АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ TA ФУНКЦІЇ
Кришталик (Iens) становить основну частину заломлювального апарату ока. Зовні він має форму двоопуклої лінзи, безбарвний, прозорий, еластичний. Є оптичним елементом, що в оці виконує такі функції: світлопроведення, світлозаломлення, динамічну рефракцію.
Таке розмаїття функцій забезпечує оптимальні умови для сприйняття зорових образів.Кришталик розвивається з ектодермальної тканини. ІІерше закладення у вигляді стовщення покривного епітелію відбувається на 4-му тижні ембріонального розвитку.
Розміщується у передньому відділі ока, у заглиблині між райдужкою і склистим тілом, що має назву склистої ямки. Фіксується кришталик усередині ока за допомогою війкового пояска (zonula ciliaris), або цинновоїзв’язки, що складається з найтонших волокон діаметром 8—12 нм. Утворюють ці волокна трубчастої структури глікопротеїди неколагенового походження; вони починаються від епітелію війкового тіла й прикріплюються до кришталика в ділянці екватора, вплітаючись у передню і задню його капсулу. Передня поверхня кришталика щільно прилягає до райдужки й підтримує її. Кришталик контактує з вологою передньої камери в ділянці зіниці, а на іншій ділянці оточений вологою задньої камери.
Гістологічно кришталик складається з капсули, епітелію капсули і волокон кришталика. Kancyna криштапика (capsula lentis) — це тонка еластична оболонка, що покриває кришталик з усіх боків і підтримує його структурну цілість. Частину капсули, що покриває передню поверхню кришталика, називають передньою капсулою, а решту — задньою капсулою. Товщина передньої капсули становить 0,008—0,02 мм, задньої — 0,002—0004 мм. 3 віком капсула кришталика змінюється. Вона стає щільнішою і товщою. Центри кришталика на передній і задній поверхні називають полюсами (передній і задній; polus anterior et posterior). Лінія, що з’єднує передній і задній полюс, отримала назву осі кришталика (axis !entis).
Лінію переходу передньої поверхні кришталика в задню називають екватором (equator lentis).Речовина криштапика (substantia lentis) містить 62 % води, 18% розчинних і 17 % нерозчинних білкових речовин; також у невеликій кількості до його складу входять жири, сліди холестерину і близько 2 % мінеральних солей (фосфати, хлориди, калій, кальцій, магній, мідь, цинк).
Кришталик не має власних судин і нервів. Капсула кришталика — це напівпроникна біологічна мембрана, через яку із внутрішньоочної рідини внаслідок дифузії й осмосу відбуваються трофічні процеси.
Заломлювальна сила кришталика в стані спокою становить 19 дптр; у стані акомодації вона може значно збільшуватися (до 30 дптр).
Ріст кришталика відбувається впродовж усього життя; з віком змінюються його розміри, забарвлення, консистенція, форма. Так, у немовлят кришталик прозорий, безбарвний, округлої форми, м’якої консистенції; його товщина становить 3,5—4,0 мм, екваторіальний розмір — 6,0-6,5 мм. Формування нових волокон відбувається впродовж усього життя, старіші шари переміщуються вглиб речовини кришталика, що супроводжується збільшенням його об’єму з одночасним ущільненням волокон, розміщених ближче до центра. Ha розрізі кришталик нагадує зріз дерева. Старіші волокна розміщуються у центральній частині кришталика у вигляді кілець, а молодші — по периферії. Це призводить до зміни об’єму і щільності ядра кришталика (nucleus lentis). 3 20—25 років відбувається поступове ущільнення ядра кришталика, що запобігає його надмірному збільшенню; процес формування ядра закінчується до 40 років. Товщина кришталика поступово збільшується і становить 4,0-4,5 мм. Змінюється й екваторіальний розмір, що також збільшується і досягає 9,0—9,5 мм в осіб, старших 65 років.
Вікові зміни кришталика — це симптоми загальних інволюційних процесів, що відбуваються в організмі людини. У кришталику це проявляється ущільненням капсули, що призводить до поступового зменшення еластичності кришталика і зниження акомодації. Кришталик перестає компенсувати рогівкові аберації, унаслідок чого погіршується якість зору. У віці 60—65 років відбувається втрата еластичності кришталика, що супроводжується втратою акомодації, збільшенням аберацій вищого порядку.
Здатність до акомодації найвища в молодому віці. Так, у новонароджених вона становить 15, знижуючись упродовж життя і досягаючи 2 дптр у віці 40—50 років, що призводить до формування пресбіопії. Виникнення иресбіопії спричинює зниження скоротливої здатності війкового м’яза, а також формування щільного ядра після 35 років.
У дорослих передня поверхня кришталика більш плоска (радіус кривизни — 10 мм), задня — більш опукла (радіус кривизни — 6 мм). Поступово кришталик сплощується, набуває жовтуватого або навіть коричневого відтінку.
10.2.