Гострі порушення кровообігу в судинах сітківки
Гостра непрохідність центральної артерії сітківки (ЦАС) і її гілок
виникає через спазм, емболію, тромбоз й артеріїт переважно у пацієнтів із захворюваннями вегетативної нервової системи, гіпертонічною хворобою, атеросклерозом, при інтоксикаціях та інфекційних захворюваннях.
Унаслідок гострої непрохідності цих судин виникає ішемія, що призводить до дистрофічних змін у сітківці й атрофії зорового нерва (мал. 12.8).Клінічна картина і діагностика.Закількаднівдорозвиткузахво- рювання хворі можуть скаржитися на тимчасове затуманення зору, появу іскор, запаморочення, головний біль, оніміння пальців рук і ніг. Гостра непрохідність ЦАС і її гілок виникає раптово, частіше в ранкові години, і проявляється практично миттєвою повною або частковою втратою зору. У полі зору виникає центральна скотома.
Очне дно в разі повного закупорювання стовбура ЦАС набуває молочно- білого забарвлення (набряк сітківки), крім центральної ямки жовтої плями, що має насичено вишневий колір на тлі молочно-білої сітківки (симптом вишневої кісточки). Артерії сітківки різко звужені, вени не змінені, іноді звужені. Диск зорового нерва блідий, межі його нечіткі внаслідок перипапілярного набряку сітківки.
У разі гострої непрохідності гілки ЦАС набряк сітківки виникає вздовж ураженої артерії, зір знижується частково, у полі зору з’являється скотома — випадає відповідна ділянка поля зору.
H e в і д к л а д н а д о п о м о г а полягає у вжитті таких заходів:
• термінова госпіталізація;
• під язик — шматочок цукру з 1—2 краплями 1 % розчину нітрогліцерину або таблетку нітрогліцерину (0,0005 г);
• вдихання хворим амілнітриту (2—3 краплі на ватці);
• введення ретробульбарно 0,5 мл 0,1 % атропіну сульфату;
• введення внутрішньовенно 1—5 мл 1 % розчину нікотинової кислоти;
• введення внутрішньом’язово
10 000 ОД гепарину.
Прогноз захворювання несприятливий — воно призводить до необоротної втрати зору. Під час спазму ЦАС раптова сліпота може бути короткочасною.
Мал. 12.8. Гостранепрохідність центральної артерії сітківки
Тромбоз центральної вени сітківки (ЦВС) і її гілок переважно виникає у хворих з атеросклерозом, гіпертонічною хворобою,
цукровим діабетом, при інфекційних захворюваннях (грип, сепсис, ендокардит, пневмонія).
Розвивається повільніше, ніж гостра непрохідність ЦАС (мал. 12.9, 12.10).
Клінічна картина і діагностика.
Мал. 12.9. Тромбоз центральної вени сітківки
Для тромбозу ЦВС характерне швидке різке зниження зору (повної сліпоти не буває), поява в полі зору скотом. Офтальмоскопічна картина очного дна дуже характерна й нагадує розчавлений помідор. Диск зорового нерва набряклий, із червонуватим відтінком, артерії звужені, вени широкі, звивисті, темні, місцями губляться в набряклій тканині сітківки. Уздовж вен, не лише в центрі очного дна, а й на периферії, спостерігають численні крововиливи у вигляді мазків (нагадують язики полум’я) різної величини, на тлі крововиливів виділяються білі обмежені плями — плазморагії. Іноді диска зорового нерва взагалі не видно через крововиливи. Може розвиватися крововиливусклисте тіло. Процес частіше однобічний; може виникати і в обох очах, але не одночасно.
У разі тромбозу гілки ЦВС аналогічну картину спостерігають уздовж цієї гілки.
Мал. 12.10. Тромбоз гілки центральної вени сітківки
Невідкладна допомога полягає у вжитті таких заходів:
• термінова госпіталізація;
• введення внутрішньовенно 5—10 мл 2,4 % розчину еуфіліну (або внутрішньом’язово 0,5—1,0 мл 24 % розчину еуфіліну);
• у разі високого артеріального тиску — введення внутрішньом’язово 10 мл 25 % розчину магнію сульфату і 2 мл 0,5 % розчину дибазолу;
• введення внутрішньом’язово 10 000 ОД гепарину через 0,5—1 год після внутрішньовенного або внутрішньом’язового застосування еуфіліну;
• введення парабульбарно 750 ОД гепарину і фібринолізину.
Прогноз. Після тромбозу ЦВС часто розвиваються вторинна неоваску-
лярна глаукома, дегенерація сітківки, атрофія зорового нерва.
12.3.3.