Патологія сльозових шляхів

Основна ознака цих захворювань — сльозотеча (epiphora). Зазвичай сльозотеча з’являється, якщо сльоза не може потрапити в сльозові точки або, потрапивши, не може пройти в порожнину носа через перешкоди в сльозових шляхах.

Мал. 5.4. Кіста сльозової залози

Діагностику проводять на підставі огляду сльозової точки (звуження або зарощення, положення щодо сльозового озера). За нормального стану сльозових точок досліджують активну функцію сльозовідведення, проводять канальцеву і сльозо-носову проби, а також промивання сльозових шляхів (табл. 5.1).

Визначити локалізацію перешкоди можна за допомогою рентгенологічного дослідження з контрастними речовинами.

Виворіт сльозової точки (eversio puncti lacrimalis) дуже часто спричинює сльозотечу. Сльозова точка при цьому не занурена в сльозове озеро, а обернена назовні, вона не контактує зі сльозою (мал. 5.5).

Таблиця 5.1

Показники функціональних проб у пацієнтів з найпоширенішими захворюваннями сльозових шляхів (Є.Є. Сомов, 2002)

Проби

Лікування хірургічне.

Звуження сльозової точки (strictura puncti lacrimalis). Встановлена сльозотеча — це наслідок звуження сльозової точки (її діаметр — близько 0,1 мм).

Л і к у в а н н я хірургічне — трикутне розширення сльозової точки.

Зарощення або відсутність сльозової точки (absentia puncti lacrimalis).

Л і к у в а н н я: спочатку проводять зондування точок конічним зондом; якщо кількаразове зондування неефективне, застосовують хірургічне втручання — розрізання сльозової точки.

До запальних захворювань сльозових шляхів належать кана- лікуліт, гострий і хронічний дакріоцистит, а також дакріоцистит немовлят. Основні симптоми цих захворювань наведено на схемі 5.3.

Мал. 5.5. Виворіт сльозової точки

Запалення сльозових каналь- ців — каналікуліт (canaliculitis) — виникає внаслідок запальних захворювань кон’юнктиви, а також у разі потрапляння в канальці сторонніх предметів, нерідко грибкової етіології (гриби виду Streptothrix).

Схема 5.3. ГІровідна симптоматика запальних захворювань сльозових шляхів

Об’єктивно: шкіра в ділянці ураженої частини канальців набрякла, ущільнена, гіперемована; зазначають незначну болючість иід час пальпації, сльозові точки трохи збільшені. У разі натискання на ділянку сльозових канальців зі сльозових точок можуть з’являтися слизисто-гнійні виділення.

Лікування консервативне — промивання, зондування, УВЧ, застосування місцевих лікарських засобів: антибактерійних (гентаміцин, тетрациклін, еритроміцин, тобрекс, флоксал), антисептичних (калію йодид, калію перманганат, окуфлеш), противірусних (ацикловір, офтальмоферон), а також системної терапії (антибактерійні, противірусні, протигрибкові лікарські засоби). У разі нагноєння проводять хірургічне втручання (розкриття гнояка).

При грибковому канакулікуліті розрізають сльозовий каналець і видаляють його вміст із подальшим промиванням про гимікозними препаратами (ністатин).

Запалення сльозового мішка отримало назву дакріоцистит (dacryocystitis). Розрізняють гострий, гнійний (флегмона сльозового мішка) і хронічний дакріоцистит.

Мікроорганізми, що проникають зі сльозою (стафілококи, пневмококи тощо), розмножуються і подразнюють стінки сльозового мішка. Хворі скаржаться на сльозотечу і гнійні виділення зі сльозових точок.

Флегмона сльозового мішка (phlegmone sacce lacrimalis) характеризується почервонінням у ділянці сльозового мішка, болючістю, набряком; може поширюватися на повіку і прилеглу частину обличчя. Супроводжується загальною реакцією організму. Через кілька днів припухлість пом’якшується, шкіра над нею набуває жовтого відтінку, формується абсцес.

Лікування: на початку запального процесу призначають місцеві лікарські засоби: антибактерійні (тетрациклін, еритроміцин, нітрофурал, флоксал, тобрекс, тобрекс 2X, уніфлокс), антисептичні засоби (водню пероксид, фураци- лін, окуфлеш), препарати, що мають репаративну дію (солкосерил, корнерегель), а також системну терапію — антибактерійні і дезінтоксикаційні лікарські засоби. Абсцес може розкритися мимовільно або його розтинають і дренують. Фістула, що утворюється після розкриття, часто ускладнюється формуванням нориці.

Після перенесеного гострого дакріоциститу можливі часті рецидиви, якщо прохідність сльозових шляхів не відновлено. У цих випадках показане проведення дакріоцисториностомії, мета якої — сформувати співустя між сльозовим мішком і носовою порожниною.

Хронічний дакріоцистит (dacryocystitis chronica) найчастіше виникає внаслідок порушення прохідності носо-сльозової протоки (мал. 5.6), а також різних патологічних процесів у носі (гіперплазія слизової оболонки носа, викривлення носової перегородки, створення поліпів), унаслідок чого сльозовий хід звужується, і сльоза зі сльозового мішка не може потрапити в ніс.

Диференціальну діагностику дакріоциститів наведено в табл. 5.2.

Дакріоцистити супроводжуються тяжкими ускладненнями; навіть найменше травмування рогівки й наявність гною в оці можуть зумовити її виразку.

Таблиця 5.2

Диференціальна діагностика гострого і хронічного дакріоциститу

Л і к у в а н н я хірургічне — дакріоцисториностомія.

Дакріоцистит немовлят (dacryocystitis neonatorum) виникає при атрезії (недорозвиненні) нижньої частини носо-сльозового каналу у внутрішньоутроб- ний період, унаслідок чого канал залишається закритим тонкою перетинкою, яка має зникати незадовго до народження.

Якщо цього не відбувається, упродовж перших тижнів життя з’являються ознаки дакріоциститу. Характерна гіперемія кон’юнктиви очного яблука, поява слизистих або слизисто-гнійних виділень із кон’юнктивального мішка одного або обох очей, сльозостояння, сльозотеча. У разі натискання на ділянку сльозового мішка зі сльозових точок виділяється слизистий вміст. У разі інфікування зі сльозових точок з’являється гній, і виникають симптоми запалення сльозового

Мал. 5.6. Хронічний дакріоцистит

мішка (мал. 5.6).

Лікування проводять у кілька етапів. Після усунення гострого запалення (якщо таке є) призначають дезінфекційні краплі.

Якщо після цих процедур прохідність сльозових шляхів не відновлюється, виконують зондування або оперативне втручання (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Показання до деяких операцій, що відновлюють порушене сльозовідведення

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Якийбіохімічнийскладсльози?

2. Назвіть запальні захворювання сльозових органів.

3. Які основні ознаки дакріоаденіту?

4. Які клінічні прояви каналікуліту?

5. Які ознаки гострого дакріоциститу?

6. Які ознаки хронічного дакріоциститу дорослих?

7. Які ускладнення характерні для хронічного дакріоцистит)’ дорослих?

8. Які кардинальні ознаки дакріоциститу немовлят?

9. Які методи лікування дакріоциститу немовлят?

Ю.Яку хірургічну операцію виконують для лікування хронічного дакріоциститу?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Який із названих патологічних станів може спричинити сльозотечу, блефароспазм?

A. Заворот повік. Г. Усі відповіді правильні.

Б. Виворіт повік. Ґ. Лише «А« і «Б».

B. Неправильний ріст вій.

2. Укажіть можливі ускладнення гострого дакріоциститу:

A. Флегмона очної ямки. Г. Тромбоз печеристої пазухи.

Б. Абсцес сльозового мішка. Ґ. Усі відповіді правильні.

B. Хронічний дакріоцистит.

3. Назвіть причини сльозотечі:

A. Виворіт повік.

Б. Запалення сльозового канальця.

B. Звуження вздовж сльозових шляхів.

Г. Запалення сльозового мішка.

Ґ. Усі відповіді правильні.

4. Укажіть причини дакріоциститу немовлят:

A. Внутрішньоутробне потрапляння стороннього тіла в сльозові шляхи. Б. Уроджене викривлення носової перегородки.

B. Уроджена атрезія носо-сльозового каналу.

Г. Інфікування сльозових шляхів під час пологів.

Ґ. Усі відповіді правильні.

5. Яке з нижченаведених інфекційних захворювань найімовірніше може спричинити дакріоаденіт у дітей?

A. Вітряна віспа. Г. Епідемічний паротит.

Б. Кір. Ґ. Лише «Б« і «В».

B. Дифтерія.

6. Укажіть основну причину сльозотечі в разі паралічу колового м’яза повіки:

A. Гостре запалення сльозового мішка.

Б. Непрохідність сльозових канальців.

B. Непрохідність носо-сльозової протоки та нижньої сльозової точки.

Г. Виворіт нижньої повіки.

Ґ. Лише «Б« і «В».

7. За допомогою якого із названих методів можна встановити прохідність сльозових шляхів?

A. Канальцевої і носо-сльозової проби.

Б. Зондування і промивання сльозових шляхів.

B. Рентгеноконтрастування.

Г. YcLx названих методів.

Ґ. Лише «Б» і «В».

8. Що із зазначеного необхідно виключити під час лікування гострого дакріоциститу в стадії інфільтрації?

A. Фізіотерапевтичне лікування.

Б. Антибактерійну терапію.

B. Розкриття сльозового мішка.

Г. Лише «А» і «Б».

Ґ. Антигістамінні препарати.

9. Укажіть характерну ознаку дакріоаденіту:

A. Болючість, набряк уділянці сльозового мішка.

Б. Болючість, набряк узовнішній частині верхньої повіки.

B. Болючість, набряк уділянці сльозових канальців.

Г. Гіперемія, набряк у ділянці сльозових точок.

Ґ. Лише «В« і «Г».

10. Який із методів лікування застосовують для оцінювання прохідності сльозових шляхів при дакріоциститі немовлят?

A. Промивання сльозових шляхів.

Б. Поштовхоподібний масаж ділянки сльозового мішка.

B. Зондування.

Г. Закапування дезінфекційних лікарських засобів.

Ґ. Усі перелічені методи.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Хвора 82 років близько двох років страждає від постійної сльозотечі із правого ока. Об’єктивно: виражене сльозостояння справа, незначна припухлість біля внутрішнього кута ока. Шкіра над цією ділянкою не змінена, під час натискання зі сльозових точок з’являються рясні гнійні виділення.

Встановіть діагноз. Який із методів лікування буде оптимальним для цієї хворої?

Задача 2

Хвора 48 років скаржиться на постійну сльозотечу з лівого ока впродовж трьох років. ІІід час пальпації ділянки проекції сльозового мішка зліва з нижньої сльозової точки з’являються гнійні виділення. Ha рентгенограмах сльозових шляхів, заповнених рентгеноконтрастним препаратом йодліполом, розміри сльозового мішка зліва 12 x 5 мм, носо-сльозовий канал неконтурований. Установіть діагноз. Які етіологічні чинники цьогозахворювання, імовірні ускладнення?

Задача 3

До Вас, лікаря-терапевта дільничної лікарні, звернулася мати 2-місяч- ної дитини. Скаржиться на гнійні виділення з правого ока дитини, що з’явилися черезтиждень після народження. Об’єктивно: біля внутрішнього кута правого ока зазначено випинання. Під час натискання у цій ділянці зі сльозових точок виділяється гній. Установітьдіагноз. Дайте пораду.

Задача 4

До Вас, лікаря-терапевта, звернулася хвора віком 42 роки зі скаргами на сльозотечу, гнійні виділення. 3 анамнезу відомо, що сльозотеча триває 2 міс., близько року страждає на гіпертрофічний нежить. Об’єктивно: сльозостояння, випинання у ділянці внутрішнього кута ока квасолеподібноїформи. Під час натискання на нього зі сльозових точок з’являється гній. Установіть діагноз. Дайте пораду.

Задача 5

До Вас, лікаря-терапевта, звернулася хвора віком 45 років. 3 анамнезу відомо, що захворювання почалося гостро 2 дні тому: з’явився гострий біль, який сутфоводжувався значним підвищенням температури тіла і симптомами загальної інтоксикації. Об’єктивно: припухлість зовнішньої частини верхньої повіки з незначним зміщенням очного яблука донизу і всередину. У разі відтягування верхньої повіки видно збільшену повікову частину сльозової залози. Установіть діагноз, дайте пораду.

ІЗідповіді на тестові завдання

1 - Г; 2 - Г; 3 - Ґ; 4 - Г; 5 - Г; 6 - Г; 7 - Г; 8 - В; 9 - Ь; 10 - Г. Відповіді на ситуаційні задачі

Задача 1. Хронічний дакріоцистит. Показане хірургічне лікування.

Задача 2. Хронічний дакріоцистиг.

Задача 3. Дакріоцистит немовлят із симптомами приєднаного гострого дакріоциститу.

Задача 4. Хронічний дакріоцистит. Консультація отоларинголога й офтальмолога.

Задача 5. Гострий дакріоаденіт. Консультація і ліку вання в офтальмолога.