очної ямки підрозділяють:

I. За глибиноюушкодження: проникні й непроникні.

II. За механізмом виникнення: вогнепальні й невогнепальні.

III. За типом предметів, що ранять: рвані, різані, колоті, з наявністю сторонніх тіл і без них.

IV. За поєднаністю: ізольовані або комбіновані з ураженням голови, обличчя, тулуба, кінцівок.

V. За походженням: побутові, виробничі, спортивні, транспортні, кримінальні, бойові.

Клінічна картина поранень очної ямки залежить від характеристик травмівного чинника й обсягу отриманих ушкоджень (мал. 17.18). До найхарактерніших клінічних симптомів поранення очної ямки належать:

• наявність рани шкіри у ділянці очної ямки, кон’юнктиви або параорбіталь- них зон;

• біль, набряк і крововиливи у м’які тканини очної ямки;

• болючість і обмеження обсягу рухів очного яблука;

• двоїння;

• зміщення очного яблука в очній ямці (екзофтальм, енофтальм);

• підшкірна емфізема;

• зниження зорових функцій.

За підозри на поширення ранового каналу в порожнину черепа показана консультація нейрохірурга, у приносові пазухи — консультація оториноларинголога або щелепно-лицевого хірурга.

Лікування непроникного поранення очної ямки за відсутності виражених ознак інфікування рани й функціональної збереженості додаткових структур ока можна проводити в амбулаторних умовах.

Мал. 17.18Ляжке вогнепальне поранення очної ямки із повним руйнуванням додаткових структур ока й очної ямки

Наявність проникного поранення є показанням до госпіталізації хворого у стаціонар офтальмологічного профілю. Спочатку здійснюють ревізію рани — визначають їі розмір і глибину, а також відношення до кісткових стінок очної ямки. Офтальмолог повинен насамперед з’ясувати, чи не поширюється вона вглиб — у порожнину черепа й приносові пазухи. Потім проводять первинну хірургічну обробку

м’яких тканин очної ямки — ощадно вирізають забруднені краї рани в межах 0,1—1,0 мм, промивають рану розчином фурациліну, пероксиду водню, спиртовим 0,02 % розчином хлоргексидину, нітрофуралу або ета- кридину. За показаннями виконують пластику рани прилеглими тканинами, накладають кетгутові або інші шви, що розсмоктуються, на ушкоджені фасції, зв’язки або м’язи, шовкові шви — на шкіру.

Мал. 17.19. Колота рана верхньої повіки (екзофтальм, ретробульбарна гематома)

Після уточнення локалізації стороннього предмета в очній ямці його видаляють методом простої орбітото- мії, за наявності магнітних осколків застосовують магніти.

При колотих ранах екзофтальм, офтальмоплегія, птоз верхньої повіки свідчать про глибокий рановий канал, ушкодження не лише м’яких тканин, а й нервових стовбурів і судин біля верхньої стінки очної ямки (мал. 17.19). Лікувально-діагностична тактика відносно колотих ран м’яких тканин очної ямки полягає у ретельній ревізії ранового каналу і первинній хірургічній обробці.

При різаних ранах проводять ревізію і первинну хірургічну обробку рани з відновленням анатомічних співвідношень м’яких тканин очної ямки. Видаленню підлягають дерев’яні осколки, а також металеві предмети, що містять мідь і залізо. Інфіковані сторонні тіла, вкорінені в очну ямку, можуть призвести до гнійного запалення її клітковини (флегмону) і спричинити чимало серйозних внутрішньочерепних ускладнень — тромбоз печеристої пазухи, абсцес мозку, менінгіт, сепсис, що становлять загрозу для життя хворого.

Консервативне лікування припускає застосування антибіотиків широкого спектра дії. Залежно від задавненості, глибини й забруднення рани, масивності ураження м’яких тканин і наявності поєднаних ушкоджень, віку і загального стану хворого антибіотики призначають усередину, внутрішньом’язово, внутрішньовенно й внутрішньоартеріально. У комплекс медикаментозної терапії включають сульфаніламідні препарати, фторхінолони, протигрибкові засоби, неспецифічні протизапальні препарати, глюкокортикоїди, блокатори Н1-рецепторів.

Переломи кісткових стінок трапляються майже в половині випадків усіх травм очної ямки в мирний час.

Лікування переломів спільно проводять офтальмолог, нейрохірург, оториноларинголог і стоматолог. Хірургічна обробка ран очної ямки в ранній термін після травми дає змогу не лише усунути косметичний дефект, а й повернути хворому зір.

Профілактика. Для зменшення кількості бойових поранень очної ямки застосовують усілякі захисні пристрої, як найпростіші (окуляри, щитки, укриття), так і складні (перископи, електронні оптичні перетворювачі та ін.). У низці заходів, що запобігають пораненню очної ямки на виробництві (у промисловості й сільському господарстві), головною ланкою вважають дотримання правил безпеки.