АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ TA ФУНКЦІЇ
Склисте тіло (corpus vitreum) — желеподібна, драглиста маса, утворена великою кількістю тонких ніжних фібрил і пухкою речовиною (stroma vitreum). Ця маса заповнює весь простір між задньою поверхнею кришталика, плос кою частиною війкового тіла й сітківкою, що займає 2/3 об’єму очного яблука.
Склисте тіло зафіксоване в ділянці плоскої частини війкового тіла й біля диска зорового нерва. Зовні воно покрите гіалоїдною мембраною (membrana vitrea), що складається із двох частин — передньої і задньої; межею між ними є зубчаста лінія (ora serrata) сітківки.Maca склистого тіла дорослої людини в середньому становить 4 r, об’єм — 3,5—4 мл. Воно має майже сферичну форму зі сплощенням у передній частині — склистою ямкою (fossa hyaloidea), зумовленою розміщенням у цій ділянці кришталика.
У склистому тілі виділяють власне склисте тіло, гіалоїдну мембрану і склистий, або клокетовий, канал (canalis hyaloideus) — тяж діаметром 1—2 мм від диска зорового нерва до задньої поверхні кришталика. B ембріональний період через цей канал проходить артерія, що живить склисте тіло й кришталик і зникає до народження.
Ha 98 % склисте тіло складається із води, 2 % становлять білки (переважно альбуміни) і неорганічні солі (кальцій, магній, хлор тощо). Хімічний склад склистого тіла подібний до такого спинномозкової рідини й ендолімфи вушного лабіринту. У склистому тілі відбувається постійний рух внутрішньоочної рідини, що продукує війкове тіло. Основні компоненти рідкої частини — гіалуронова кислота і колагенові волокна, співвідношення яких і визначає гелеподібну структуру та прозорість склистого тіла. Комплекс колаген—гіалуронова кислота також є бар’єром на шляху поширення великих молекул і інгібітором розростання у склистому тілі сполучнотканинних клітин і судин. В’язкість його у кілька десятків разів перевищує в’язкість води, що пов’язано з умістом особливих білків — вітреїну і муцину. До його складу входять різні види клітин: гіалоцити (синтезують гіалуронову кислоту, колагени I і II типу), ламіноцити (синтезують колаген IV типу), макрофаги, моноцити, гліальні клітини, веретеноподібні клітини, клітини пігментного епітелію сітківки, фібробласти.
У склистому тілі немає судин і нервів, трофіка здійснюється за рахунок артерій судинної оболонки й сітківки.
До основних функцій склистого тіла належать: підтримання форми, тонусу і тургору очного яблука, проведення і заломлення світла, обмін речовин, регулювання внутрішньоочного тиску. Унаслідок тонусу склистого тіла прилеглі до нього оболонки ока перебувають у чітко фіксованому анатомічному положенні, що забезпечує контакт сітківки із судинною оболонкою.
11.2.