АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ TA ФУНКЦІЇ
3 погляду клінічної анатомії, зоровим нервом (n. opticus) вважають відрізок зорового шляху від диска зорового нерва на очному дні до зорового перехрестя (chiasma opticum). Насправді волокна зорового нерва утворюють ганглі- озні клітини, аксони яких збираються з усієї сітківки й утворюють диск (discus n.
optici), або головку, а потім, направляючись до головного мозку, перехрещуються з волокнами іншого ока й формують зорове перехрестя, після чого так званим зоровим трактом (tractus opticus) закінчуються в зовнішньому (латеральному) колінчастому тілі головного мозку. Один зоровий нерв людини містить близько 1 000 000 нервових волокон, що становить 38 % волокон, наявних у всіх черепних нервах. Горизонтальний діаметр головки зорового нерва становить у середньому близько 1,7 мм (або 6°), діаметр зорового нерва в очній ямці — 3—4 мм, усередині черепа — 4—7 мм. Довжина зорового нерва від диска до хіазми — 35—55 мм.Зоровий нерв — друга пара черепних периферичних нервів. За структурою він, з одного боку, належить до сітківки, з іншого боку — до білої речовини півкуль мозку, до його ізольованого церебрального шляху. Ці особливості зумовлюють чутливість зорового нерва до патологічних процесів, що розвиваються в суміжних із ним анатомічних структурах головного мозку.
Таким чином, очне дно — це своєрідне вікно, через яке можна безпосередньо розглядати частину білої речовини головного мозку, не завдаючи шкоди хворому. Саме тому консультації офтальмолога необхідні при виявленні патології зорового нерва лікарями інших спеціальностей (невропатологом, нейрохірургом, ендокринологом, кардіологом та ін.). Результати, отримані під час дослідження зорового нерва, дають змогу встановити діагноз і призначити адекватне лікування; нерідко вони стають вирішальними в діагностиці й виборі методу лікування при багатьох онкологічних, ендокринних, судинних, гематологічних, інфекційних та інших загальних захворюваннях.
13.2.