АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ TA ФУНКЦІЇ
Білкова оболонка складає більшу частину (5/6) зовнішньої фіброзної оболонки ока. Має білий блискучий колір, іноді з блакитнуватим відтін- KOiM1 непрозора і за зовнішнім виглядом нагадує сухожилок.
Спереду межує з рогівкою, місце переходу рогівки в білкову оболонку називають кантом (limbus cornea). Ширина його в дорослоїлюдини в нормі становить 1,5—2 мм. Задня частина білкової оболонки стоншується й утворює решітчасту пластинку (lamina cribrosa sclerae), де проходять волокна зорового нерва. Решітчаста пластинка складається лише із внутрішніх шарів білкової оболонки, а зовнішні шари поєднуються із твердою оболоною головного мозку, що зумовлює стовщення білкової оболонки навколо решітчастої пластинки. Товщина білкової оболонки неоднакова в різних її частинах і варіює від 0,4 до 1,5 мм. Так, найтоншою білкова оболонка є в місці виходу зорового нерва, у ділянці екватора (до 0,4 мм), а також спереду від місця прикріплення прямих м’язів ока.Розрізняють три шари: епісклеру, або надбілковооболонкову пластинку (lamina episcleralis), строму (substantia propria sclerae) і темну пластинку. Білкова оболонка утворюється зі щільної колагенової тканини пластинчастої будови, в якій пучки, переплітаючись між собою, мають меридіальну (поздовжню) й екваторіальну будову. Паралельно з колагеновими волокнами проходять і еластичні волокна. Така будова забезпечує пружність і опір білкової оболонки. Кількість еластичних волокон неоднакова, вона збільшується біля місця прикріплення м’язів до очного яблука. Білкова оболонка небагата на клітинні елементи. Вона містить пігментні клітини, що переважно групуються навколо її нервів і судин.
Поверхневий розпушений шар білкової оболонки утворює епісклеру, що зливається з пухким підкон’юнктивальним шаром. Внутрішній шар білкової оболонки, або темна пластинка (lamina fusca), переходитьунадсудинний простір і надвійкові шари судинного тракту.
Білкова оболонка виконує захисну, опорну й дренажну функцію.
Кровопостачання. Своїх судин у білковій оболонці мало. Судини проникають із передніх і задніх війкових судин, які й утворюють надбілковооболонкову сітку.
Іннервація здійснюється від довгих і коротких війкових нервів. Через білкову оболонку проходять численні артерії й вени, нерви для живлення та іннервації рогівки і судинного тракту.
177
