АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ TA ФУНКЦІЇ
Судинна оболонка містить густе сплетення судин і має три частини: райдужку, війкове, або циліарне, тіло й власне судинну оболонку.
Райдужка (iris) складається із двох листків (ектодермального й мезодермаль- ного) і розміщена між рогівкою і кришталиком.
Густо переплетені між собою судини й сполучнотканинні поперечини (трабекули) зумовлюють її малюнок. Завдяки пухкості тканини в райдужці утворюється багато лімфатичних просторів, відкриваючись на передній поверхні лакунами і криптами.У новонароджених пігменту райдужки майже немає, і через строму просвічує задня пігментна пластинка, що зумовлює Ti блакитнуватий колір. Постійного кольору вона набуває до 10—12 років життя, але з віком знову світлішає.
Райдужка містить м’язи-антагоністи — коловий м’яз — звужувач зіниці (m. sphincter pupillae), і м’яз — розширювач зіниці (m. dilatator pupillae). Перший іннервується парасимпатичними нервовими волокнами, другий — симпатичними нервами від верхнього симпатичного вузла. Основну масу райдужки становлять артеріальні й венозні утворення.
Оптимальні умови для високої гостроти зору забезпечуються за ширини зіниці 3 мм. Важлива функція райдужки — участь у продукуванні й відтоку вну- трішньоочної рідини.
Війкове тіло (corpus ciliare) — це середній відділ судинної оболонки ока. Воно містить війковий м’яз (m. ciliaris), що складається із трьох порцій непосму- гованих м’язових волокон: меридіанних (м’яз Брюкке), радіальних (м’яз Іванова) і колових (м’яз Мюллера).
Передня частина внутрішньої поверхні війкового тіла має близько 70 відростків у вигляді війок (звідси його назва), до яких прикріплюється війковий поясок (zonula ciliaris), або циннова зв’язка, за її допомоги всередині ока фіксується кришталик. У разі скорочення всіх м’язових порцій відбувається розслаблення цин- нової зв’язки, і кришталик завдяки еластичності набуває більш кулястої форми.
Кровопостачання війкового тіла здійснюється із гілок великого артеріального кола райдужки, що формують задні довгі війкові артерії і передні війкові артерії.
До основних функцій війкового тіла належать акомодація і вироблення (ультрафільтрація) внутрішньоочної рідини.
Власне судинна оболонка, або хороідея (choroidea), — це задній відділ судинного (увеального) тракту. Її видно лише під час офтальмоскопії; складається
185
ЗАХВОРЮВАННЯ СУДИННОЇ ОБОЛОНКИ
вона із судин різного калібру, розміщених у три шари. Через те що хороідея не містить чутливих нервів, різні патологічні процеси в ній перебігають безболісно.
Хороідея, взаємодіючи із сітківкою, зумовлює нормальне функціонування фоторецепторів (паличок і колбочок), правильний перебіг у них фотохімічних процесів, складні й тонкі функції ока людини. Вона забезпечує трофіку зовнішніх шарів сітківки й склистого тіла, а також бере участь в ультрафільтрації, відтоку внутрішньоочної рідини і в підтриманні нормального офтальмотонусу.
9.2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вивчення стану судинної оболонки використовують такі методи дослідження:
1. Зовнішній огляд.
2. Огляд за допомогою бічного освітлення.
3. Біомікроскопія.
4. Гоніоскопія.
5. Визначення зіничних реакцій.
6. Визначення болючості у ділянці війкового тіла (мал. 9.1).
9.3.