ГОМО-ТОІІОГРАФІЧНІ OCOb.IllHOCTl TA ФУНКЦІЇ
Очне яблуко перебуває в кістковому вмістилищі — очній ямці (orbita). Вона має форму усіченої чотиригранної піраміди, вершина якої обернена в бік черепа. Глибина очної ямки в дорослих становить 4—5 см, горизонтальний діаметр біля очноямкового входу (aditus orbitae) — близько 4 см, вертикальний — 3,5 см.
Очна ямка має чотири стінки (верхню, нижню, зовнішню і присередню), три з яких (присередня, верхня і нижня) межують із приносовими пазухами.
Нижню стінку утворюють вилична кістка, очноямкова поверхня верхньої щелепи й очноямковий відросток піднебінної кістки (мал. 4.1). Нижня стінка вкриває верхньощелепну пазуху, запальні процеси з якої можуть швидко поширюватися на тканини очної ямки. Нижня стінка найчастіше травмується внаслідок тупих травм (контузій), через що очне яблуко може зміститися донизу.
Верхню стінку утворюють лобова кістка, у товщі якої міститься відповідна пазуха (sinus frontalis), і мале крило клиноподібної кістки. Ha лобовій кістці з
Мал. 4.1. Будова очноїямки
боку очної ямки біля зовнішнього краю розташований невеликий кістковий виступ (spina trochlearis), до якого фіксується сухожилкова (хрящова) петля. Через неї проходить сухожилок верхнього косого м’яза (lig. ш. obliqui superioris). У лобовій кістці вгорі і зовні міститься ямка сльозової залози (fossa glandulae Iacrimalis). Верхня стінка очної ямки межує з передньою черепною ямкою, що потрібно враховувати під час травм.
Присередню стінку утворюють: знизу — верхня щелепа і піднебінна кістка, згори — частина лобової кістки, позаду — клиноподібна кістка, попереду — сльозова кістка і лобовий відросток верхньої щелепи.
У сльозовій кістці є задній сльозовий гребінь, у лобовому відростку верхньої щелепи — передній сльозовий гребінь. Між ними розміщена заглибина — ямка сльозового мішка (fossa sacci lacrimalis), де розташований сльозовий мішок (saccus lacrimalis).
Розмір ямки — 7 x 13 мм; унизу вона переходить у носо- сльозову протоку (ductus nasolacrimalis) завдовжки 10—12 мм, що проходить у стінці верхньощелепної кістки й закінчується за 2 см дозаду від переднього краю нижньої носової раковини. У разі ушкодження стінки розвивається емфізема повік і очної ямки.ІІрисередня, верхня і нижня стінки очної ямки межують із ириносовими пазухами, що найчастіше спричинює поширення запалення і пухлинного процесу в її порожнину.
Зовнішня стінка очної ямки — найміцніша; її утворюють вилична, лобова кістки і велике крило клиноподібної кістки.
У стінках очної ямки біля її вершини розташовані отвори і щілини, через які в її порожнину проходять великі нерви й кровоносні судини завдовжки 5—6 MM (див. мал. 4.1).
Зоровий канал (canalis opticus) — кістковий канал із крутлим отвором діаметром 4 мм. Через нього очна ямка сполучається з порожниною черепа. Через зоровий канал проходять зоровий нерв (n. opticus) і очна артерія (a. ophtalmica).
Верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior) утворюють тіло клиноподібної кістки та її крила. Через неї очна ямка з’єднується із середньою черепною ямкою. Щілина закрита лише тонкою сполучнотканинною перетинкою, через яку проходять три гілки очного нерва (n. ophtalmicus — n. lacrimalis,
n. nasociliaris, n. frontalis), а також окоруховий нерв (n. oculomotorius); з очної ямки через цю щілину виходить верхня очна вена (v. ophtalmica superior). У разі ушкодження верхньої очноямкової щілини розвивається комплекс симптомів: повна офтальмоплегія (відсутність руху очного яблука), птоз (опущення верхньої повіки), мідріаз (розширення зіниці), розлад тактильної чутливості, розширення вен сітківки, екзофтальм (вистояння очного яблука).
Нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior) утворюють нижній край великого крила клиноподібної кістки і тіло верхньої щелепи. Через неї очна ямка сполучається з крило піднебінною і скроневою ямкою. Щілина закрита сполучнотканинною перетинкою, у яку вплітаються волокна очноямкового м’яза
m.
orbitalis), що іннервуються симпатичними нервовими волокнами. Через цю щілину виходить одна із двох гілок нижньої очної вени (v. ophtalmica interios), а входять в очну ямку n. infraorbitalis і a. infraorbitalis, n. zygomaticus і rr. orbitalis від крило-иіднебінного вузла (gangl. pterygopalatinum).ГІередні та задні решітчасті отвори (foramen ethmoidale anterius et posterius) — отвори в решітчастих пластинках, через які проходять однойменні нерви (гілки носовіпкового нерва), артерії п вени.
Овальний отвір (foramen ovale) міститься у великому крилі клиноподібної кістки, з’єднуючи середню черепну ямку з підскроневою ямкою. Через неї проходить нижньощелепний нерв (n. mandibularis) — третя гілка трійчастого нерва.
3 внутрішнього боку очна ямка вкрита окістям (periorbita), яке щільно зрощене з кістками, що її утворюють, у ділянці зорового каналу. Тут розміщується сухожилкове кільце (annulus tendineus communis Zinni), де починаються всі око- рухові м’язи, крім нижнього косого.
До фасцій очноїямки крім окістя належать:
— піхва очного яблука (vag. bulbi);
— м’язові фасції (fasciae musculares);
— очноямкова перегородка (septum orbitale);
— жирове тіло очної ямки (corpus adiposum orbitae).
Піхва очного яблука (vagina bulbi s. Tenoni) вкриває все очне яблуко крім рогівки і місця виходу зорового нерва. Найтовща її частина (2,5—3,0 мм) розміщена в ділянці екватора ока, де проходять сухожилки окорухових м’язів, що мають у цьому місці щільну сполучнотканинну оболонку. Із ділянки екватора відходять також щільні тяжі, що зв’язують тенонову капсулу з окістям стінок і краями очної ямки, створюючи таким чином мембрану', що фіксу'Є очне яблуко в очній ямці. Під очним яблуком розміщена підвішувальна зв’язка Локвуда, що має велике значення в підтриманні очного яблука в правильному положенні під час його рухів.
Епісклеральний (теноновий) простір (spatium episclerale) представлений пухкою епісклеральною тканиною (це часто застосовують для інстиляції ліків, імплантації транспозиційних матеріалів з лікувальною метою).
Очноямкова перегородка (septum orbitae) — п’ята рухома стінка очної ямки, що обмежує порожнину очної ямки під час змикання повік. Її утворюють фасції, що з’єднують очноямкові краї хрящів повік із кістковими краями очної ямки. Порожнина очної ямки наповнена жировим тілом; від окістя воно відділене щілиноподібним простором. Через очну ямку від вершини до її основи проходять судини і нерви.
Кровопостачання. Очна артерія (a. ophthalmica) входить в очну ямку через зоровий отвір (foramen opticium) і відразу розпадається на кілька гілок:
— центральну артерію сітківки (a. centralis retinae);
— надочноямкову артерію (a. supraorbitalis);
— сльозову артерію (a. lacrimalis);
102
ОФТЛЛЬМОЛОПЯ
— передню і задню решітчасті артерії (aa. ethmoidalis anterior et posterior);
— лобову артерію (a. frontalis);
— короткі й довгі задні війкові артерії (aa. ciliares posteriores breves et longae);
— м’язові артерії (aa. musculares).
Основна венозна судина, що проходить через очну ямку, — верхня очна вена (v. ophtalmica superior).
Іннервація. За очним яблуком на відстані 7—8 мм розміщений периферичний нервовий ганглій — війковий (ципіарний) вузол (ganglion ciliare) розміром близько 2 мм; він розташований над зовнішнім прямим м’язом і прилягає до
n. opticus. Клітини війкового вузла пов’язані з такими нервовими волокнами:
— чутливими (radix nasociliaris);
— руховими (radix oculomotoria);
— симпатичними (radix symphaticus).
Від війкового вузла до ока відходять 4—6 коротких війкових нервів (nn. ciliares breves), до них приєднуються симпатичні нервові волокна внутрішнього сонного сплетення (plexus caroticus internus), що іннервують м’яз — розширювач зіниці (m. dilatator pupillae). Також їх супроводжують 3—4 довгих війкових нерви (nn. ciliares longi), що відходять від носовійкового нерва (n. nasociliaris).
4.2.