Атрофія зорового нерва
Етіологія. Атрофічні процеси в зоровому нерві розвиваються після запальних або застійних проявів і завжди супроводжуються зниженням гостроти зору аж до сліпоти. Крім того, атрофія зорового нерва може бути вродженою, а також виникати внаслідок інтоксикацій (отруєння хініном, метиловим спиртом та іншими речовинами, при ботулізмі).
Таким чином, чимало захворювань зорового нерва завершуються його атрофією, що серед причин сліпоти й інвалідності по зору посідає в Україні перше місце.Патогенез атрофії зумовлений етіологією. Дистрофія і лізис нейронів зорового нерва відбуваються в умовах запального процесу, судинних розладів, інтоксикації, травми, застою з деякими відмінностями. Іноді етіологія атрофії залишається нез’ясованою, однак за будь-яких обставин розрив або руйнування якоїсь ділянки аксона завжди зумовлює загибель нейрона.
Клінічна картина атрофії характеризується розширенням зіниць і майже повною відсутністю їх реакції на світло, а також реакцій спостереження і фіксації. У хворих у разі двобічного ураження погляд «блукає».
Залежно від причин атрофії офтальмоскопічна картина диска зорового нерва має деякі особливості. Виділяють первинну (просту) і вторинну (післязапальну, післязастійну) атрофію.
Первинна атрофія розвивається внаслідок гострих хронічних інтоксика- цій, в умовах табесу, склерозу судин, порушення цілості зорового нерва на значній відстані від очного яблука. При первинній атрофії диск має чіткіші межі порівняно з нормою, сам він блідий повністю або частково, судини звужені. У разі вторинної атрофії межі диска розпливчасті, він сіруватого кольору, трохи виступає в склисте тіло. Через кілька років такі відмінності майже зникають.
Виділяють також повну і часткову атрофію, залежно від перебігу захворювання — стабільну і динамічну. Повна стабільна атрофія не піддається лікуванню, часткову можна вилікувати, особливо якщо зорові функції динамічні. Поліпшення умов роботи й побуту сприяє відновленню функцій.
Л і к у в а н н я часткової атрофії зорового нерва передбачає стимуляцію життєдіяльності збережених нервових волокон. Призначають тканинну терапію, вітаміни групи В, нікотинову кислоту, глюкозу, інші судинорозширювальні препарати й такі, що поліпшують трофічні процеси, оксигенотерапію, настоянку женьшеню, екстракт елеутерокока.
Останнім часом значне поширення отримали такі методи лікування, як акупунктура, застосування магнітного поля, ультразвуку, електростимуляція за допомогою спеціальних електродів, які можна максимально наближати до нерва. Перспективним у лікуванні часткової атрофії зорового нерва вважають використання можливостей ендоваскулярної хірургії, що ґрунтується на перерозподілі крові, яка надходить до головного мозку; це дає змогу істотно поліпшити забезпечення кров’ю зорового нерва при атрофії внаслідок ішемії.