ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛЩЖЕННЯ ОРГАНА ЗОРУ
ють серійну хронометровану фотозйомку. Окремі знімки роблять зі збільшенням інтервалу. У міру надходження барвника в судинне русло (час потрапляння флюоресцеїну з вени в судини ока зазвичай становить 12—15 c) він заповнює власне судинну оболонку і хорокапіляри.
Цей метод значно підвищує можливості діагностики при дистрофічних захворюваннях сітківки, судинній та онкопатології ока (мал. 1.30).
П p о т и п о к а з а н н я м и до проведення цього дослідження є алергійні стани (бронхіальна астма, шок в анамнезі), тромбофлебіт і підвищена чутливість до препарату.
Оптична когерентна томографія
Останніми роками арсенал діагностичних методів, що їх застосовують при патології заднього відділу ока, значно розширився у зв’язку з появою нового покоління сканувальних лазерних приладів, таких як конфокальний лазерний офтальмоскоп, аналізатор товщини сітківки й оптичний когерентний томограф. Останній займає особливе місце, перевершуючи за інформативністю можливості інших діагностичних приладів.
Оптична когерентна томографія (OKT) дає змогу отримувати зображення сітківки і зорового нерва з дуже високою роздільною здатністю у вигляді поздовжнього «зрізу», або «карти». Основною перевагою методу з точки зору пацієнта є його безпека, тому що прилад працює без рентгенівського випромінювання і не торкається ока (мал. 1.31).
Мал. 1.31. Оптичний когерентний томограф
B основі дії цього методу лежить вимірювання часу затримки світлового променя, відбитого від досліджуваної тканини. Джерелом випромінювання в сучасних приладах OKT (spectral domian ОСТ) є широкосмуговий суперлюмі- несцентний світлодіод. Під час дослідження світловий імпульс ділиться надвоє, при цьому одна його частина відбивається від досліджуваного об’єкта, а інша (контрольна) — від спеціального дзеркала. Потім прилад підсумовує відбиті сигнали, що зумовлює ефект інтерференції.
Отримана інформація обробляється за допомогою складного математичного алгоритму, у результаті чого і формується так званий скан досліджуваної ділянки, який, за аналогією з ультразвуковим дослідженням (УЗД), отримав назву А-скана (мал. 1.32).Унаслідок використання нового принципу перетворення одержаних даних і низки технічних нововведень сучасні прилади OKT дають змогу отримати більше 25 тис. лінійних сканів за 1 c. При цьому роздільна здатність методу в аксіальному (передньозадньому) напрямку сягає 3—8 мкм, а в поперечному лежить у діапазоні від 10 до 15 мкм, що значно перевищує можливості сучасних ультразвукових методів дослідження. За рахунок високої швидкості сканування й отримання великого обсягу інформації в ході дослідження сучасні ОКТ-сканери здатні формувати тривимірне зображення досліджуваної ділянки.
Мал. 1.32. OKT сітківки
Мал. 1.33. OKT переднього відділу ока
Висока просторова роздільна здатність OKT уможливлює проведення прижиттєвої мікроскопії тканин ока. Метод дає змогу діагностувати такі тонкі зміни структури сітківки, які лежать поза межами роздільної здатності інших методів дослідження і просто невидимі при огляді очного дна (офтальмоскопії). B офтальмологічній практиці можливості сучасних ОКТ-сканерів широко використовують для діагностики і моніторингу насамперед патології ділянки жовтої плями і зорового нерва; деякі прилади дають змогу проводити дослідження переднього відділу ока (мал. 1.33).