Аномалії розвитку
До уроджених аномалій повік, які найчастіше діагностують, належать колобома повік, анкілоблефарон, епікантус і лагофтальм.
Колобома повіки (coloboma palpebrae) — дефект повіки з основою біля її краю.
Здебільшого має трикутну форму і поєднується з колобомою райдужки, власне судинної оболонки. Колобома повіки, особливо розміщена в її середній частині, може призводити до висихання (ксерозу) рогівки.Л ікування. Якщо виникає загроза ксерозу рогівки, вдаються до хірургічного усунення дефекту.
Анкілоблефарон (anciloblepharon) — часткове або повне зрощення верхньої і нижньої повік, переважно в ділянці зовнішнього кута ока.
Лікування хірургічне.
Епікантус (epicantus) — півмісяцева вертикальна складка шкіри між верхньою і нижньою повіками, що надає обличчю «монголоїдного» виразу. Двобічний епікантус характерний для пацієнтів із синдромом Дауна.
Л і к у в а її н я. Хірургічне втручання проводять лише з косметичною метою.
Лагофтальм (Iagophthalnuis) — неповне закриття очей, що виникає через параліч лицевого нерва (n. facialis), якщо йдеться про набутий лагофтальм. Iloro спричинюють короткі повіки, вистояння очного яблука (екзофтальм), рубцеві зміни повік. При цьому око широко відкрите; можливі сльозотеча, сухість ока, часто приєднується запалення рогівки (кератит).
Лікування. Консервативні методи лікування рідко дають позитивний результат. Виконують хірургічні операції; латеральне й медіальне зшивання повіки, імплантація у верхню повіку золотих імплантатів, горизонтальне вкорочення нижньої повіки.
3.3.2.