АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ TA ФУНКЦІЇ
Патологія окорухового апарату трапляється дуже часто (до 7 % у структурі очної патології). Окоруховий апарат дитини розвивається від народження до 10—14-річного віку, коли завершується становлення справжнього бінокулярного зору.
Відхилення в його розвитку може спричинити патологія очей — сильний ступінь далеко- або короткозорості, астигматизм, однобічне зниження гостроти зору після будь-якого офтальмологічного захворювання. До розладів бінокулярного зору і формування косоокості призводять параліч і парез окору- хових м’язів (мал. 15.1), зменшення рухливості очей, порушення їх симетричності і спільного руху. Інколи косоокість поєднується з ністагмом — окоруховим розладом, що виражається в мимовільних коливальних рухах очних яблук.
Поняття «бінокулярний зір» означає зір обома очима одночасно. Припустімо, що людина дивиться на точку A (мал. 15.2). Зображення її проектується на центральні ямки жовтої плями (фовеоли) Fl і F2; зоровими шляхами зображення від лівого ока передаються у мозковий центр, де відбувається злиття (фузія) образів в один. Це можливе лише за умови, що зображення однакові й потрапили на однакові ділянки сітківок (кореспондентні точки).
Ha мал. 15.2 такими точками є Bl і B2; вони розташовані ліворуч від центральних ямок жовтої плями на одному меридіані та на однаковій відстані.
Мал. 15.1. Схема дії зовнішіх очних м’язів (В. Хаппе, 2004)
Зображення, що потрапили на однакові (диспаратні) ділянки, не зливаються і сприймаються подвійними (диплопія). Як видно на мал. 15.2, якщо при розгляданні точки A ближче за неї з’являється
точка В, то зображення її потрапляє праворуч від центральної ямки жовтої плями правого ока і ліворуч — лівого, відтак злиття образів не відбувається і предмет двоїться. У разі двоїння по горизонталі йдеться про поперечну диспарацію; вона відіграє важливу роль у відчутті глибини.
Зображення B2 від правого ока сприймається наче ліворуч від точки А, а зображення Bl від лівого — праворуч від неї. Диплопія, за якої зображення від правого ока сприймається ліворуч, тобто з іншого боку, дістала назву перехресної, а якщо воно визначається з того самого боку — однойменної. Зображення точки C, розташованої далі від точки фіксації А, спричинюватиме однойменну диплопію.
Мал. 15.2. Двоїння предмета, що знаходиться ближче за об’єкт фіксації
Проведіть експеримент, розмістивши перед очима олівець та ручку в точках A і В. Якщо подивитися на розташований далі олівець і заплющити спочатку праве, а потім ліве око, буде добре видно, що зображення ручки зміщується. Глянувши обома очима на олівець, можна роздивитись обабіч нього два образи PyrHKH. У реальних умовах двоїння предметів, розташованих на неоднаковій відстані від спостерігача, пригнічується кірковими відділами мозку, і потрібне зусилля, щоб помітити його. A в разі, коли зображення предмета потрапляє трохи ліворуч або праворуч від кореспондентних точок, замість звичайного при цьому двоїння з’являється відчуття глибини, об’ємності образу. Кожна точка сітківки має свої межі поперечної диспарації, в яких двоїння змінюється відчуттям глибини. Ha периферії такі ділянки більші, а в центральній частині поля зору вони найменші. Гострогу глибинного (стереоскопічного) зору вимірюють у градусах. Що менша величина, то краще людина відчуває взаєморозташування предметів у просторі, отже, має кращий глибинний зір.
Поперечну диспарацію вважають вродженим, суто бінокулярним чинником відчуття глибини простору; також він має назву первинного. Згодом виробляються такі вторинні чинники: часткове закривання віддалених об’єктів ближчими, уявне зменшення віддалених предметів (лінійна перспектива), завуальо- ваність їх в атмосфері (повітряна перспектива), розподіл світлотіней у просторі та паралакс (уявне більш помітне зміщення наближених предметів), що визначається при рухах голови.
Вторинні чинники відчуття глибини більше розвинуті у людей з вадами бінокулярного зору.Під час зору обома очима участь кожного з них в акті зору може бути неоднаковою — від спільної гармонійної роботи до абсолютного перевантаження одного ока. При вадах бінокулярного зору розрізняють кілька ступенів такої взаємодії.
Повний (справжній) бінокулярний зір — завдяки двом двомірним зображенням створюється один тривимірний образ із глибиною, об’ємом, рельєфом, взаєморозташуванням і точною локалізацією предметів у просторі (мал. 15.3).
Неповний (зливальний) бінокулярний зір — образи обох очей зливаються в один, але плоский, без відчуття глибини.
Монокулярний зір — у бінокулярному акті бере участь лише одне око, сигнали від центральної частини сітківки другого ока пригнічуються.
Одночасний зір — обидва ока функціонують разом і рівноцінно, але немає взаємодії між ними.
Мал. 15.3. Визначення характеру зору за допомогою кольоротесту: I — бінокулярний зір: а — провідне праве око; 6 — провідне ліве око; II — монокулярний зір: а — правобічний; 6 — лівобічний; III — одночасний зір: а — одноіменне двоїння; 6 — перехресне двоїння
Бінокулярний зір посилює яскравість об’єкта, що його сприймає око; він потребує більших нервових і м’язових зусиль, аніж монокулярний, не пов’язаний із фузією. B умовах монокулярного зору просторову орієнтацію зумовлюють лише вторинні чинники глибинного зору, які виробляються впродовж життя людини.
Удосконалюється бінокулярний зір протягом тривалого часу: від здатності фіксувати предмети обома очима (1,5-2-й місяць життя) і фузії з конвергентними й дивергентними рухами очей (6-й місяць) до розвитку глибинного зору (7—14 років). Для нормального його формування і функціонування необхідне дотримання багатьох умов. Зорові осі обох очей мають бути спрямовані точно на об’єкт фіксації (моторний компонент). Щоб унеможливити фузію, зображення на сітківках не мають значно різнитися між собою за величиною, яскравістю, чіткістю за кутом нахилу (сенсорний компонент).
У зв’язку із викладеним вище навіть періодичні, а тим більше постійні некоординовані рухи очних яблук у віці понад 6 міс. мають примусити батьків звернутися до лікаря з метою діагностики можливого порушення бінокулярного зору, яке проявляється у вигляді косоокості.
Косоокість (гетеротопія) — це не лише косметична проблема. Вона супроводжується розладом монокулярних і бінокулярних функцій, що значно обмежує працездатність, якість життя, а в дитячому віці призводить до дратівливості, замкнутості, відмови носити окуляри.
Під косоокістю розуміють порушення бінокулярного зору, яке зазвичай супроводжується відхиленням зорової лінії одного ока від спільної точки фіксації.
15.1.